«Компаньйони» (італ. Vamos a matar compañeros — «Ходімо вбивати, компаньйони!») — спагеті-вестерн 1970 року в піджанрі «сапата-вестерн» режисера Серджо Корбуччі. Головні ролі виконали Франко Неро, Томас Міліан, Джек Пеланс, Іріс Бербен та Фернандо Рей. Стрічка розповідає про мексиканського селянина-революціонера (Міліан), який об'єднує зусилля з торговцем зброєю (Неро), щоб урятувати лідера повстанців.

Сюжет Під час Мексиканської революції селянин на прізвисько Ель Васко зчиняє бунт у своєму рідному містечку Сан-Бернардіно, убивши місцевого армійського полковника. На місце подій незабаром прибуває самопроголошений генерал «Монго» Альварес — ватажок повстанців, який приймає Ель Васко до своєї революційної банди. Втім, Монго більше зацікавлений у власному збагаченні, ніж у долі країни. Шведський найманець Йодлаф Петерсон прибуває до Мексики, щоб продати зброю генералу Монго. Однак сейф із грошима зачинений, а комбінацію знає лише професор Ксатос. Ксантос очолює студентське угруповання революціонерів-ідейників, що виступає проти насильства, і утримується у військовій в'язниці США в Юмі після того, як спробував знайти фінансування в США й відмовився віддати натомість монополію на всі нафтові ресурси своєї країни.

Ель Васко відчуває антипатію до елегантно вдягненого Петерсона й називає його «пінгвіном», але за пропозицією генерала Монго вони неохоче об'єднують зусилля та вирушають на визволення Ксантоса. Причиною додаткових ускладнень стають армія США та американець із дерев'яним протезом руки на ім'я Джон, який прагне помститися своєму колишньому діловому партнерові Петерсону. Останній свого часу покинув Джона помирати розп'ятим, і тому довелося дозволити своєму ручному соколу віддзьобати йому праву кисть, щоб урятуватися. Аби максимізувати власну вигоду та підтримати повстанців Ксантоса, Ель Васко та Петерсон вирішують підставити Монго. Допомогу їм надає Лола — очільниця бойового крила Ксантоса, у яку закохується Ель Васко, та її група молодих революціонерів.

Уникнувши зіткнення з мексиканською армією та перетнувши кордон, Петерсон виходить на зв'язок зі своєю давньою знайомою повією. Вона допомагає йому та Ель Васко проникнути до табору американської армії. Влаштувавши серію пожеж, вони звільняють Ксантоса та тікають на старому армійському вантажівці. Після того як у вантажівки відпадає колесо, усім трьом доводиться перепливати річку Ріо-Ґранде, щоб повернутися в безпечну Мексику. Пересуваючись пішки, Ель Васко, Петерсон і Ксантос натрапляють на блокпост мексиканської армії. Вони намагаються видати себе за ченців у балахонах, які несуть труну з Ксантосом усередині, однак Джон та його люди викривають їх, змушуючи тікати від переслідування як мексиканських військових, так і найманців Джона.

Зрештою Ель Васко, Петерсон і Ксантос успішно возз'єднуються з послідовниками професора (відомими як «ксантисти»), які переховуються в печері під проводом Лоли — дочки Ксантоса. Проте генерал Монго захоплює кількох ксантистів у полон і погрожує їх стратити, якщо Ксантос не здасться. Ель Васко та Петерсон об'єднуються з Лолою та вцілілими повстанцями для вирішального штурму Сан-Бернардіно. У ході запеклого бою вони розбивають війська Монго, а самого генерала вбиває Ель Васко. Коли ж Ель Васко приводить Ксантоса до банківського сховища, щоб той відкрив сейф, з'ясовується, що там немає ні золота, ні срібла, ні готівки, а зберігається лише «справжнє багатство» громади — кілька качанів кукурудзи.

Коли Петерсон готується залишити місто, зненацька з'являється Джон. Він смертельно поранить Ксантоса та збирається вбити Ель Васко, однак Петерсон перехоплює ініціативу й підриває залізничний вагон зі зброєю та боєприпасами разом із Джоном. Отримавши звістку про те, що на Сан-Бернардіно наступає велике урядове військо контрреволюціонерів, Петерсон вирішує виїхати, розуміючи, що ксантисти значно поступаються противникові в чисельності та озброєнні. Ель Васко закликає його залишитися й прийняти бій. Петерсон спочатку відмовляється та від'їжджає, однак у останній момент, бачачи величезну армію, що наближається, і не бажаючи допустити повної загибелі ксантистів, вертається до міста, аби приєднатися до революціонерів у майбутній битві.

Акторський склад

Франко Неро — Йодлаф «Пінгвін» Петерсон Томас Міліан — Модесто Сервандо Ірурета «Ель Васко» Ґоєна Джек Пеланс — Джон Фернандо Рей — професор Віталіано Ксантос Іріс Бербен — Лола Хосе Бодало — генерал «Монго» Альварес Едуардо Фахардо — полковник Карін Шуберт — Заїра Гарріс Джино Перніче — Турнер Жерар Тіші — лейтенант Альваро де Луна — поплічник Джона Тіто Гарсія — Пепіто Тіґреро Лоренсо Робледо — капітан Джим

Реліз Прем'єра фільму «Компаньйони» відбулася в Італії у грудні 1970 рокуHughes, Howard (2019). "Shooting from the Hip - The Westerns of Franco Nero". Keoma (Booklet). Arrow Video. p. 23. AV196.. Касові збори стрічки на внутрішньому ринку Італії склали 1 451 782 000 італійських лірFisher, Austin (2014). Radical Frontiers in the Spaghetti Western: Politics, Violence and Popular Italian Cinema. I.B.Tauris. p. 220.. У 1971 році фільм вийшов у прокат у ФРН.

Домашнє відео Компанія Blue Underground випустила фільм на Blu-ray у виданні, що включає як повну італійську версію хронометражем 119 хвилин, так і скорочену міжнародну англомовну версію тривалістю 115 хвилинDuarte, M. Enois (28 May 2015). "Compañeros". highdefdigest.com. Retrieved 11 March 2023.

Примітки