Лейф Андреас Ларсен (, знаний як Шетландський Ларсен;  — ) — норвезький моряк, ушанований численними військовими нагородами. Вважався найвідомішим із моряків, які під час війни діяли на маршруті «Шетландський автобус».

Під час Зимової війни брав участь у бойових діях на боці Фінляндії, як доброволець, а після німецького вторгнення до Норвегії служив у військах, що обороняли фортецю Конгсвінгер. Мав визначні лідерські здібності; британський офіцер бази «Шетландський автобус» Девід Говарт назвав його «однією з найвидатніших постатей усієї Другої світової війни». Сам Ларсен не любив наголошувати на власних заслугах і приписував свої успіхи членам екіпажу.

Біографія Народився в районі Сандвікен у Бергені та виріс у центрі міста в багатодітній родині. Його батько Андерс Олаї Ларсен працював завідувачем складу, а мати походила з Копенгагена. Після закінчення народної школи Ларсен працював підсобним робітником у малярній майстерні та навчався механіки. 1922 року розпочав морську службу, вирушивши на моторній шхуні Reykjavik до Фінляндії, після чого продовжив працювати матросом.

1926 року Ларсена мали призвати на військову службу, яка тоді тривала лише 48 днів, однак через помилку повістку отримав інший Лейф Ларсен з Бергена. 1932 року він разом з батьками переїхав до Фюллінгдалена, де згодом працював шкіпером торговельного моторного човна фірми Wickne. Протягом восьми років він здійснював торговельні поїздки вздовж норвезького узбережжя, добре вивчивши місцеві морські маршрути. У січні 1940 року, після початку Зимової війни між Фінляндією та СРСР, Ларсен вступив добровольцем до фінських сил допомоги.

Ларсен брав участь у боях проти німецьких військ у Східній Норвегії. Після відступу норвезьких сил він разом із групою зі 160 військовослужбовців вирушив на північ, але після капітуляції Норвегії 8 червня 1940 року повернувся додому.

Шетландський автобус У лютому 1941 року Ларсен здійснив небезпечну втечу з Норвегії на рибальському човні MOTIG 1. Цю втечу він згодом описав у своїй автобіографії. Після прибуття до Великої Британії приєднався до Норвезького незалежного військово-морського підрозділу, знаного як «Шетландський автобус». Попри назву, цей підрозділ, що діяв під егідою Управління спеціальних операцій (спочатку не входив до складу Королівських військово-морських сил Норвегії. Підготовку пройшов в роті Лінге.

Восени 1942 року Ларсен був шкіпером рибальського судна Arthur під час спроби потопити німецький лінкор «Тірпіц» у Тронгеймс-фіорді в межах операції «Тайтл». Попри невдачу операції, він був нагороджений Медаллю «За видатну хоробрість», ставши першим іноземцем, ушанований нею. В Адміралтействі зазначили, що «проникнення на відстань 10 миль (16 км) від місця стоянки „Тірпіца“ стало чудовим прикладом холоднокровної мужності з боку учасників операції, особливо норвежців».

Спочатку шкіперам суден надавали номінальне звання старшини-квартирмейстера, однак згодом Ларсен, без особливого ентузіазму, отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта у Королівських військово-морських силах Норвегії. Саме цим пояснюється незвичайний набір британських нагород Ларсена: серед них були дві відзнаки, які зазвичай надавалися лише рядовому складу, і ще дві — призначені переважно для офіцерів.

Загалом він здійснив 52 рейси до Норвегії на звичайних рибальських човнах, допомагаючи перевозити агентів до Норвегії та назад, а також постачати їм зброю, радіостанції й інше спорядження.

У міру перебігу війни операції ставали дедалі небезпечнішими, оскільки німецькі війська вдосконалювали свої повітряні та морські засоби оборони. Вони почали розуміти справжнє призначення рибальських човнів, які діяли далеко від узбережжя, і поступово їх замінили трьома американськими «мисливцями за підводними човнами». Вони були набагато більшими, швидшими та краще озброєними, загалом краще відповідали новим умовам. Командири цих трьох суден повинні були бути офіцерами, тому Ларсен став капітаном корабля Королівських військово-морських сил Норвегії Vigra. Ушанування

Маючи одинадцять відзнак, Ларсен став одним із найбільш нагороджених військово-морських офіцерів Другої світової війни. Окрім низки британських нагород, він двічі був нагороджений найвищою військовою нагородою Норвегії за хоробрість — Військовим хрестом з мечем: у 1942 та 1943 роках. Він став одним із лише одинадцяти осіб, які отримали цю відзнаку з двома мечами — «Військовий хрест із двома мечами»«Shetlands-Larsens medaljer». digitaltmuseum.no. Retrieved 2 August 2021.. 1995 року на його честь встановили статую біля моря в центрі Бергена, неподалік від об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО Брюґґена. 2000 року бергенська газета «Bergens Tidende» назвала Ларсена людиною століття Вестлану. Його нагороди експонуються в Музеї Північноморського сполучення в Телавазі. Військовий хрест (Норвегія) Медаль Святого Олафа з дубовою гілочкоюВійськова медаль з трьома зіркамиМедаль Оборони 1940—1945Медаль до 70-річчя короля Гокона VIIЗа участь у Радянсько-фінській війніОрден «За видатні заслуги»Хрест за видатну службуМедаль за особливу відвагуМедаль за відзначну службу з додатковою планкоюМедаль Свободи

Повоєнне життя Після війни Ларсен відіграв важливу роль в організації військово-морського підрозділу Територіальної оборони Норвегії.

1947 року норвезький письменник Фрітьйоф Селен видав книгу «Шетландський Ларсен» (Shetlands-Larsen), присвячену Лейфу Ларсену. У Великій Британії вона вийшла друком під назвою «None but the Brave» («Лише хоробрі»), а у Франції — «Mission Suicide» («Самогубна місія»)

1954 року Ларсен зіграв самого себе у фільмі «Shetlandsgjengen»Shetlandsgjengen (1954) (у США фільм вийшов під назвою «Suicide Mission»). Стрічка основана на книзі Фрітьйофа Селена та книзі історика Девіда Говарта «The Shetland Bus»Howarth, David (1951). The Shetland Bus. London: Nelson..

Помер 12 жовтня 1990 року від інсульту у Бергені, Норвегія. У нього залишилися дружина та три доньки.

Примітки

Посилання