Боян Маг (), також відомий як Баян, Боян Магесник, а за християнським хрещеним ім'ям — Веніамін (; бл. 910 — X століття) — болгарський князь, четвертий і наймолодший син царя Першого Болгарського царства Симеона I (правління 893—927) та його другої дружини (дочки впливового боярина Георгія Сурсувула)Енциклопедия България. Том I. А-В. София, Издателство на БАН, 1978. с. 366..
У середньовічних хроніках він описується як людина, що володіла магічними силами та була здатна перетворюватися на вовка й інших диких звірівRunciman, Steven. A History of the First Bulgarian Empire. London, George Bell & Sons, 1930. p. 189—190.. Незважаючи на відсутність прямих історичних доказів, професор Николай Райнов, Петро Дімков та низка інших дослідників вважають його основоположником богомильстваКой е Боян Мага, най-малкият син на цар Симеон? // Actualno.com. — 9 ноември 2023.. Дамян Попхристов та доцент Веселина Вачкова припускають, що Боян Маг отримав вище езотеричне посвячення в Сирії, яка на той час була центром східного містицизму.
Біографія Про життя князя Веніаміна-Бояна збереглося вкрай мало відомостей. Ймовірно, він народився близько 910 року у столиці Великому Преславі. Мав зведеного брата Михайла від першого шлюбу батька, а також двох рідних братів — Петра (успадкував престол як Петро I, царював у 927—969 роках) та Івана. Після смерті царя Симеона I у 927 році дядько по матері, Георгій Сурсувул, став регентом при новому цареві Петрові та опікуном молодих князів Івана й БоянаRunciman, Steven. A History of the First Bulgarian Empire. London, George Bell & Sons, 1930. p. 177..
Хоча при хрещенні князь отримав християнське ім'я Веніамін, у народі та хроніках він залишився відомим під традиційним язичницьким болгарським ім'ям БоянЗлатарски, Васил. История на българската държава през средните векове. Том I. Част ІІ. София, Наука и изкуство, 1972. с. 495.. Хоча хрещення Болгарії відбулося майже за пів століття до народження Бояна, у суспільстві зберігалися фракції, які вважали нову релігію загрозою для незалежності держави від Візантії. Дядько Бояна по батьковій лінії, князь Володимир Болгарський (правління 889—893), свого часу намагався відновити язичництво, але був скинутий, що відкрило шлях до престолу батькові Бояна — СимеонуFine, J. The Early Medieval Balkans, A Critical Survey from the Sixth to the Late Twelfth Century. University of Michigan Press, 1991. p. 119. ISBN 0-472-08149-7..
Візантійські хроністи зазначали, що Боян та його брат Іван «все ще носили болгарський одяг». Дослідники трактують цей вислів як демонстративний жест проти політики їхнього брата-царя Петра I, який після сходження на престол уклав мирний договір із Візантією та перейняв візантійські звичаї й убрання.
У 929—930 роках у Болгарії визріла палацова змова з метою скинути Петра I і посадити на престол Івана, проте її було викрито, а Івана вислано до Константинополя. Незабаром підняв повстання й зведений брат Михайло, але невдовзі померRunciman, Steven. A History of the First Bulgarian Empire. London, George Bell & Sons, 1930. p. 187—188.. На відміну від своїх братів, Боян був єдиним сином Симеона, який повністю утримався від політичних інтриг і боротьби за владу.
Історичні джерела та свідчення Епіскоп Кремонський і дипломат Ліутпранд Кремонський, який відвідав Константинополь у 949 та 968 роках як посол німецького імператора Оттона I, залишив цінне свідчення про Бояна:
Завдяки цим записам князь Боян увійшов до фольклору як перевертень (болг. върколак)Златарски, Васил. История на българската държава през средните векове. Том I. Част ІІ. София, Наука и изкуство, 1972. с. 496.. Візантійські хроністи також підтверджували чутки про те, що Боян міг перетворюватися на різних тварин, зокрема на вовка та орла.
Британський історик Стівен Рансімен зазначає, що в тогочасній Болгарії існував великий інтерес до ворожіння та таємних сил, але мало хто міг зрівнятися у майстерності з князем Бояном. Рансімен посилається на праці болгарського письменника X століття Козьми Пресвітера, який гостро критикував поширення окультних практик серед населення.
Ще одним середньовічним джерелом, що відображає міфологізований образ болгарського князя-віщуна, вважається давньоруська пам'ятка «Слово о полку Ігоревім», де співець Боян описується схожим чином:
Епоха та історичний контекст Після смерті Симеона Великого престол посів його син Петро I. Зважаючи на виснаження держави після тривалих воєн, Петро I відмовився від антивізантійського курсу більшості болгарської аристократії та дотримувався мирної політики. Це сприяло посиленню византійського релігійно-культурного впливу.
