Хо́рват Іва́н Самі́йлович (; близько 1722, Куртіч або Петроварадин — , Нижній СалтівГанул А. М. Адміністративно-господарська діяльність генерала Івана Хорвата в Новій Сербії (1751—1786) [Текст]: дис. … канд. іст. наук : 07.00.02 / Ганул Антон Миколайович ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2018. — С. 194.) — генерал-поручик, сербський полковник.

Біографія

У травні 1751 р. Хорват звернувся до російського посла у Відні графа Бестужева-Рюміна з проханням прийняти в російське підданство кілька тисяч сербів. Імператриця Єлизавета Петрівна дала згоду і у січні 1752 р. з'явилася сенатська інструкція про поселення сербів у задніпровських місцях: від гирла р. Кагарлика до р. Турії, від останньої до гирла Кам'янки, потім на верхів'я р. Березівки і далі до Дніпра. Колоністам відводили ділянки землі, видавали кошти на придбання зброї, амуніції, заведення господарства. Так з'явились нові адміністративні формування — Нова Сербія та Слов'яносербія. Царський уряд убачав у них своєрідну «буферну зону» між землями Нової Січі та вже російськими територіями. Офіційно ж говорилося про те, що серби будуть допомагати боронити кордони від татарських набігів.

За утиски військових поселенців і різні зловживання 1762 року Іван Хорват був позбавлений уря́ду і притягнений до суду й слідства. Звинувачення підтвердилися за всіма статтями. У доповіді слідчої комісії було 16 пунктів, серед яких головніші: розтрата казенних грошей, привласнення платні офіцерів і солдатів, незаконні побори, подача Сенату брехливих відомостей про чисельність офіцерів і солдатів. У ході слідства у грудні 1763 року було проведено перепис усього населення Нової Сербії, який виявив, що в ній проживало 50 028 осіб. Сербів серед них було лише 1 857 осіб, або 3,7 %, і це всіх, ураховуючи не тільки військовиків, а й жінок, дітей та старих. Спеціальний суд, призначений імператрицею, постановив засудити Хорвата на смертну кару через повішення та конфіскацію всього майна. Згодом, 5 серпня 1773 року, все майно полковника було віддано під управління його дружини Магдалини Іванівни та дітей.

За іменним Указом від 1 грудня 1764 року Катерина II замінила смертний вирок засланням до Вологди під воєводський нагляд. 3 грудня 1775 року Катерина повернула генерал-поручикові всі чини та дозволила повернутися до своїх маєтків. У 1776 році генерал-поручик Хорват повернувся до свого маєтку в Нижньому Салтові, де й жив до самої смерті у 1786 році.

Примітки

Джерела

Бажова А. П. Политические и культурные отношения России с югославскими землями в XVIII в. — М., 1984. Бажова А. П. Русско-югославские отношения во второй половине XVIII в. — М., 1982. Ганул А. М. Адміністративні повноваження Івана Хорвата у Новій Сербії (1752—1762) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. — Вип. 130. — К., 2016. — С. 18–23. Ганул А. М. Адміністративно-господарська діяльність генерала Івана Хорвата в Новій Сербії (1751—1786) [Текст]: дис. … канд. іст. наук : 07.00.02 / Ганул Антон Миколайович ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2018. — 249 c. Ганул А. М. Діяльність Івана Хорвата щодо гайдамацьких набігів на території Нової Сербії (1755—1761 рр.) // Дні науки історичного факультету (до 150-річчя з дня народження М. С. Грушевського). — К., 2016. — С. 333—337. Ганул А. М. До питання про заслання новосербського генерала Івана Хорвата до Вологди та слобожанський період його діяльності (1764—1786 рр.) // Етнічна історія народів Європи: збірник наукових праць. — К., 2015. — Вип. 47. — С. 34–39. Ганул А. М. Документи фондів Харківського намісницького та Чугуївського духовного правлінь (1786—1787 рр.) як джерело з датування смерті Івана Хорвата // Історико-краєзнавчі дослідження: традиції та інновації: матеріали II міжнародної наукової конференції. Частина II. — Суми, 2016. — С. 63–66. Ганул А. М. Майновий стан Івана Хорвата в Новій Сербії // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя, 2016. — Вип. 45. — С. 70–74. Ганул А. М. Матеріали Центрального державного історичного архіву України в м. Києві як джерело з дослідження діяльності Івана Хорвата на українських землях (1752—1786) // Сімнадцяті джерелознавчі читання, присвячені 150-річчю з дня народження Михайла Грушевського. — К., 2016. — С. 157—159. Ганул А. М. Походження сербського полковника Івана Хорвата та його діяльність до переселення на територію України // Шевченківська весна — 2015: історія. — К.: Логос, 2015. — С. 447—449. Ганул А. М. Церковна та освітня політика Івана Хорвата в Новій Сербії // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. — Т. 28. — К., 2014. — С. 143—153. Григорович В. И. Об участии сербов в наших общественных отношениях. — Одесса, 1876.

Жахалова Н. Усівка за часів Нової Сербії Кирпичёнок А. И. Сербские поселения на Украине в середине XVIII века. — СПб: Нестор, 2007. Костяшов Ю. В. Генерал Иван Хорват — сербский авантюрист на русской службе (вторая половина XVIII в.) // «Славяноведение». Институт славяноведения РАН. — № 2, 2012. — С. 34-41. Попов Н. А. Военные поселения сербов в Австрии и России // «Вестник Европы», 1870. — Т.3. — С. 584—614. Соловьёв С. М. История России с древнейших времён. — М., 1993–1994. — Кн. 12-23. Скальковский А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края. 1730–1823. — Одесса, 1836. — Ч.1. Степанова О. Серб по фамилии Хорват // «Украина-центр», 11.11.2014 Хевролина В. М. Из истории создания и боевой деятельности сербских воинских формирований в России в первой половине XVIII в. / Jугославске земље и Pycija у XVIII веку. — Београд, 1986. Хорват-Куртиц Иван Церовић Љ. Јован Хорват — вођ прве сеобе срба у Руско царство // Сеоба срба у Руско Царство половином 18 века. — Нови Сад, 2005. Hanul A. The life of a serbian general Ivan Horvat from rise to fall (1722—1786) // Српске студиje. — Београд: Службени гласник, 2016. — Књ. 7. — С. 116—132.

Посилання Хорват-Куртич Іван Самійлович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.294-296