Будівля судових установ — пам'ятка архітектури в Харкові, збудована у 1899—1902 роках за проєктом архітектора Олексія Бекетова за участю Юлія Цауне та Володимира Хрустальова. Будівля розташована на майдані Героїв Небесної Сотні, 36. Споруду зводили для розміщення Харківської судової палати, окружного суду, мирових суддів та інших установ судового відомства. На початку XX століття будинок був однією з найбільших адміністративних споруд Харкова та найбільшою спеціалізованою судовою будівлею міста. Після встановлення радянської влади його використовували переважно військові установи. Після Другої світової війни споруду відновили зі збереженням основних рис первісної архітектури. Нині тут розташований Харківський апеляційний суд. 6 березня 2022 року будівля постраждала від російського обстрілу.

Будівля є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення № 7041-Ха та пам'яткою історії місцевого значення № 1607Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 4 червня 2020 року № 1883 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України».

Історія

Зведення

Необхідність спорудження нового будинку для харківських судових установ виникла наприкінці XIX століття. Після судової реформи 1864 року в Російській імперії була створена нова система судових органів, а 1867 року судові статути набули чинности в окрузі Харківської судової палати. У наступні десятиліття кількість установ та служб, пов'язаних із судовою системою, зростала, а старі приміщення стали недостатніми. 1898 року Міністерство юстиції звернулося до Харківської міської думи щодо виділення земельної ділянки для будівництва нового комплексу. Спочатку розглядалася можливість передати міністерству Вознесенський сквер. Від цього варіанта відмовилися через низьке розташування території, ризик підтоплення та небажання забудовувати зелену зону в центральній частині міста. У вересні 1898 року міська дума запропонувала безоплатно передати Міністерству юстиції земельну ділянку площею 2500 квадратних сажнів — близько 5334 м² — на протилежному боці Михайлівської площі. Територія розташовувалася приблизно на три метри вище за Вознесенський сквер, а пробне дослідження ґрунтів показало відносно глибоке залягання ґрунтових вод. Міністерство погодилося на запропоноване місце.

Проєкт будинку розробив академік архітектури Олексій Бекетов за участю архітекторів Юлія Цауне та Володимира Хрустальова. До роботи над художнім оформленням споруди також залучали інших фахівців; деякі джерела згадують серед них учня Бекетова Василя Кричевського.

3 лютого 1899 року після отримання необхідного дозволу розпочали підготовчі роботи та риття котловану. У будівництві брали участь наймані робітники та арештанти Харківської пересильної тюрми. Роботи контролювала спеціальна будівельна комісія при Міністерстві юстиції. До її складу входили представники судового відомства, міської та губернської адміністрації й архітектори, зокрема Бекетов як автор проєкту та керівник будівельних робіт. 26 вересня 1899 року відбулася урочиста закладка будинку. У церемонії взяли участь міністр юстиції Микола Муравйов, архієпископ Харківський Амвросій, губернатор Герман Тобізен, міський голова Іван Голенищев-Кутузов, представники судових установ, інших державних органів та архітектор Олексій Бекетов. У фундамент заклали пам'ятну дошку.

До осені 1900 року основні роботи з мурування стін були завершені, після чого споруду накрили металевим дахом і розпочали внутрішнє оздоблення. У 1901 році виконували штукатурні та декоративні роботи. На головному фасаді розмістили напис дореволюційним правописом: «».

Навесні 1902 року до будівлі почали переміщувати окремі судові підрозділи. 6 квітня сюди перевели перший і третій цивільні департаменти, а 27 травня — Харківську судову палату, її департаменти, прокурорський нагляд та канцелярію старшого голови.

27 вересня 1902 року споруду оглянула спеціальна комісія Міністерства юстиції за участю архітекторів та інженерів. За результатами огляду будівлю визнали зведеною відповідно до затвердженого проєкту, із незначними змінами, які експерти вважали доцільними. У 1902 році в пресі з'явилися повідомлення про нібито незадовільний стан нової споруди та проникнення ґрунтових вод у підвальні приміщення. Міністерство юстиції заперечило твердження про небезпечний стан будівлі. Під час обстеження не виявили ознак нерівномірного просідання або тріщин у стінах і склепіннях. Водночас у частині підвальних приміщень справді спостерігалися сліди вологи. Проникнення води в котельне відділення влітку 1902 року пов'язували з підвищенням рівня ґрунтових вод, будівля розташована за 140 метрів від річки Харків. Проблему усунули додатковими конструктивними заходами.

Остаточне освячення будинку відбулося 30 листопада 1903 року за участю архієпископа Харківського Арсенія та представників місцевої адміністрації й судових установ. Загальна вартість будівництва склала 550 тисяч рублів. Споруда стала однією із найбільших у Харкові. У 1907—1909 роках Олексія Бекетова запросили спроєктувати будівлю судових установ у Новочеркаську.