Саме в цю епоху в Болгарії зародився й набув значного поширення релігійний рух богомилів.
Після падіння Преслава у 971 році під тиском Візантії (під час царювання сина Петра — Бориса II), у 976 році візантійські загарбники були вигнані з Північно-Східної Болгарії. Вона була визволена й разом із Задунайськими землями перейшла під владу царя Самуїла. У деяких пізніших переказах згадується, що це визволення очолювали «Боян і Петро». Утім, чи стосуються ці відомості саме цієї події (у «Записках Готського топарха» ці імена відсутні), чи вони описують раніші поразки візантійців, і чи йдеться саме про князя Бояна Мага, достовірно встановити неможливо.
Легенди та фольклор Постать князя Бояна Мага зазнала глибокої народної міфологізації.
Революціонер та фольклорист Георгій Раковський у праці «Народна болгарська пісня» описує князя як могутнього полководця болгарського війська, який своєю силою та відвагою не поступався батькові Симеону: «Трещи! Плющи! Боян напред върви, клин си върти, път прави, Златна врата гледа! Семо гърци троши, над глава му орле фърчи! та уплаши мегкушави гърци, тии назад бягат! Ей, Семо! Семо! Български царю!» (Раковски 1984б: 76).
У Північно-Східній Болгарії під час Великого посту виконують традиційний бурхливий танок (хоро) під назвою «Боєнець» (або «Буєнець»), який народні перекази пов'язують з ім'ям Бояна Мага. Весняне обрядове свято «Буєнець» (боєниця, боєника) збігається з днем пам'яті Святого Князя Бояна Болгарського (Енравоти) — першого болгарського мученика, який був страчений за християнську віру і доводився прапрапрадедом князю Бояну-Веніаміну.
Літературний образ та окультизм
Образ Бояна Мага вийшов далеко за межі історичних хронік і посів чільне місце в літературі та окультизмі.
У 1818 році французький демонолог та окультист Жак Коллен де Плансі включив Бояна під ім'ям Baian до свого відомого «Пекельного словника» (Dictionnaire Infernal), описавши його як:
Письменники, поети та мислителі XIX—XX століть — Николай Райнов, Юрій Венелін, Димитар Маринов, Александр Тодоров, Васил Пундєв, Георгі Константинов, Цветан Мінков, Петр Карапетров, Найден Шейтанов, Камен Зідаров — створили романтично-містичний ідеалізований образ Бояна Мага як таємного захисника Болгарії, засновника богомильства та духовного просвітителя Європи. Хоча ці твердження є художньою та філософською вигадкою (зокрема, проф. Николай Райнов був мистецтвознавцем і неокультистом, а не професійним істориком), вони глибоко вкорінилися у масовій свідомості.
У 1914 році письменник Кирил Христов присвятив князю драму «Боян Маг». Поет Ґео Мілев називав Бояна Мага «найсильнішою містифікацією болгарського генія». Своєю чергою, український славіст XIX століття Юрій Венелін припускав, що Боян був освіченим діячем, який цікавився поезією, музикою та науками, а «магом» його назвали у метафоричному сенсі.
Вшанування пам'яті На честь Бояна Мага названо вулицю в районах Подуяне та Христо Смирненські у столиці Болгарії — Софії. У Болгарії встановлено скульптуру Бояна Мага. Родовід
Див. також Перше Болгарське царство Симеон I Великий Богомильство Слово про похід Ігорів Ліутпранд Кремонський
Примітки
Джерела та література Бешевлиев В. Гръцки и латински извори за вярата на прабългарите. — Известия на Етнографския институт и музей (ИЕИМ), 8 — 9, 1929. — с. 165. Георгиев В. и кол. Енциклопедия България. Том I. А-В. — София: Издателство на БАН, 1978. — с. 366. Златарски В. История на българската държава през средните векове. Том I. История на Първото българско царство. Част ІІ. — 2-ро изд. — София: Наука и изкуство, 1972. Райнов Н. Богомилски легенди. — София, 1912. Fine J. The Early Medieval Balkans, A Critical Survey from the Sixth to the Late Twelfth Century. — University of Michigan Press, 1991. — ISBN 0-472-08149-7. Runciman S. A History of the First Bulgarian Empire. — London: George Bell & Sons, 1930.
Посилання SYMEON: BAJAN (Beniamin), Foundation for Medieval Genealogy (fmg.ac). Юлия Йорданова, Полемични полета (М. Арнаудов, Д. Маринов). Юлия Йорданова, Боян Магьосника — медийният му образ между историята и литературата. Кой е принц Боян Мага и какво е открил в рицарските подземия на Малта проф. Николай Райнов — 24 часа.