Бізнес (також знаний як підприємство або фірма) є установою, що бере участь у виробництві продукції, торгівлі товарами чи послугах споживачам. Компанії — найпоширеніші у капіталістичній економіці, де більшість з них приватні та засновані задля одержання прибутку, отже збільшення багатства їхнім власникам. Компанії також можуть бути не-для-прибутку, або державними корпораціями.
Бізнес ( — справа, робота, заняття) — підприємницька, комерційна чи будь-яка інша діяльність, котра не суперечить закону і спрямована на отримання прибутку.
Етимологія Отож бізнес — англіцизм, який означає економічну діяльність. Етимологічно слово бізнес походить від «busy» — зайнятий, дієвий. У соціальному вимірі, бути «зайнятою» діловою людиною (бізнесменом), може означати участь у засновуванні виробництва товарів чи послуг з прибутковою метою.
Ще — бізнес це підприємницька діяльність з купівлі та продажу, котра дає прибуток. Бізнесом називають також, комерційне підприємство чи будь-яку прикладну справу. Слово «Бізнес» в англомовних країнах, може вживатися й у зневажливому значенні — як сумнівна справа, здирництво, хоча переважно — у сенсі завдання, обов'язку, турбот, права, складної справи.
В Україні за радянських часів, це слово мало лише недобрий відтінок й означало діяльність, скеровану на одержання прибутку без огляду на засади поведінки, виходячи лише з самолюбних власних зацікавлень, часто шляхом здирництва, сумнівних оборудок. З поступовим переходом до ринкової економіки у незалежній Україні, змінювалося смислове й почуттєве навантаження цього слова: воно почало означати, як і в розвинених країнах, насамперед корисну діяльність для забезпечення особистих потреб життя. Однак велика кількість населення, загалом і надалі вважає, що це заняття неодмінно передбачає нечесність, правопорушення, а то й схильність до злочинної поведінки, а їхні прибутки загалом, не є підсумком особистої кмітливості й вправності підприємця, та не збігаються з вигодами для країни, спільноти, використовуються марнотратно й не заради економічного зростання, відповідно до задумів справедливості що панують в Україні. Натомість у розвинених капіталістичних країнах, бізнес у своєму «цивілізованому» вигляді діє згідно з законами, сповнений економічної відповідальності й відданий національній користі.
Основні форми власності
Форми володіння бізнесом розрізняються залежно від юрисдикції, але існує кілька загальних суб'єктів:
Індивідуальне підприємство: Особисте підприємство, що належить одній людині — приватному підприємцю, також відомому як фізична особа підприємець (ФОП), і діє на її користь. Власник веде бізнес самостійно і може наймати співробітників. Приватний підприємець несе необмежену відповідальність за всіма зобов'язаннями, взятими на себе бізнесом — чи то операційні витрати, або судові рішення проти бізнесу. Всі активи бізнесу належать приватному підприємцеві, зокрема, наприклад, комп'ютерна інфраструктура, будь який інвентар, виробниче або торговельне обладнання, а також усіляка нерухомість, що належить ФОП.
Партнерство: Співучасть — бізнес, який належить двом або більше людям. У більшості форм партнерства, кожен напарник несе необмежену відповідальність за боргами, що виникли у бізнесу. Три найпоширеніших види таких комерційних товариств це: повне товариство, обмежене партнерство і товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ).
Корпорація: власники корпорації несуть обмежену відповідальність, а бізнес має окрему юридичну особу від своїх власників. Корпорації можуть бути як державними, так і приватними, і вони можуть організовуватися як для отримання прибутку, так і як неприбуткові організації. Приватною комерційною корпорацією володіють її акціонери, які обирають раду директорів для керівництва корпорацією і найму її керівного персоналу. Приватна комерційна корпорація може перебувати у приватній власності невеликої групи осіб або у відкритому володінні, з публічними акціями які котируються на фондовій біржі.
