Обло́га Ста́рого Би́хова (1655) — військова операція українсько-козацьких військ Війська Запорозького під орудою наказного гетьмана Івана Золотаренка та союзного московського корпусу князя Олексія Трубецького проти залоги фортеці Старий Бихів, що тривала з травня по жовтень 1655 року. Вона стала продовженням спроб здобути фортецю після невдалої облоги 1654 року в рамках московсько-польської війни 1654—1667 років і завершилася перемогою військ Речі Посполитої, які успішно відбили всі штурми.
Передумови З початком московсько-польської війни гетьман Богдан Хмельницький направленням 20-тисячного козацького корпусу на чолі з наказним гетьманом Іваном Золотаренком підтримав наступ союзних військ у Великому князівстві Литовському.
Восени 1654 року козаки вже робили спробу взяти Старий Бихів. Перша облога тривала з 8 вересня по 26 листопада 1654 року. Тоді залога фортеці (близько 4 тисяч осіб та 30 гармат) під орудою місцевої шляхти чинила запеклий опір, роблячи постійні вилазки. Через високі втрати, брак важкого облогового знаряддя, зимові холоди та суперечки з московськими воєводами Золотаренко змушений був зняти облогу й відійти на зимові квартири до Нового Бихова.
Протягом зими 1654—1655 років залогу Старого Бихова посилили загони Самійла Оскерки, а великий гетьман литовський Казимир Лев Сапіга додатково профінансував найм нових драгунських і піхотних підрозділів. Поки основні сили Речі Посполитої були зайняті під час облоги Могильова навесні 1655 року, залога Старого Бихова підготувалася до нової тривалої оборони.
Перебіг облоги У середині травня 1655 року козацькі війська Івана Золотаренка виступили з Нового Бихова і розпочали другу облогу Старого Бихова. Командування фортеці категорично відхилило нову пропозицію про капітуляцію.
Зважаючи на міцність міських фортифікацій та загрозу тривалого протистояння, Золотаренко залишив під стінами міста Борзнянський полк на чолі з наказним полковником Яхном Коробкою для ведення блокади, а сам з основними силами продовжив військові операції в регіоні.
У липні 1655 року на допомогу облоговим силам прибув 10-тисячний московський корпус під командуванням князя Олексія Трубецького. Протягом трьох тижнів у липні та серпні об'єднані війська здійснювали інтенсивні штурми фортеці. Попри сильній артилерійський обстріл та неодноразові спроби узяти вали, захисники Старого Бихова відбили всі атаки, завдавши супротивникові значних втрат.
Не досягнувши успіху, корпус Трубецького змушений був відступити, залишивши фортецю знову лише під блокадою.
17 жовтня 1655 року під час огляду облогових позицій під стінами Старого Бихова був смертельно поранений наказний гетьман Іван Золотаренко (за переказами, пострілом з фортечної вежі чи мурів). Загибель командувача стала вирішальним фактором, після якого активну облогу 1655 року було остаточно припинено.
Наслідки Завдяки успішній обороні 1655 року Старий Бихів тривалий час залишався єдиним непокореним форпостом Речі Посполитої на Подніпров'ї.
У червні 1659 року московські війська Івана Лобанова-Ростовського та Семена Змієва знову обложили місто. Фортеця упала лише 14 грудня 1659 року внаслідок зради. Керівника оборони, українського козацького полковника Івана Нечая, московська влада заслала до Сибіру.
Узимку 1660—1661 років фортецю було остаточно відвойовано польсько-литовськими військами під командуванням гетьмана Стефана Чарнецького.
Див. також Облога Старого Бихова (1654) Облога Старого Бихова (1659)
Примітки
Джерела та література Bobiatyński Konrad. Od Smoleńska do Wilna: wojna Rzeczypospolitej z Moskwą: 1654—1655. — Zabrze: Inforteditions, 2004. — 254 s. — ISBN 978-83-89943-00-2. Bobiatyński Konrad. Stary and Novy Bychaŭ in the war between the Polish-Lithuanian Commonwealth and Muscovy (1654—1655) // Беларускі Гістарычны Агляд. — 2003. — Т. 10, сш. 1–2 (18–19). Мальцев А. Н. Россия и Белоруссия в середине XVII века. — Москва: Изд-во Московского университета, 1974. — 255 с.