Князь Султан Сагат-Гірей Мамат-Гірейович (1809—1856) — представник бічної гілки кримськотатарської ханської династії Ґераїв («кубанські султани»)Хотко С. Х. Главные княжеские династии Черкесии XII—XIX вв. — Майкоп: ОАО «Полиграф-ЮГ», 2018. — С. 142—148., чингізид, полковник російської імператорської армії. Учасник придушення Польського повстання (1830—1831) та Кавказької війни. Молодший брат видатного адигейського просвітителя, етнографа та письменника Султана Хан-ГіреяКазаков А. В. Адыги (черкесы) на российской военной службе. Воеводы и офицеры. XIX — начало XX в. Биографический справочник. — Нальчик: Эль-Фа, 2010. — С. 128—131. — ISBN 978-5-88195-983-8..
Біографія
Ранні роки та походження Третій син військового старшини, князя Султана Магомет-Гірея (?—1821). Належав до нащадків кримських ханів, які після анексії Кримського ханства Російською імперією 1783 року осіли на Кубані та в Закубанні, інтегрувавшись у вищу верству черкеського (адизького) суспільства зі збереженням княжого статусу (пші)Опрышко О. Л. Кавказская конно-горская артиллерийская бригада. — Нальчик: Эльбрус, 2007. — С. 45-49..
Народився у 1809 році. Згідно з давнім кавказьким звичаєм атамлицтва, виховувався в сім'ї адизького дворянина Дударука, аул якого розташовувався між сучасними селищем Яблоновським та аулом Нова АдигеяГенеалогия Северного Кавказа. Историко-генеалогический научно-реферативный независимый журнал. — 2002. — № 2. — С. 54–58..
Військова служба У вересні 1830 року Султан Сагат-Гірей вступив на військову службу зброєносцем до Лейб-гвардії Кавказько-Гірського напівескадрону Власного Його Імператорської Величності Конвою — підрозділу, створеного для інтеграції кавказької знаті до імперської військової елітиПетин С. И. Собственный Его Императорского Величества Конвой: Исторический очерк. — СПб., 1899. — С. 112—115..
Брав безпосередню участь у придушенні Польського повстання (1830—1831), за що був відзначений високими нагородами: Знаком відзнаки Військового ордена (Георгіївським хрестом) та польським орденом «Virtuti Militari» 5-го ступеня.
У травні 1832 року підвищений до звання юнкера, а 29 листопада 1832 року — отримав звання корнета кавалерії з прикомандируванням до штабної роти. За відзнаку у бойових діях проти непокірних гірців у травні 1836 року нагороджений орденом Св. Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість».
15 червня 1837 року отримав чин підпоручика. Восени того ж року входив до складу урочистого конвою під час візиту імператора Миколи I на Кавказ.
27 березня 1838 року Султан Сагат-Гірей був підвищений до поручика, а 9 травня 1842 року — до штабс-капітана.
У 1844 році під час запеклих боїв із горцями зазнав важкого поранення. 22 серпня 1844 року був знову переведений до імператорського конвою, а з 13 лютого 1845 року відряджений на Кавказ для виконання особливих доручень при Головнокомандувачі Окремим Кавказьким корпусом графі Михайлові Воронцові: завдяки знанню місцевих мов та авторитету серед адизьких племен залучався до дипломатичних перемовин із місцевими старійшинами.
20 жовтня 1845 року підвищений до звання ротмістра. У жовтні 1846 року офіційно затверджений на посаді офіцера для особливих доручень при главнокомандувачі. За службу на Кавказі був нагороджений орденами Св. Анни 3-го ступеня з бантом, Св. Володимира 4-го ступеня з бантом та Св. Анни 2-го ступеня.
Останні роки та загибель У 1856 році в званні полковника Султан Сагат-Гірей у складі офіційної делегації представників черкеського народу був присутній у Москві на коронації нового імператора Олександра IIЧирг А. Ю. Из истории взаимодействия адыгской дворянской знати с российской администрацией в XIX веке // Вестник Адыгейского государственного университета. — 2015. — Вып. 2. — С. 41-47..
Постійно проживав у Кубанській області. Наприкінці 1856 року, невдовзі після повернення з урочистостей у Москві, був убитий за нез'ясованих обставин у станиці Кавказькій (імовірно, унаслідок родової ворожнечі або засідки гірських загонів).
Сім'я Берег шлюб із представницею черкеської знаті. Мав велику родину — 8 синів та 4 доньки: Сини: Морош-Гірей Шахом-Гірей Арслан-Гірей Хан-Гірей (нар. 1835) Крим-Гірей (нар. 1835) Мурат-Гірей (нар. 1839) Азамат-Гірей (1843—1896) — військовий діяч, ротмістр. Магомет-Гірей (нар. 1845) Доньки: Хатіфа Фатіма Фатьше (нар. 1837) Альше (нар. 1841)
Родовід
Нагороди Знак відзнаки Військового ордена (1831) Орден «Virtuti Militari» 5-го ступеня (Польський знак відзнаки «За військові чесноти», 1831) Орден Святої Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість» (1836) Орден Святої Анни 3-го ступеня з бантом Орден Святого Володимира 4-го ступеня з бантом Орден Святої Анни 2-го ступеня
Примітки
Джерела Казаков А. В. Адыги (черкесы) на российской военной службе. Воеводы и офицеры. XIX — начало XX в. Биографический справочник. — Нальчик: Эль-Фа, 2010. — 408 с. — ISBN 978-5-88195-983-8. Петин С. И. Собственный Его Императорского Величества Конвой: Исторический очерк. — СПб., 1899. — 320 с. Генеалогия Северного Кавказа. Историко-генеалогический научно-реферативный независимый журнал. — 2002. — № 2.