Олександр Давидович Туган-Мірза-Барановський ( — †) — генерал-лейтенант російської імператорської армії, командир Ревельського піхотного полку, командувач 72-ї піхотної дивізії, начальник 12-ї піхотної дивізії.

Життєпис Народився 1847 р., походив з родини польсько-литовських татар «Военно-исторический журнал» - №4, 2010 г. Августівської губернії, православного віросповідання.

Виховувався в Олександрівському Брестському кадетському корпусі до 1863 р..

У 1865 р. здобув освіту в 1-й Санкт-Петербурзькый військовій гімназії.

Від 1865 р. — почав військову службу. Служив у 13-му лейб-гренадерському Еріванському Його Величності полку.

1867 — отримав звання підпоручника. У 1867 р. закінчив вишкіл у 2-у військовому Костянтинівському училищі.

1870 — отримав звання прапорщика 1-го Кавказького саперного батальйону.

1870 — отримав звання підпоручника.

1873 — отримав звання поручника.

У 1874 р. — завершив навчання в Миколаївській академії Генерального штабу по «2-у розряду».

Від 1875 — старший ад'ютант штабу .

1875 — отримав звання штабс-капітана Генерального штабу.

Від 1876 — старший ад'ютант штабу 19-ї піхотної дивізії.

1877 — отримав звання капітана. Був учасником російсько-турецької війни 1877—1878 рр. на посаді ад'ютанта штабу 41-ї піхотної дивізії в складі .

Від 25.02.1879 — завідувач пересуванням військ , та Оренбурзькою залізницями, на посаді старшого ад'ютанта штабу .

1880 — отримав звання підполковника.

Від 1881 — старший ад'ютант штабу Казанського військового округу.

Від 12.11.1882 до 30.10.1883 — командир батальйону 7-го піхотного Ревельського полку (цензове командування).

Від 1883 — був на службі для доручень при штабі Харківського військового округу.

1883 — отримав звання полковника.

Від 1885 — командир 17-го стрілецького батальйону.

1887 — призначений начальником штабу Івангородської фортеці з переведенням до Генерального штабу.

28.12.1888 — призначений начальником Івангородського військового шпиталю з залишенням на колишній посаді.

1891 — призначений командиром 4-го стрілецького полку.

1895 — призначений командиром 7-го піхотного Ревельського полку.

1897 — призначений начальником штабу Варшавської фортеці з переведенням до Генерального штабу.

1897 — отримав звання генерал-майора зі старшинством з 06.05.1897.

1899 — призначений на посаду командира 2-ї бригади 27-ї піхотної дивізії.

1900 — призначений на посаду начальника 4-ї Туркестанської стрілецької бригади.

20.09.1900 — зарахований до списків Генерального штабу із залишенням на колишній посаді.

1903 — призначений начальником 2-ї Туркестанської стрілецької бригади.

01.06.1904 — призначений на посаду командувача 72-ї піхотної дивізії. Учасник російсько-японської війни 1904—1905 рр.

1904 — отримав звання генерал-лейтенанта із затвердженням на посаді начальника 72-ї піхотної дивізії.

27.05.1905 — призначений перебувати при Головному штабі.

09.10.1905 — призначений начальником 12-ї піхотної дивізії.

23.05.1906 — звільнений у відставку з пенсійним фінансовим забезпеченням та правом носити мундир на пенсії.

Нагороди

1877 — св. Володимира 4-го ступеня з мечами та бантом; 1878 — св. Станіслава 2-го ст. з мечами; 1878 — Георгіївська золота зброя з написом «За хоробрість»; 1878 — св. Ганни 2-го ст. з мечами; 15.03.1887 — св. Володимира 3-го ст.; 1901 — св. Станіслава 1-го ст.; 17.05.1906 — св. Ганни 1-го ст. з мечами «за відмінність у справах проти японців».

Примітки

Джерела

Волков С. В., «Генералитет Российской империи. Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II». , 2009, — Т.2, — С.603. Журнал «», № 521, 1900 г.

Посилання

Александр Давидович Туган-Мирза-Барановский / Geni