Іван Іванович Перекрестов (? — пр. 1721 р.) — стольник і полковник Охтирського Слобідського козацького полку, видатний діяч Слобідської України кінця XVII і початку XVIII століття. Вважається родоначальником дворянського роду Перекрестових-Осипових, внесеного до VI та II частин родовідної книги Харківської, Полтавської, Чернігівської та Курської губерній.

Окрім військової вдачі, був також значним осадчим Слобожанщини, за його полковництва потік переселенців із Правобережжя значно збільшився. Він оселяв новоселів як на полковій землі, так і на такій, яку викупав у московських служивих людей.

Біографія Іван Іванович Перекрестов, представник слобожанського) козацького роду. Перший задокументований представник черкашин (український козак) Іван Якович Перекрестов. Він і його брат священник Лев були переселенцями із Задніпров'я. Представники роду мешкали на землях Охтирського слобідського козацького полку, але старшинським рід становиться саме за сина Івана Яковича, Івана Івановича Перекрестова. В актах 1665 і 1681 років згадується черкашенин Іван Якович Перекрестов; його прізвище свідчить про те, що він був вихрещеним євреєм, також слід зауважити, що перехрестами іменували й колишніх католиків та греко-католиків, які перейшли до візантійського обряду.

Іван Іванович розпочав козацьку службу ще за царя Олексія Михайловича і продовжував її за царя Федора III Олексійовича. Починав свою службу сотником у БоромліВоліс В. До історії Охтирського слобідського полку: Охтирський полковник Іван Іванович Перехрестов // Краєзнавчі записки. 1962. Вип. 3: Охтирка. С. 37—38) .

З 1681 року він значиться полковником Охтирського слобідського козацького полку. Царська жалувана грамота 1686 р. велить йому «бути по-ранішому полковником охтирським за вибором усіх полчан і в судних, і у всяких справах розправу чинити за старими козацькими звичаями». Грамота 1685 р. відзначає той факт, що Охтирський полковник постійно оберігає кордони свого полку від татарських набігів, сам чинить над ними промисел і посилає для спостереження за татарами та поляками своїх козаків у Задніпров'я.

Іван Перекрестов зі своїм полком брав участь у невдалих кримських походах князя Василя Голіцина. Особливо постраждали його козаки у другому сході 1689 року: із двох Слобідських полків (Охтирського та Сумського) після нападу на них татар біля Чорної Долини, залишилося в живих усього 250 осіб, а сам полковник охтирський був поранений у плече.

Брав активну та діяльну участь у Північній війні. Цар Петро Олексійович у нагороду за це, зробив сина Івана Івановича — Данила, помічником батька (наказний полковник) щодо полкового управління.

У 1704 році Івана Перекрестова відсторонили царським рішенням з полковницького уряду, а всі величезні маєтки Перекрестова були відібрані у нього до скарбниці. У 1714 році він жив у занепаді на своєму невеликому хуторі. У 1721 році розпочалася справа про розкрадання описаних «перекрестовських маєтностей», а слідом за цим і його самого вимагали до відповідей з якихось справ до Архангельська. Перебуваючи в цей час на смертному одрі (про це повідомили начальству), його тим не менш відправили на північ на виконання наказу, але Іван Іванович Перекрестов помер у дорозі.

Причини цих переслідувань не цілком зрозумілі, але вони, мабуть, криються у зажерливості самого Перекрестова. Охтирський полковник занадто швидко хотів нажитися і не гребував жодними засобами для досягнення своєї мети. Існує розлога чолобитна охтирських козаків на кривди та гноблення Перекрестова (1692 р.). Тут ми знаходимо, між іншим, таку скаргу та звинувачення. Він, за словами скаржників, віддав селище Півні з козаками у підданство своєму родичу, також перехресту Семену Бугаєнку, який обтяжував їх нестерпними роботами; далі йде 25 пунктів чолобитної, в яких ідеться про грабіж рухомого майна, захоплення нерухомості, побиття, здирництво та інші аналогічні кривди. Втім, варто визнати, що ці скарги виходили від особистих противників Перекрестова, які бажали скинути його з командування полком, головним чином, від колишнього наказного охтирського полковника Андрія Прокоф'єва. Претендентом на охтирське полковництво був у цей час син сумського полковника Роман Герасимович Кондратьєв. Боротьба була дуже напруженою. У Московському архіві Міністерства юстиції було знайдено стовпці, що містять подробиці цього зіткнення двох видатних слобідсько-українських родин. З них складається враження, що вся справа була в особистостях претендентів; полкові козаки відігравали тут роль знаряддя в руках тієї чи іншої сторони. Принаймні, є дві чолобитні — діаметрально протилежного змісту; в одній ідеться про гноблення Перекрестова, а в іншій заявляється, що Іван Перекрестов «до старшини і козаків тримає ласку і привіт і розправу чинить по правді» і «крім нього іншої такої розумної людини немає». Перевага в боротьбі виявилася на боці Перекрестова, між іншим і тому, що за нього був Бєлгородський воєвода Шереметєв Борис Петрович. Коли до Шереметєва з'явився Роман Кондратьєв привітати зі святом за своїм козацьким звичаєм, той, за намовами Перекрестова, почав його бити смертним боєм, за волосся драв і топтав, закривавив ніс і рот та вибив ребро і все це робилося слобідському полковникові в присутності багатьох російських начальних людей та іноземців, у тому числі й самого Перекрестова.

Доля маєтків Івана Перекрестова: вони були розкрадені і лише невелика їх частина потрапила до рук його сина Данила та доньки, яка одружилася з Федором Гречаним. Онук Івана Івановича — Василь Данилович одружився згодом із удовою одного з Осипових, розбагатів, виступив під ім'ям Перекрестова-Осипова конкурентом І. І. Кондратьєва на сумське полковництво, і з часом повторилася така ж боротьба, яка колись мала місце між їхніми предками.

Див. також Донці-Захаржевські Ізюмський слобідський козацький полк Харківський слобідський козацький полк

Примітки

Література

Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.