Потсдамський інститут досліджень зміни клімату () — науково-дослідний інститут, заснований 1992 року, розташований у Німеччині в місті Потсдам. Він досліджує питання змін клімату, глобального потепління та сталого розвитку. У ньому разом працюють дослідники з природничих, економічних та соціальних наук, щоб отримати міждисциплінарні висновки, які можна використовувати як основу для рішень у політиці, економіці та громадянському суспільстві. Найважливішими методологічними підходами в інституті є системний і сценарний аналіз, кількісне та якісне моделювання, комп'ютерне моделювання й інтеграція даних. Інститут розташований у трьох будівлях на Телеграфенбергу в Потсдамі, зокрема в Будинку Майкельсона.

Організація Потсдамський інститут досліджень змін клімату заснували 1992 року як неприбуткове об'єднання з такими органами управління: загальні збори членів, кураторська рада, правління та наукова рада. Наприкінці 2020 року в інституті працювали 374 співробітники, з них 248 науковців і 126 працівників, які забезпечували наукову діяльність. Фінансування інституту приблизно порівну забезпечують федеральний уряд і федеральна земля; додатково інститут залучає кошти третіх сторін для виконання науково-дослідних проєктів.

Першим директором інституту був професор теоретичної фізики Ганс Йоахім Шеллнгубер, який очолював інститут до вересня 2018 року. Після цього науковими директорами стали і , а адміністративною директоркою — . Потсдамський інститут досліджень змін клімату входить до складу Наукового товариства імені Лейбніца — об'єднання позауніверситетських науково-дослідних установ.

В інституті діють чотири дослідницькі відділи та сім FutureLabs («Лабораторій майбутнього»).

Дослідницькі відділи Дослідницький відділ 1 «Аналіз системи Землі» вивчає динаміку біосфери під впливом природних і антропогенних чинників. Artikel vom 28. Juni 2012. Abgerufen am 27. August 2012.. Artikel vom 5. August 2012. Abgerufen am 27. August 2012.Spiegel Online — Schwächelnde Sonne löste antike Kälteperiode aus. Artikel von Markus Becker vom 6. Mai 2012. Abgerufen am 27. August 2012.. Керівниками відділу є Штефан Рамшторф і . Дослідницький відділ 2 «Кліматична стійкість» аналізує й оцінює наслідки зміни клімату й можливості адаптації, зокрема вплив на здоров'я та соціально-економічні витратиGesamtverband der Deutschen Versicherungswirtschaft e. V. — Klimabroschüre 2011. Abgerufen am 27. August 2012.. Artikel von Kerstin Viering vom 30. Mai 2012. Abgerufen am 27. August 2012.. Відділ очолюють і . Дослідницький відділ 3 «Шляхи трансформації» досліджує стратегії та політичні інструменти для зменшення кліматичних ризиків та адаптації до майбутніх змін кліматуFrankfurter Allgemeine — Die Illusion des grünen Wachstums. Artikel von Ottmar Edenhofer und Michael Jakob vom 1. März 2012. Abgerufen am 27. August 2012.Deutschlandfunk –Man kann Wirtschaftswachstum mit Klimapolitik vereinbaren. Interview von Tobias Armbrüster mit Ottmar Edenhofer vom 20. Juni 2012. Abgerufen am 27. August 2012.. Керівниками відділу є і . Дослідницький відділ 4 «Дослідження складних систем» вивчає складні взаємозв'язки та динамічні процеси в соціальних і природних системахSüddeutsche.de — Kassel im Kessel. Artikel von Christopher Schrader vom 25. Januar 2012. Abgerufen am 27. August 2012.P.M. History — Wenn der Regen fehlt. Artikel in P.M. HISTORY (Digital) 08/2023. Abgerufen am 27. Mai 2025.. Керівником відділу є Андерс Леверманн.

