Центр мистецтв Святого Лаврентія (St. Lawrence Centre for the Arts) — це театральний комплекс у центрі Торонто, провінція Онтаріо, Канада. Розташований за адресою Фронт-стріт-іст, 27 (за один блок на схід від Янг-стріт), він став офіційним ювілейним проєктом муніципалітету Торонто на честь 100-річчя Канадської конфедерації у 1967 році. У комплексі розміщено дві зали: Театр Блюми Аппель на 868 місць та Театр Джейн Маллетт на 499 місць.

Комплекс та історія Центр перебуває у муніципальній власності. З 1983 по 1987 рік ним керувала компанія CentreStage Company (яка з 1964 по 1973 рік називалася Toronto Arts Foundation, а з 1973 по 1983 рік — Toronto Arts Productions). Генеральними директорами Центру мистецтв Святого Лаврентія у різні роки були: Мейвор Мур (1966–1970), Леон Мейджор (1970–1980), Віктор С. Поллі (1980–1981), Брюс Свердфаґер (1981–1985), Майкл Нун (приблизно 1985–1994), Девід Воллетт (приблизно 1996–2007) та Джеймс Роу (з 2007 року).

Проєкт комплексу вартістю 2,6 мільйона канадських доларів розробила архітектурна фірма Gordon S. Adamson and Associates. Центр урочисто відкрився 2 лютого 1970 року після восьми років планування та будівництва. Початково в будівлі розміщувалися дві зали: «Театр» (Theatre) на 863 місця та «Ратуша» (Town Hall) на 483 місця.

Генрі Тарвайнен став першим штатним режисером центруUrjo Kareda, "St. Lawrence Centre: 2 brash young men shaking up the scene". Toronto Star, October 23, 1971.. Луї Аппельбаум обіймав посаду музичного консультанта з 1968 по 1971 рік. Франц Кремер працював музичним директором з 1971 по 1979 рік, після чого його змінила команда: Коста Пілавачі (музичний адміністратор) та Пол Робінсон (директор музичних програм). Робінсон пішов у відставку в 1980 році, а Пілавачі одноосібно керував музичним напрямом до 1982 року, коли його змінила Джейн Форнер.

У 1970-х та 1980-х роках музичні програми в Центрі мистецтв Святого Лаврентія включали кілька щорічних циклів та широкий спектр камерних концертів, а також спеціальні серії заходів. У 1976 році відбувся фестиваль канадських композиторів та виконавців «Канадський звук» (Canadian Sound). Струнний квартет «Орфорд» виконав цикл творів Бетховена протягом сезону 1982–1983 років. На додаток до своєї регулярної камерної програми у сезоні 1984–1985 років, концертний підрозділ CentreStage Music організував 17-денний фестиваль «Бах 300» у Центрі Святого Лаврентія та на інших майданчиках міста. Серед інших колективів, які використовували ресурси Центру: музичний театр COMUS представив сценічну прем'єру опера Джона Беквіта «Шиварі» (The Shivaree) у залі «Ратуша» (Town Hall) у квітні 1982 року, а ансамбль Канадської опера запустив постановку «Так чинять усі» (Così fan tutte) у Театрі Блюми Аппель у 1985 році.

CentreStage Music припинив свою діяльність 1 липня 1987 року, і Центр Святого Лаврентія перетворився на орендовану майданчик для музичних подій. Відтоді Центр приймав різноманітних виконавців та колективи, зокрема трио «Ґрифон» (Gryphon Trio); струнні квартети «Святий Лаврентій» та «Токіо»; Марка-Андре Амелена; Джона Кімуру Паркера; Камерних музикантів Торонто (Chamber Players of Toronto); хор MegaCity Chorus; ансамбль Nexus; Жіночий хор ORIANA; «Молодь та музика Канади» (Youth and Music Canada); а також Співаків Елмера Айслера (Elmer Iseler Singers), які у лютому 2008 року презентували в Центрі прем'єру опера Pimooteewin: The Journey (композитор — Мелісса Гуї, лібретист — Томсон Гайвей). Серед фестивалів, що проходили в Центрі, були Фестиваль композиторів нової хвилі (New Wave Composers Festival) та фестиваль мистецтв Luminato.

Театр Блюми Аппель Зала «Театр» початково мала трансформовану сцену (з можливістю налаштування під сцену-авансцену, просценіум та каліпер) і використовувалася для драматичних вистав до 1982 року, поки її не перепланували фірми The Thom Partnership (Торонто) та Theatre Projects Consultants. Під час реконструкції вартістю 5,3 мільйона канадських доларів висувну сцену прибрали, облаштували балкон і ложі для збільшення кількості глядацьких місць, а також передбачили можливість встановлення оркестрової ями. Зала знову відкрилася 19 березня 1983 року під назвою Театр Блюми Аппель — на честь меценатки Блюми Аппель, яка зробила значний внесок у проєкт.

Додаткові реставраційні роботи театральних залу та фасаду будівлі було завершено у 2007 році фірмою 3rd Uncle Design Inc (Торонто); витрати на будівництво у розмірі 3 мільйонів канадських доларів розділили між собою місто та меценати Центру. Театр Блюми Аппель вже понад 25 років слугує головною сценою театральної компанії Canadian Stage Company.

Театр Джейн Маллетт Залу «Ратуша» було перейменовано на Театр Джейн Маллетт у листопаді 1984 року в пам'ять про канадську акторку Джейн Маллетт. Зала використовується переважно для сольних та камерних концертів, публічних дебатів, театральних вистав і кінопоказів.

Примітки