Степан Костянтинович Виговський (, ; (р.н1674--- після 1739) — шляхтич Речі Посполитої з роду Виговських гербу Абданк, граф Священної Римської імперії,Дворянин Яна III Собеського
Дружина -- Марія Анна Доротея Ланген.Дворянський титул, наданий родині Виговських імператором Леопольдом I Габсбургом ,описаний у дворянських книгах Шляхетного родоводу Виговських під номером А 350 від 1832 року. Був сином козацького турово-пінського полковника та генерального обозного Костянтина Виговського — рідного брата гетьмана Івана Виговського та княжни Регіни Мещерської.
Овруцький скарбник, Нехоровський староста, маршалок двору Ядвіги Єлизавети Собеської, дружини королевича Якуба Людвіка Собеського. Належав до близького оточення родини Собеських, виконував доручення Якуба Людвіка Собеського. У 1730-х роках був з Францисканцями названий фундатором через пожертву в 4000 злотих в монастир Успіння Богородиці у Венгрові костел було освячено в 1711 р братом Степана епископом, Олександром виговським в костелі на згадку знаходиться портрет Олександра виговського написаний флорентійським художником Мікеланджело Паллоні
Походження
Точні дата народження Стефана Виговського невідомі.( приблизно 1674. Та після 1739).Народився в с.Вигів на Оврученні, належав до давнього руського шляхетського роду Виговських, представники якого користувалися гербом Абданк.Степан мав 6 братів та одну сестру.
У джерелах кінця XVII століття поряд зі Стефаном згадуються Даніель Виговський, який обіймав уряд мінського каштеляна, та магнат Ґабріель Виговський, маршалок двору Якуба Людвіка Собеського. Та Петро Виговський конюший Казимири похований в домініканському монастирі. У краєзнавчій та генеалогічній літературі Габріель, Петро, Данило, Олександр й Стефан називаються рідними братами.Усі Були Графами SIR.Та несли Службу при дворі Королівсько Княжих родин SIR самих Могутніх родин того часу.
Служба при дворі Собеських
Стефан пройшов шлях від маршалка приватного двору Ядвіги Єлизавети до генерального повіреного, кризового керівника Олави, переговорника з Габсбургами та великого церковного фундатора. Фактично він служив Собеським щонайменше близько сорока років — від 1690-х до 1730-х.
Найраніша надійно встановлена згадка про Стефана Виговського припадає на 1694 рік. На той час він перебував у близькому оточенні королевича Якуба Людвіка Собеського та був маршалком двору його дружини — Ядвіги Єлизавети Собеської. Польська дослідниця Магдалена Уйма прямо зараховує Олександра,Стефана, Данила, Петра, й Габріеля Виговських до близьких товаришів родини Собеських. Служба при дворі Собеських не випадкова адже прямі представники родни лучичів виговських мали привілеї французької династії Валуа а саме Від Генріха III та іньших перечисленних, Ваза, Сфорца, Ягелони, Баторі, самих могутніх династій Речі Посполитої та ВКЛ У роду Собеських є дуже прямий зв'язок із Генріхом III Валуа: брат Антуана — François de La Grange de Montigny, відомий маршал Франції, служив за Генріха III. Саме ця лінія La Grange була при французькому дворі Валуа. Та мае зв'язок з Замойськими з роду яких походила Дружина Яна III Марія Казимира Луїза де Лагранж д'Аркен тому Виговські століттями служили европейській монархії про що свідчать грамоти та привілеї данні родині за службу 1546 Підтвердження по клопотанню королеви Бони Сфорци привілей Сігізмунда I Овруцьким боярам 1554 Привілей Сігізмунда II Августа 1570 Грамота Сігізмунда II Августа 1581 Грамота Стефана Баторія 1611 Грамота Сігізмунда III 1633 Грамота Владислава IV 1574 Привілей Генріха III Валуа 1541 Грамота Привілей Сгізмунда І перша згадка Лучичів 1560 Грамота Сігізмунда ІІ Августа
Посада маршалка приватного двору передбачала організацію повсякденного функціонування двору, нагляд за службою, церемоніалом і виконанням доручень господаря. У випадку Виговського його подальша діяльність свідчить, що він виконував також особисті доручення членів родини Собеських.
Овруцький скарбник
На початку XVIII століття Стефан Виговський обіймав земський уряд овруцького скарбника. У латиномовному документі від 8 липня 1700 року він фігурує як:
generosus Stephanus Wyhowski, Thesaurarius Ovrucensis.
Тобто — «шляхетний Стефан Виговський, овруцький скарбник». Ця згадка є прямим документальним підтвердженням уряду Виговського.
Уряд скарбника належав до системи земських урядів Речі Посполитої та надавав його власникові місце в шляхетській урядовій ієрархії відповідного повіту.
Доручення після смерті королевича Яна
У 1699 році у Якуба Людвіка та Ядвіги Єлизавети Собеських народився син Ян, який помер наступного, 1700 року.
У дослідженні прямо сказано, що в 1700 році Якуб Людвік Собеський привіз до варшавського монастиря капуцинів останки свого другого сина — Яна (1699–1700). І далі дослівно за змістом: цією справою від імені князя займався Степан Після смерті дитини Стефанові Виговському було доручено поховання тіла де воно мало бути поховане в монастирі капуцинів. У документах, пов'язаних із цією справою, Виговський названий овруцьким скарбником.
