Трифун Димич (;  — , Новий Сад) — сербський і ромський письменник, перекладач, філолог, культурний антрополог, критик, ініціатор і керівник ромських культурних заходів.

Відомий як «батько циганської грамотності» та «циганський Вук Караджич». Присвятив «все своє життя циганському народу та його визволенню». Його вважають одним з найвизначніших циганологів світу.

Біографія Народився 29 лютого 1956 року у містечку Господинці. Проживав у Новому Саду.

Спочатку він збирав та записував твори народної усної творчості. 1979 року опублікував збірку віршів сербською та ромською мовами «Ті, що виходять з ярмарку» (), «Присягання і благословення рома» (), а у 1984 і 1996 роках він був опублікований у виданні «Matica Romani Folk Romani Poetry» у Воєводині.

Крім усної творчості циган, його також цікавила духовність, тому він перекладав великі літературні твори. 1987 року опублікував переклад циганською мовою Книгу Пісень Соломонових, а 1991 року — перший переклад Нового Заповіту, а 1997 року — переклад П'ятикнижжя. Особливе значення має його переклад церковної книги «Служебник» 1993 року, завдяки якому 8 квітня 1993 року вперше у світі провели літургію циганською мовою в Соборі Святого Георгія в Новому Саду. Димич також переклав священну книгу мусульман Коран й «Епос про Гільгамеша».

Опублікував кілька збірок віршів, зокрема «Руйнуй, Боже, ці дороги» (, 1993), «Час самотності» (, 1996) і «Ноги в пилюці» (, 1998), потім опублікував дослідження «Страсна п'ятниця з Епівата в Ясси» (, 1996), підручник «Письменники» (, 1995) та багато інших праць.

Димич писав вірші, прозу, філологічні й історичні дослідження, а також займався журналістикою. Він був ініціатором і редактором науково-професійного журналу «Ромологія» (), який видається сербською та циганською мовами з 1989 року, а також журналу про циганську культуру та літературу «Слово циган» (), що видається з 1994 року Воєводинською асоціацією мови, літератури та культури циган (), яку також заснував Трифун Димич. Майже всі циганські письменники колишньої Югославії були представлені через публікації цього об'єднання.

1996 року заснував організацію «Matica rómska», президентом якої був до самої смерті. Працюючи там, він будував безліч планів щодо розвитку культури та циганської мови, багато з яких він здійснив.

Димич зробив значний внесок у галузі освіти циганською мовою. Він розробив навчальну програму на предмет «Мова та національна культура рому» (), яка 9 листопада 1998 року схвалили Уряд Республіки Сербії та Міністерство освіти. 2000 року опублікував перший «Буквар циганською мовою» (). 1996 року почалися факультативні заняття з циганської мови, спочатку у Воєводині для 72 учнів з 1-8 класів, у трьох класах в Оброваці та двох класах у Товаришево, а потім і в інших сербських школах та за кордоном.

Помер 13 вересня 2001 року у Новому Саду.

Праці Опублікував понад сотню професійних робіт у галузі циганології та циганської літератури. Він відредагував і опублікував понад 30 книг про багатьох циганських і сербських письменників.

Ті, що виходять з ярмарку (), 1979; Прокляття, клятви та благословення (), 1984; Національна циганська поезія (), 1986; Пісня пісень (; переклад циганською мовою), 1988; Святе Євангеліє від Ісуса Христа (; переклад циганською мовою), 1989; Новий Заповіт (; переклад циганською мовою), 1991; Поема над віршами (; переклад циганською мовою), 1991; Служебник (; сербською та циганською мовами), 1993; Руйнуй, Боже, ці дороги (), 1993; Лил Рамосарімако / Буквар (підручник), 1995; Страсна п'ятниця з Епівета до Ясс (), 1996; Гільгамеш (переклад циганською мовою), 1996; Час самотності (), 1996; Біблійне П'ятикнижжя (; переклад циганською мовою), 1997; Традиційна циганська література (), 1997; Ноги в пилюці (), 1998.

Пам'ять

На честь Трифуна Димича названо одну з вулиць його рідного міста Новий Сад; Філія міської бібліотеки у Новому Саду названа на його честь.

Примітки

Література

Посилання