Кримський похід 1711 року — спільна військова кампанія армії Московського царства та полків Гетьманщини до Кримського ханства, що проходила в травні — липні 1711 року під час російсько-турецької війни 1710—1713 років.

Передумови Кримський похід 1711 року був складовою російсько-турецької війни 1710—1711 років, яка спалахнула на тлі Великої Північної війни між Швецією та Московським царством. Після того як шведський король Карл XII зазнав поразки в Полтавській битві 1709 року, він знайшов притулок у османській фортеці Бендери. Османський султан Ахмед III відмовився задовольнити вимоги московського царя Петра I щодо видачі Карла XII. У відповідь Петро I погрожував війною, а Османська імперія в листопаді 1710 року офіційно оголосила війну Московському царству.Walter Moss, A History of Russia: To 1917, (Anthem Press, 2005), 233

Союзник османів, Кримське ханство, здійснило серію набігів, а також організувало невдалий похід в Україну на початку 1711 року. Після цього гетьман Іван Скоропадський разом із московським генералом Іваном Бутурліним вирушили у відповідний похід на Крим.

Перебіг кампанії 30 травня 1711 року 7000 московських солдатів і 20 000 козаків розпочали експедицію до Криму. 7 червня вони досягли Богородицької фортеці. Кримський хан Девлет II Ґерай мобілізував 30-тисячне військо кримців для протидії московсько-козацькій армії.

Московити залишили невеликий гарнізон для забезпечення зв'язку й повільно просувалися вздовж Дніпровських порогів. 2 липня Бутурлін прибув до Кам'яного Затону. Спочатку він планував направити легкі козацькі загони до Криму через Сиваш, однак це виявилося неможливим через брак легких суден. За кілька днів Бутурлін отримав дані про те, що основні кримськотатарські сили залишили Перекоп. Просування московського війська зупинилося.

Тим часом чотири батальйони під командуванням капітана Івана Постєльнікова спалили Запорозьку Січ, захопивши чотири гармати. Московсько-козацькі сили опинилися у скрутному становищі: у війську масово поширювалися голод та дезертирство. Ситуація погіршилася тим, що 15-тисячний загін кримців під проводом Бахті-Ґерая зайшов у тил Бутурліну, нависнувши над Слобідською Україною та створюючи загрозу удару по Полтаві. Голод, масове дезертирство та страх бути відрізаними від тилових баз змусили Бутурліна та Скоропадського наприкінці липня поспіхом відступити без відповідного наказу.

Наслідки Похід на Крим завершився провалом і не справив позитивного впливу на перебіг військових дій для союзників. Загалом Російсько-турецька війна (1710—1713) також закінчилася поразкою Московського царства та підписанням принизливого Прутського мирного договору.

Примітки