Радянський період Після захоплення Харкова радянською владою будинок перестав використовуватися за первісним призначенням. У ньому розміщувалися різні військові установи та штаби. У період радянсько-української війни в будівлі діяли органи військового управління. У міжвоєнний період тут розміщувався штаб Українського військового округу. З будівлею також пов'язують діяльність низки радянських військових та державних діячів. У різні періоди в будинку перебували або працювали Климент Ворошилов, Олександр Єгоров, Григорій Котовський, Василь Блюхер, Йона Якір, Григорій Орджонікідзе та Фелікс Дзержинський. Окремі джерела також пов'язують із будівлею перебування Йосипа Сталіна.

У 1920-х — 1930-х роках до споруди добудували велике південне крило, унаслідок чого сформувався додатковий, третій, внутрішній двір із проїздом. Автором добудови, ймовірно, був Олексій Бекетов. Нова частина повторює стиль первісної споруди, однак виконана простіше, має ширші вікна, менший карниз та висоту поверхів.

Під час Другої світової війни будинок зазнав значних пошкоджень. Праве крило головного фасаду було зруйноване майже повністю. Після війни розглядалися різні варіанти відновлення споруди. Один із ранніх проєктів передбачав значну перебудову центральної частини та встановлення високого шпиля. Зрештою було обрано проєкт реставрації Петра Шпари та Дмитра Торубарова, який передбачав відновлення будівлі без суттєвого спотворення її первісного архітектурного образу. Реставраційні роботи проводилися у 1946—1954 роках. У результаті споруду відновили зі збереженням основних особливостей її історичної об'ємно-просторової композиції та декоративного оформлення.

Незалежна Україна

Після розпаду СРСР будинок знову почали використовувати за судовим призначенням. У ньому розміщувався Апеляційний суд Харківської области, згодом перейменований на Харківський апеляційний суд.

У 2003 році, до сторіччя урочистого відкриття будинку, у його фоє встановили меморіальну табличку, присвячену Олексію Бекетову. У 2020—2022 роках проводився ремонт фасадів і внутрішніх приміщень будівлі.

6 березня 2022 року близько 19:20 будинок зазнав значних пошкоджень унаслідок російського авіаційного удару по центральній частині Харкова щонайменше чотирма авіабомбами. Вибуховою хвилею та уламками були пошкоджені фасади, вікна й декоративні архітектурні елементи, згорів дах, ушкоджено приміщення. Унаслідок того самого удару були зруйновані або пошкоджені інші історичні будівлі на прилеглій території. Щонайменше одна людина загинула. У 2022 році прокуратура розпочала досудове розслідування за фактом вчинення воєнного злочину та умисного вбивства. Станом на 2026 рік комплексних консерваційних або реставраційних робіт на будинку не проводили.

Архітектура

Будинок виконаний у формах, що поєднують риси неоренесансу та неокласицизму. Споруда має монументальну симетричну композицію та багате декоративне оформлення фасадів. Центральним елементом головного фасаду є 6 колонний портик на масивному ризаліті. Перший поверх рустовано вздовж всієї будівлі, а другий і третій поєднані пілястрами й колонами. Стіни прикрашено ліпниною з вінками, головами птахів, що визирають з-за щитів, маскаронами левів та жінок.

Будівля мала три надземні поверхи та підвальні приміщення. У будинку було передбачено окремі приміщення для різних ланок судової системи: залів судових засідань, кабінетів суддів і прокурорів, канцелярій, архівів, приміщень для свідків, присяжних засідателів та підсудних. Від центрального вестибюля на першому поверсі коридори вели до службових приміщень, приймалень, канцелярії, каси, бухгалтерії, реєстратури, кабінетів керівників суду, приміщень присяжних повірених, судових слідчих та мирових суддів. На другому поверсі розташовувалися приміщення та зали Харківської судової палати, її департаментів, кабінети голів, прокурорів та інших службовців, на третьому — приміщення окружного суду. У підвальних приміщеннях розміщувалися архіви, господарські приміщення, комори та котельня.

Особливістю споруди були два парадні сходові марші, виконані з граніту, а також другорядні сходи з пісковику. Інтер'єри оздоблювалися ліпниною, дерев'яними панелями, колонами, пілястрами та іншими декоративними елементами. Меблі й частину столярного оздоблення виготовляли за ескізами Бекетова. У будинку використовували електричне освітлення, водогін, телефонний зв'язок і центральне опалення. Для пожежної безпеки були передбачені пожежні крани, під'єднані до міського водогону, та спеціальні конструктивні протипожежні заходи. Для підлог застосовували паркет та керамічну плитку торгового дому С. М. Лінднера.

Галерея

Див. також

Харківський апеляційний суд

Примітки

Джерела

Посилання