Wykrywacz min (з польської мови дослівно «Міношукач»), англійською також відомий як Polish mine detector) — ручний електромагнітний металодетектор для виявлення наземних мін, винайдений у часи Другої світової війни.

Розробка У міжвоєнний період Департамент артилерії Міністерства військових справ Польщі замовив розробку пристрою, який міг би допомогти в пошуку нерозірваних снарядів на артилерійських полігонах. Прилад спроєктувала компанія , однак його впровадженню завадило німецьке вторгнення в Польщу. Після падіння Польщі та передислокації польського командування до Франції роботи над пристроєм відновили — цього разу його проєктували вже як міношукач. Про цей етап розробки відомо небагато, оскільки роботи перервала Французька кампанія та потреба евакуювати польський особовий склад до Великої Британії. Вже там наприкінці 1941 року поручник розробив остаточну версію, частково базовану на попередніх конструкціях. Перші практичні випробування прототипу відбулися в містечку Барі в Шотландії 5 березня 1942 року.

Конструкція та застосування

Прототип міношукача, який випробовували польські сапери в Шотландії у березні 1942 року, складався зі навушників, рюкзачного вимірювального апарата та бамбукової палиці, на кінці якої було підвішено еліпсоподібну тарілку. Усередині неї містилися дві котушки, що утворювали електромагнітне поле, сигналізуючи тривалим свистом про наявність металу. Сапер, який працював з міношукачем, переміщував тарілку над самою землею та завдяки звуку знаходив розташування мін, розміщених у ґрунті. Польські сапери під час перших тестів приладу закопували на шотландських пляжах роззброєні міни без детонаторів, після чого шукали їх, позначали та викопували. Як конструкція міношукача, так і техніка роботи з ним згодом стали світовим стандартом.

Використання

Косацький не став патентувати свій винахід і передав його в дарунок Британській армії, за що отримав подячного листа від короля Георга. Проєкт прийняли, і 500 міношукачів негайно відправили під під Ель-Аламейн, де їх використання для подолання мінних полів удвічі прискорило просування 8-ї британської армії у листопаді 1942.

За роки війни було виготовлено понад 100 000 одиниць цього типу, а також кількасот тисяч його подальших модифікацій (Mk. II, Mk. III та Mk. IV). Детектор пізніше використовували під час висадки союзників у Сицилії, Італійської кампанії та висадки в Нормандії.

Також робилися спроби встановити версію міношукача на техніку, щоб зменшити вразливість саперів. З цією метою було розроблено системи «Lulu» (на базі танка «Sherman») та згодом «Bantu» (на базі бронеавтомобіля «Staghound»). Механізм детектора розміщували всередині неметалевих котків на виносних штангах попереду машини. Коли коток проїжджав над міною чи подібним металевим предметом, сигнал про це надходив усередину машини. Було збудовано прототипи таких пристроїв, але в бою їх так і не випробували.

Після війни

Конструкція виявилася настільки вдалою, що міношукач Косацького використовували чимало армій протягом наступних 50 років. Як зазначає тижневик Time, цей тип міношукачів перебував на озброєнні Британської армії аж до 1995 року. В умовах війни Mine detector (Polish) Mk. III востаннє застосували під час війни у Перській затоці в 1991 році.

Примітки