Кооператив: Кооператив, який часто називають «ко-оп», являє собою підприємство з обмеженою відповідальністю, яке може засновуватися як прибуткове або неприбуткове. Кооператив відрізняється від корпорації тим, що в ньому є члени, а не акціонери, і вони розділяють повноваження щодо ухвалення рішень. Ці кооперативи зазвичай, поділяються на споживчі або робочі кооперативи. Кооперативи є основою ідеології економічної демократії.
Limited liability company (LLC) — товариства з обмеженою відповідальністю та інші особливі види бізнес-організацій, котрі захищають своїх власників або акціонерів від банкрутства, ведучи бізнес у межах окремої юридичної особи з певним правовим захистом. Навпаки, некорпоративні підприємства або особи, які працюють самостійно, зазвичай не захищені.
Франшизи: франшиза — система, в якій підприємці купують права на відкриття та ведення бізнесу у більш великої корпорації. Франчайзинг, наприклад у США, дуже поширений і є однією з основних економічних сил. Одне з дванадцяти підприємств роздрібної торгівлі в Сполучених Штатах, має франчайзинговий бізнес, де працюють 8 мільйонів осіб.
Приватну компанію, обмежену гарантією: зазвичай використовують, коли компанії створюють для неприбуткової мети — наприклад, як клуби або благодійні організації. Члени гарантують виплату певних (зазвичай номінальних) сум, якщо компанія йде на ліквідацію через неплатоспроможність, але в іншому, вони не мають економічних прав щодо компанії. Цей різновид компаній поширений в Англії. Компанія з відповідальністю, обмеженою гарантією, може мати акціонерний капітал або не мати його.
Приватна компанія, обмежена акціями: найпоширеніша форма компанії, яку використовують для комерційних підприємств. Зокрема, компанія з обмеженою відповідальністю — це «компанія, в котрій відповідальність кожного акціонера обмежена сумою особистого інвестування», причому корпорація є «найбільш поширеним прикладом компанії з обмеженою відповідальністю». Цей тип компанії поширений у Великій Британії та багатьох англомовних країнах. Компанія з обмеженою відповідальністю, може бути:
публічною торговельною компанією або
приватним підприємством.
Класифікація
Див. ще: Класифікація галузей промисловості, Класифікація видів економічної діяльності
Сільське господарство, як-от одомашнення риби, тварин, вирощування худоби, а також лісозаготівельні, нафтові і гірничі підприємства, котрі видобувають природні ресурси і сировину, як-от: деревина, нафта, природний газ, руди, рослини або мінерали.
Бізнеси, що надають фінансові послуги, охоплюють: банки, брокерські фірми, кредитні спілки, страхові компанії, компанії з активів та інвестицій, наприклад приватні інвестиційні компанії, фонди прямих інвестицій, інвестиційні фонди нерухомості, суверенні фонди добробуту, пенсійні фонди, пайові інвестиційні фонди, індексні фонди та гедж-фонди, фондові біржі й інші компанії, які отримують прибуток за рахунок інвестицій та керування капіталом.
Розважальні компанії й установи засобів масової інформації, котрі отримують прибуток здебільшого, від продажу інтелектуальної власності. До їх числа входять: кіностудії і продюсерські компанії, підприємства засобів масової інформації, наприклад мережі кабельного телебачення, онлайн-агентства цифрових медіа, заклади по роботі з талантами, підприємства мобільного зв'язку, газети, видавництва книг і журналів.
Промислові виробники — виготовляють продукцію або з сировини, чи зі складових частин, а потім експортують готові вироби з прибутком. До них належать матеріальні товари, для прикладу автомобілі, автобуси, медичні прилади, скло або літаки.
Компанії, котрі працюють з нерухомістю, продають, інвестують, споруджують і розвивають нерухомість, зокрема землю, житлові будинки та інші споруди.
Роздрібна торгівля, гуртова торгівля та дистрибуція (логістика), діють як посередники і доправляють товари, виготовлені виробниками, передбачуваним споживачам; вони отримують прибуток завищуючи ціни виробників. Більшість магазинів і торгових фірм, є дистриб'юторами або роздрібними продавцями.
