Сари́-Ґюзе́ль ( — «жовта красуня» або «світлошкіра красуня») — кримськотатарська лазня (хамам) Ханського палацу в Бахчисараї, одна з найдавніших датованих споруд палацового комплексу та одна з найраніших громадських будівель міста. Збудована 1532 (або 1532/1533) року за наказом кримського хана Сахіба I Ґерая. Належить до типу турецьких лазень, що успадкували принципи римських терм. Функціонувала майже 400 років — до 1924 року. Пам'ятка архітектури національного значення.

Назва Назва походить з кримськотатарської мови: sarı — жовтий (у переносному значенні — світлошкірий, білявий), güzel — красива, красуня. Походження назви достеменно невідоме. У ханських реєстрах XVI—XVIII століть споруда фігурувала як Ескі-Хамам («Стара лазня»), оскільки розташовувалася поруч із Великою ханською мечеттю (Джамі-і Кебір).

Історія Лазня зведена у 939 році хіджри (1532/1533 рік н. е.) за наказом хана Сахіба I Ґерая одночасно з Великою ханською мечеттю. Це засвідчує мармурова плита з рельєфним написом над входом до чоловічого відділення:

На цьому високому місціПобудована справедливим государем,Сахібом Ґерай-ханом,Сином Менґлі Ґерай-хана,Сина Хаджі Ґерай-хана.Рік 939 (1532/33).

Споруда була громадською (міською) лазнею, а не палацовою. Вона входила до традиційного «столичного набору» будівель, необхідних для підкреслення статусу нової столиці Кримського ханства. Про будівництво згадує придворна хроніка Кайсуні-заде: «Поруч з мечеттю була побудована лазня, яка незабаром стала повсюдно відомою. Навпроти неї виросли великі будинки. Уже через кілька місяців тут з'явилося велике місто».

Спочатку прохід до лазні з міських вулиць був вільним. Пізніше вона увійшла до огорожі палацового комплексу. Лазня діяла майже 400 років. Останні відвідувачі користувалися нею 1924 року. Після пошкодження конструкцій під час землетрусу 1927 року заклад остаточно закрили. У радянський період будівля значно занепала.

Реставраційні роботи розпочалися 2003 року. У 2003—2010 роках відновлено черепичні покрівлі, свинцеві куполи та внутрішнє оздоблення (за старими замальовками). Нині споруда є об'єктом екскурсійного показу у складі Бахчисарайського історико-культурного заповідника.

Архітектура Лазня розташована на схід від Великої ханської мечеті, на лівому березі річки Чурук-Су. Споруда має асиметричне розпланування і складається з чоловічого та жіночого відділень з окремими входами на протилежних сторонах. Кожне відділення включає:

передпокій (роздягальню) — чотирикутну кімнату, перекриту дерев'яним стрілчастим дахом, з фонтаном із місцевого вапняку посередині; приміщення для миття — квадратні в плані зали.

Три головні приміщення перекриті сферичними цегляними куполами на пандативах, одне — циліндричним склепінням. Куполи мають отвори у формі зірок і півмісяців для освітлення та вентиляції. Стіни зведені з вапняку з дерев'яними зв'язками, зовні потиньковані, глухі. Зовнішній вигляд формує пірамідальний силует бань.

Інженерні системи Опалення влаштовано за принципом гіпокауста (як у римських термах і турецьких хамамах). Підлога спочиває на низьких міцних колонках; під нею проходить потік гарячого повітря від топки круглої форми. Дим і нагріте повітря прямували по цегляних каналах: частина — під резервуарами з водою, частина — під кам'яними підлогами.

Водогін і опалювальна система розташовані нижче рівня кам'яних підлог. Вода подавалася металевими (свинцевими) трубами до кам'яних раковин з кранами та лав. Підлога викладена кам'яними плитами.

Значення та побут У кримськотатарській культурі лазня була не лише місцем для омивання, а й громадським простором для спілкування, відпочинку та відновлення сил (подібно до римських терм). При лазні працювала команда банщиків, які топили приміщення, обслуговували відвідувачів і володіли прийомами оздоровчого масажу.

Описи відвідування подібних лазень залишили іноземці (зокрема австрійський купець Клеманн 1768 року та російський письменник Муравйов-Апостол 1820 року).

Статус Лазня Сари-Ґюзель є пам'яткою архітектури національного значення України (охоронний номер у складі комплексу Ханського палацу).

Див. також Ханський палац (Бахчисарай) Велика ханська мечеть Хамам

Примітки

Література Вечерський В. В. Бахчисарайський палац // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бахчисарайський палац (дата звернення: 9.08.2026). Жарких М.І. Бахчисарайський палац // Ресурс історії України / Інститут історії України НАН України. Пам'ятки архітектури та містобудування України : довідник Державної служби охорони культурної спадщини / за ред. А. П. Мардера, В. В. Вечерського. — Київ : Техніка, 2000. — Стаття «Лазні "Сари-Гюзель"». Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР : в 4 т. / гл. ред. Н. Л. Жариков. — Киев : Будівельник, 1985. — Т. 2. — С. 318. Чореф М. М. Надпись над входом в баню Сары Гюзель в Бахчисарае как источник по истории Крыма // Stratum plus. — 2020. — № 5. — С. 425–432.

Посилання Sarı Güzel Bath — архів офіційного сайту Ханського палацу (текст Олекси Гайворонського). Бахчисарайський палац у Великій українській енциклопедії. Хансарай. Частина 4: Баня Сари-Гюзель (Олекса Гайворонський). Лазня Сари-Гюзель у збірнику «Пам'ятки архітектури та містобудування України».