Дюропла́ст () — це композитний реактопластичний смоляний пластик, розроблений інженером Вольфгангом Бартелем у 1953 році у Німецькій Демократичній Республіці. За способом виробництва він належить до тієї самої групи матеріалів, що й Formica та бакеліт. Матеріал армований волокнами (зазвичай відходами тканин швейної промисловості), що робить його армованим волокном пластиком, подібним до склопластику.

Використання та склад

Німецька Демократична Республіка регулярно відчувала нестачу сталі й майже не мала власних запасів залізної руди. Унаслідок цього державний автовиробник VEB Sachsenring Automobilwerke Zwickau використовував дюропласт для виготовлення кузовів автомобілів Trabant. Виробництво тривало з 1955 року до 1991 року, тобто майже до завершення возз'єднання Німеччини. Легкий, але міцний матеріал, дюропласт виготовляли зі вторинної сировини: фенолових смол і армувальних волокон із відходів бавовняних тканин. Оскільки матеріал формували пресуванням, він був краще пристосований до серійного виробництва автомобілів, ніж склопластик.

Утилізація

Відповідальна утилізація дюропласту є складною, подібно до проблем, що виникають зі склопластиком. Після 1991 року, коли списані автомобілі Trabant почали заповнювати звалища, було запропоновано низку оригінальних способів їхньої переробки. Один із них розробила берлінська біотехнологічна компанія, яка експериментувала з бактеріями, здатними розкладати кузов автомобіля протягом двадцяти днів. Міські легенди, показані у фільмі Чорна кішка, білий кіт та згадані в пісні сербського гурту Atheist Rap, розповідали про «переробку» дюропласту шляхом згодовування автомобілів свиням, вівцям та іншим сільськогосподарським тваринам.

Наприкінці 1990-х років компанія Sachsenring розробила спосіб утилізації, за яким кузови подрібнювали й використовували як заповнювач для цементних блоків, призначених для будівництва тротуарів. Цей процес було показано в одному з випусків програми Scientific American Frontiers на американському телеканалі PBS.

Сприйняття громадськістю

Використання дюропласту в автомобілях Trabant, а також численні жарти про Trabant у НДР і насмішки в західних автомобільних журналах, таких як Car and Driver, породили міську легенду про те, що Trabant виготовлений із гофрокартону.Tony Davis (2005) "Lemon!: Sixty Heroic Automotive Failures", , Chapter "Trabant P601, p.156-158

Примітки