Театр Реджент (Regent Theatre) — це майданчик для проведення живих вистав і кінотеатр у Торонто, провінція Онтаріо, Канада. Він відкрився у 1927 році для показу німого кіно під назвою «Белсайз» (Belsize Theatre), що вказувало на його розташування на перетині Маунт-Плезант-роуд та Белсайз-драйв. Заклад працював під назвою «Белсайз» до 1950 року, коли його відремонтували та перейменували на «Крест» (Crest Theatre). У 1954 році він перетворився на майданчик для живих театральних вистав, виступаючи домівкою для театральної компанії Crest Theatre Foundation. Після того як компанія залишила театр у 1966 році, він повернувся до показу фільмів (як прем'єрних стрічок, так і репертуарного кіно). У 1988 році закладу дали назву Театр Рітджент. У 2020 році театр викупили; наразі він зачинений і перебуває в процесі реконструкції, щоб знову стати простором для живих театральних постановок.

Історія

Театр урочисто відкрився 17 березня 1927 року як кінотеатр «Белсайз» у складі мережі Famous Players Theatres. Зала була розрахована на 1000 місць. Проєкт розробив архітектор Мюррей Браун, а вартість будівництва становила 160 000 канадських доларів"Belsize Film House Opens For North End". Toronto Star. March 18, 1927. p. 22.. На урочистому відкритті був присутній мер Торонто Фостер. Інтер'єр високо оцінили за «вишуканий аркадний вхід», «венеційські дзеркала», а також фризи з зображенням «іспанської танцівниці Кармен», що прикрашали стіни по обидва боки (вартість кожної картини становила 1200 канадських доларів). Першим фільмом, показаним у кінотеатрі, була стрічка «Це» (It) із Кларою Боу в головній ролі.

Кінотеатр продовжував показувати фільми до кінця 1953 року. У 1950 році будівлю відремонтували та змінили назву на «Крест»Kulig, Paula (September 17, 2011). "Blending vintage and modern Toronto". Toronto Star. p. H19.. Зміни включали облаштування нового конфесіонарію (буфету) та встановлення нового зовнішнього вивіскового козирка"Grand Opening". Toronto Star. August 1, 1950. p. 8.. Театр знову відкрився 3 серпня 1950 року, увійшовши до мережі 20th Century Theatres, хоча сама будівля залишалася у власності Famous Players.

У 1953 році Дональд та Мюррей Девіс відремонтували театр для проведення живих вистав: вони зменшили місткість до 822 місць, замінили освітлення, прибрали апарат для попкорну та стійку з жуйками та со солодощами. Зі зворотного боку сидінь здерли жувальні гумки, відремонтували й почистили килими, а також прибрали перші чотири ряди крісел, оскільки з них відкривався вид на закулісся. Люстри, зняті під час реконструкції 1950 року, знайшли в підвалі та повернули до переднього фоєIllidge, Paul (2005). Glass Cage: The Crest Theatre Story. Toronto: Creber Monde (Canada). ISBN 0968634796.. Додаткові реконструкції відбулися у 1958 та 1963 роках, коли сцену розширили приблизно на третинуBenson, Eugene; Conolly, L. W., eds. (1989). The Oxford Companion to Canadian Theatre. Oxford University Press. ISBN 0195406729..

Нова театральна компанія Crest Theatre Foundation з 1954 по 1966 рік поставила понад 140 вистав за 90 п'єсами, залучаючи канадських акторів, режисерів і драматургів, поки не змушена була припинити діяльність через накопичені борги.

Після закриття живого театру будівля знову повернулася до показу фільмів, а з 1971 року стала репертуарним кінотеатром. У 1988 році споруду відреставрували, перейменували на Театр Рітджент і знову приєднали до мережі Famous Players. Вона функціонувала як кінотеатр до 2017 року, після чого її виставили на продаж.

Громадські активісти розпочали кампанію за збереження будівлі, що спонукало міську раду Торонто запропонувати надання їй статусу об'єкта культурної спадщини. Будівля офіційно отримала цей статус відповідно до Закону про спадщину Онтаріо у 2022 році.

У 2020 році бізнесмен на пенсії Волтер Шредер придбав театр для постановки нових канадських мюзиклів своєю компанією Terra Bruce. За проєктом архітектурних бюро NORR Architects та Hariri Pontarini Architects (які розробляли театр Тома Паттерсона для Стратфордського фестивалю), нове глядацьке приміщення матиме три поверхи та 600 місць. Інтер'єр перебудовують таким чином, щоб облаштувати два балкони та рухомі секції сидінь. Це передбачає зведення третього поверху над входом. На фасаді планують демонтувати старий великий козирок, замінивши його новими, меншими навісами. Нова прибудова з тильного боку забезпечить службові приміщення (back-of-house) й матиме форму житлового будинку, щоб гармонійно вписуватися в забудову вулиці.

Запропонована перебудова викликала як підтримку, так і опозицію з боку місцевої громади. Початковий план було відхилено на засіданні Комітету з регулювання забудови міста Торонто. Однак власники оскаржили це рішення в Земельному трибуналі Онтаріо та виграли апеляцію. Станом на квітень 2026 року проєкт усе ще перебуває на стадії погодження пропозиції.

Примітки