Болеслав Фоміч Малешевський (, Гродненська губернія — †, Санкт-Петербург) — сенатор Сенату Російської імперії, дійсний статський радник, вчений математик, на основі теорії ймовірностей розробив теорію та впровадив перші пенсійні каси в Російській імперії, був помічником Вітте С. Ю.

Сьогоднішні публікації використовують підходи та методи фінансової математики закладені Малешевським Б. Ф.

Життєпис Народився 1844 р. у родині дворян Гродненської губернії. У молодості він перебував під опікою родини барона генерала від інфантерії .

У 1863 р. закінчив курс навчання в Олександрівському Брестському кадетському корпусі, згодом вступив на навчання до Варшавської головної школи, і, будучи серед найкращих її випускників, отримав після надання письмової роботи ступінь кандидата математичних наук .

У 1868 р. був удостоєний ступеня магістра фізико-математичних наук за дисертацію «Про гармонійні та антигармонічне співвідношення та їх застосування».

Від 1869 р. до 1892 р. знаходився на приватній службі, а з 1892 р. — на державній. Обіймав посади начальника контролю Києво-Берестейської залізниці, а згодом — начальника контролю зборів Південно-Західної залізниці, був помічником у фінансових справах Івана Бльоха.

Після праці на Південно-Західній залізниці Малешевський від 18 липня 1894 р. займав посаду директора «Особливої ​​канцелярії по кредитній частині» , від 1892 р. був членом Вченого комітету цього міністерства і членом Ради . У цей період Малешевським було вжито низку заходів щодо впорядкування банківської справи в Російській імперії, впроваджував міри проти невпорядкованої надмірної біржової гри.

У 1890 р. була видана публікація його фундаментальної праці «Теорія та практика пенсійних кас» (), за що він отримав премію Імператорської Академії наук .

У 1895-1898 рр. Малешевський безпосередньо бере участь у проведенні фінансової реформи в Російській імперії.

Входив у початковий склад викладачів економічного відділення Санкт-Петербурзького політехнічного інституту (обраний професором 2 (15) жовтня 1902 р.), де читав лекції з теорії ймовірностей та фінансових обчислень.

У 1900-х роках Малешевський вже мав чин таємного радника і був нагороджений орденом св. Анни 1-го ступеня та орденом св. Володимира 2-го ступеня, і китайський 2-го ступеня, згодом отримав чин дійсного статського радника.

Від 24 березня 1908 р. — сенатор Сенату Російської імперії Н. А. Мурзанов, «Правительствующий Сенат (Господа сенат). 22 февраля 1711−22 февраля 1911. Список сенаторов». − : Сенатская типография, 1911. — C. 29..

Помер 1912 р. у м. Санкт-Петербурзі «Экономическая история России: проблемы, поиски, решения»: ежегодник / под. ред. доктора экономических наук, проф. М. М. Загорулько ; ВЭО России, ВолГУ, НИИПЭИР XX в. ВолГУ ; редкол.: М. М. Загорулько (гл. ред.) [и др.]. — Вып. 7. — Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2005. — 266 с.  — С. 37..

Відгуки сучасників

Малешевський був людиною великого розуму та математичної освіти; за своєю натурою він належить до того класу людей, які мають у своєму розумі щось особливе, що відрізняє їх від пересічних людей, але що ця особливість їхнього розуму з іншого боку, ставить таких людей на межу між нормальною людиною і божевільною, — це звичайна властивість майже всіх геніальних людей.<…> Заслуга Малешевського у залізничній справі та, що завдяки його працям було засновано емеритальну касу для службовців Південно-західної залізниці, у якій брало участь внеском і товариство Києво-Берестейської залізниці. Потім ця каса була розширена й поширена на Південно-західну залізницю тоді, коли утворилося товариство Південно-західної залізниці.<…> Як відомо будь-яка правильно поставлена ​​емеритальна каса грунтується на теорії ймовірності та вимагає значної математичної ерудиції, хоча часто, коли немає належних статистичних даних, однієї математики недостатньо.<…> Ось, щоб уникнути таких казусів Малешевський і почав спочатку теоретичну розробку цього питання, і написав із цього приводу цілий том (том цей був удостоєний премії Академії наук). Потім Малешевський склав усі розрахунки для загального статуту емеритальних кас російських залізниць, за що йому було надано чин статського радника і «Володимир». У ті часи ця нагорода була цілком винятковою, тому-що тоді подібні нагороди не давали з такою легкістю, з якою вона дається на даний час.

Примітки

Джерела

«Константин Николаевич Курков. Члены Правительствующего Сената — высшего законодательного…» — С. 73.

Посилання