Транспортні підприємства, відповідно залізниці, авіалінії, судноплавні компанії, які доправляють товари і фізичних осіб в місця призначення за плату.
Спортивна індустрія бере участь у виробництві, сприянні, просуванні або започаткуванні будь-якої діяльності, досвіду або бізнесу, спрямованого на спорт. Вона отримує прибуток продаючи товари і послуги, пов'язані зі спортом.
Комунальні підприємства надають житлово-комунальні послуги, переважно водопостачання, електропостачання, видалення відходів або очищення стічних вод. Ці галузі зазвичай, перебувають у віданні державного уряду.
Третинний сектор економіки пропонує нематеріальні товари або послуги і зазвичай, стягує плату за робочу силу або інші послуги, що надаються уряду, споживачам або іншим підприємствам. Оформлювачі інтер'єрів, косметологи, стилісти, візажисти, солярії, пральні самообслуговування, хімчистки і дезінсектори — це підприємства галузі послуг.
Керування бізнесом Прибуткова і плідна діяльність бізнесу, а також вивчення цього предмета, називається менеджментом. Основними напрямками керування, є фінансовий менеджмент, маркетинг-менеджмент, керування персоналом, стратегічний менеджмент, виробничий менеджмент, операційний менеджмент, сервіс-менеджмент та керування інформаційними технологіями. Власники можуть самі керувати своїм бізнесом або наймати менеджерів для цього. Незалежно від того, чи є вони власниками або найманими працівниками, менеджери керують трьома основними складовими вартості бізнесу: фінансовими ресурсами, капіталом (матеріальними ресурсами) і людськими ресурсами. Цими ресурсами керують щонайменше в шести функціональних областях: юридичні контракти, виробництво або виробничі послуги, маркетинг, бухгалтерський облік, фінансування і людські ресурси.
Кілька важливих чинників, які слід враховувати під час ухвалення рішення про те, як керувати бізнесом, охоплюють:
Загальні партнери в товаристві (крім товариства з обмеженою відповідальністю), а також всі, хто особисто володіє та керує підприємством без створення окремої юридичної особи, несуть особисту відповідальність за борги і зобов'язання підприємства.
Здебільшого, корпорації зобов'язані платити податки так само, як і «справжні» люди. У деяких податкових системах, це може призвести до так званого подвійного оподаткування, оскільки спочатку корпорація платить податок на прибуток, а згодом, коли вона розподіляє загальний прибуток своїм власникам, фізичні особи повинні вносити дивіденди у свій дохід, коли вони заповнюють власні особисті податкові декларації, після чого вводиться другий рівень прибуткового податку.
У більшості країн існують закони, які тлумачать малі корпорації інакше, ніж великі. Вони можуть бути звільнені від певних вимог законодавства, мати спрощені процедури в особливих областях і мати полегшений, вигідний або дещо інший податковий розпорядок.
«Публічне розміщення» через дію, відому як первинна публічна пропозиція (англ. IPO), означає, що частина бізнесу буде належати членам громадськості. Це вимагає від установи, як окремого суб'єкта, розкриття відомостей громадськості та дотримання жорсткішого зведення законів і приписів. Більшість публічних компаній є корпораціями, котрі продали акції, але все частіше виникають також публічні ТОВ, які продають ПАЇ (іноді також звані акціями), а ще інші незвичайніші установи, як-от інвестиційні трасти нерухомості в США і пайові трасти у Великій Британії. Повне товариство не може «стати публічним».
Капітал
Коли підприємствам потрібно залучити гроші (їх називають капіталом), вони інколи пропонують цінні папери для продажу.
Капітал може бути залучено приватними засобами, шляхом первинного публічного розміщення на фондовій біржі або іншими способами.
Серед основних фондових бірж — Шанхайська та Гонконзька (Китай), Сінгапурська, Нью -Йоркська та NASDAQ (США), Лондонська (Велика Британія), Токійська (Японія) та Бомбейська (Індія). Більшість країн з ринками капіталу, мають принаймні одну.