Миха́йло Юхи́мович Ко́лосов (1 жовтня 1915, с. Хмелеве, Воронезька губернія — 7 жовтня 1996, Дніпропетровськ) — підполковник Радянської армії, учасник Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (1945).

Біографія Михайло Колосов народився 1 жовтня 1915 року в селі Хмелеве (нині — Красненський район Білгородської області) у родині робітника. Після закінчення початкової школи працював механіком, машиністом електровоза на шахті, закінчив десять класів вечірньої школи при шахті. У жовтні 1936 року Колосов був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону армію. У 1941 році він закінчив курси молодшого політскладу Закавказького військового округу. З вересня того ж року — на фронтах Великої Вітчизняної війни. Брав участь у боях на Південному, Західному, Південно-Західному, Південно-Східному, Сталінградському, Донському, Воронезькому, Степовому, 3-му та 1-му Українському фронтах, тричі був поранений. Брав участь у боях в Українській РСР та під Ростовом-на-Дону у 1941 році, Сталінградській та Курській битвах, звільненні Української та Молдавської РСР, Польщі, Чехословаччини, у боях у Німеччині.

До січня 1945 року гвардії майор Михайло Колосов командував батальйоном 50-го гвардійського стрілецького полку 15-ї гвардійської стрілецької дивізії 34-го гвардійського стрілецького корпусу 5-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту. Відзначився під час Вісло-Одерської операції. 23 січня 1945 року під час боїв на плацдармі на західному березі Одера в районі села Фрауендорф за 6 кілометрів на північ від Оппельна батальйон Колосова успішно відбив велику кількість німецьких контратак.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та проявлені при цьому мужність і героїзм» гвардійський майор Михайло Колосов був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» за номером 8645.

Після закінчення війни Колосов продовжив службу в Радянській армії. У 1949 році він закінчив розвідувальний факультет Військової академії імені Фрунзе. У 1960 році у званні підполковника Колосов був звільнений у запас. Проживав у Дніпропетровську.

Помер 7 жовтня 1996 року, похований на Сурско-Литовском кладбище Дніпропетровська.

Був також нагороджений трьома орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, поряд медалей.

Примітки

Література

Герои-белгородцы. — 2-е изд. — Воронеж, 1972.