FutureLabs FutureLabs створили як дослідницькі ініціативи для міждисциплінарних і пошукових досліджень. Задля розвитку «наукової досконалості» FutureLabs співпрацюють з установами, що мають більш вузьку дисциплінарну спеціалізацію, зокрема з університетами та іншими національними й міжнародними науково-дослідними організаціями.

FutureLabs створюють на обмежений строк. Через п'ять років їх оцінюють, щоб своєчасно реагувати на зміни в дослідницькому середовищі. Окрім шести тимчасових FutureLabs, засновано одне постійне FutureLab, яке досліджує теми «Capacity Building» і «Соціальний метаболізм».

Історія Потсдамський інститут досліджень змін клімату заснували 1992 року, а його директором став Ганс Йоахім Шеллнгубер. Інститут розташований у Потсдамі, у Науковому парку Альберта Айнштайна на Телеграфенбергу, неподалік від головного залізничного вокзалу. Головну будівлю інституту, нині відому як Будинок Майкельсона, відкрили 1879 року як резиденцію першої у світі астрофізичної обсерваторії — Потсдамської астрофізичної обсерваторії, установи-попередниці Потсдамського астрофізичного інституту Лейбніца. Цю цегляну споруду, спроєктовану Емануелем Шпікером, увінчують три куполи, з яких нині лише один інколи використовують для астрономічних спостережень. У підвалі під східним куполом 1881 року відбувся знаменитий експеримент Майкельсона — Морлі, під час якого Альберт Абрагам Майкельсон намагався виміряти швидкість руху ефіру відносно Землі. У цій самій будівлі Карл Шварцшильд (1873—1916), тодішній директор обсерваторії, 1915 року знайшов перший точний розв'язок рівнянь поля загальної теорії відносності Альберта Айнштайна.

2001 року інститут разом із шістьма іншими науковими установами заснував . Від 2007 року інститут організовував симпозіуми Нобелівських лауреатів зі сталого розвитку (), а з 2013 року брав участь в організації різних симпозіумів Фундації Нобеля, зокрема в Потсдамі, Стокгольмі та Гонконзі, а востаннє — у віртуальному форматі 2021 року. У 2013 і 2017 роках Потсдамський інститут досліджень змін клімату приймав у Потсдамі конференцію Impacts World Conference. 2015 року відкрили новий дослідницький корпус — третю будівлю інституту на Телеграфенберзі. 2019 року Потсдамський інститут досліджень змін клімату спільно з Шаріте заснував першу кафедру «Зміна клімату та здоров'я», яку очолила .

На початку 2025 року до складу Потсдамського інституту досліджень змін клімату увійшов .

Вплив 2022 року Потсдамський інститут досліджень змін клімату п'ятий рік поспіль мав понад десять дослідників, які ввійшли до одного відсотка найцитованіших учених світу за рейтингом Highly Cited Researchers наукової платформи «Clarivate». Дослідники інституту беруть участь у роботі Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, яка узагальнює сучасний науковий стан знань про глобальне потепління. Окремі науковці інституту входять до складу інших дорадчих органів, зокрема Академії Леопольдини, , , , Комісії з економіки продовольчих систем () та Ліги Землі ().

У серпні 2020 року інститут опублікував рекомендації «Міжпоколіннєвий договір: клімат і коронавірус» (). У червні 2021 року розпочав роботу портал ISIpedia, створений за ініціативою Потсдамського інституту досліджень змін клімату. Енциклопедія має конкретизувати наслідки зміни клімату для окремих країн і допомагати планувати заходи з адаптації до місцевих умов. Портал є безкоштовним і відкритим для всіх користувачів. Від 2024 року оцінює «стан здоров'я» Землі. Інститут надає свої дані за принципом відкритого коду для використання в різних проєктах, зокрема на порталі Klimafolgen Online та на порталі Klimafakten.de.

Посилання

Домашня сторінка Історія будинку Міхельсона isipedia.org klimafolgenonline.com klimafakten.de

Примітки