Міхал Вардзинський, посилаючись на матеріали Відділу рукописів Бібліотеки Варшавського університету, зазначає, що цією справою від імені королевича займався саме «Stefan Wyhowski, Treasurer of Owrucz».
Доручення стосувалося не лише транспортування останків, але й контакту з варшавськими капуцинами у справі поховання дитини. Таким чином, джерела початку XVIII століття фіксують Виговського не лише як придворного урядника, а й як особу, якій Собеські доручали приватні родинні справи.
Діяльність при Якубі Людвіку Собеському
Після смерті короля Яна III Собеського Стефан Виговський продовжував залишатися пов'язаним із родиною його старшого сина Якуба Людвіка.
У 1721 році Виговський виступав представником Якуба Людвіка Собеського під час переговорів у Ченстохові з графом Гансом Антоном Шаффґотшем, який діяв як представник імператора Карла VI.
В архівному описі справи збереглося означення матеріалів переговорів представника Якуба Людвіка Собеського Стефана Виговського з представником імператора Карла VI графом Гансом Антоном Шаффґотшем. Справа складалася щонайменше з тринадцяти аркушів.
Зміст переговорів у використаних публікаціях повністю не відтворений. Сам факт участі Виговського, однак, свідчить про його подальше перебування в оточенні Якуба Собеського та виконання ним представницьких доручень королевича.
Граф Священної Римської імперії та Нехоровський староста
До 1739 року Стефан Виговський уживав титул графа Священної Римської імперії та був Нехоровським старостою.
Найповніше його титулатуру зафіксовано на титульній сторінці панегірика бернардина Мансвета Грабовського, виданого у Познані в 1739 році. Виговський названий там:
Jasnie Wielmoznego Imci Pana Stefana Wyhowskiego S. Rzymskiego Imperium Graffa, Starosty Niechorowskiego, Fundatora Konwentu Piotrkowskiego S. Franciszka Obserwantow.
Українською цю титулатуру можна передати як «ясновельможний Стефан Виговський, граф Священної Римської імперії, Нехоровський староста, фундатор Пйотркувського конвенту обсервантів святого Франциска».
Обставини й точна дата отримання Стефаном графського титулу наразі не встановлені. У джерелі 1739 року титул уже вживається як усталена частина його офіційної титулатури.
Фундатор і меценат бернардинів
У пізніший період життя Стефан Виговський був пов'язаний із конвентом бернардинів у Пйотркуві-Трибунальському.
У 1730 році він записав конвенту 4000 польських злотих. Офіційна історія монастиря включає цей запис до переліку його важливіших фундацій і легатів поряд із пожертвами інших доброчинців XVII—XVIII століть.
Капітали, записані монастиреві на маєтках, становили одну з матеріальних основ конвенту, який отримував із них відсотки. У переліку таких записів монастирська історія зазначає:
Stefana Wyhowskiego z 1730 r. — 4000 złp.
Статус Виговського не обмежувався одноразовим жертводавством. У панегірику Мансвета Грабовського 1739 року він прямо титулований фундатором Пйотркувського конвенту обсервантів святого Франциска.
Видання мало назву Charakter Pański, Nieśmiertelną Chwałę SS. Pańskich Reprezentujący, Herbową Literą Abdank... і було створене як висловлення вдячності за «фундаторські ласки» Виговського. У каталозі Ягеллонської цифрової бібліотеки Стефан Виговський визначений адресатом присвяти, а серед особливостей видання окремо зазначено, що воно містить герб Виговських.
Отже, принаймні від 1730 року Виговський належав до важливих доброчинців пйотркувських бернардинів, а до 1739 року в монастирському середовищі його вже офіційно називали фундатором конвенту.
Герб
Стефан Виговський належав до Виговських гербу Абданк.
Зв'язок Виговського з цим гербом додатково засвідчує панегірик 1739 року, сама назва якого містить формулу Herbową Literą Abdank, а бібліографічний опис примірника Ягеллонської бібліотеки зазначає наявність у стародруку герба Виговських.
Родина та посади в Речі Посполитій та ВКЛ
Стефан належав до тієї гілки Виговських, представники якої наприкінці XVII — на початку XVIII століття перебували в оточенні Собеських.
Дослідницька література та матеріали про Габріеля Виговського називають їх рідними братами.
Данієля Виговського — мінського каштеляна. Та Старости Несвіжського, Раканциського, Лаварийського. Конюший великий литовський. Маршалок двору найсвітлішої королеви польської Катаржини Опалінської Ґабріеля Виговського — Магната та маршалка двору Якуба Людвіка Собеського, адміністратора його Олавських маєтків. Олксандра Виговського--Єпископ та сенатор.портрет Олександра написаний флорентійським художником Мікеланджело Паллоні Петра Виговського---Стольника Київського та Маршалка Двору Марії Казимири Луїзи де Лагранж д'Аркен Йоси́фа( у світі Іван ) Виго́вського ---Єпископ Луцький і Острозький. Меценат своїм коштом спорудив вівтар у церкві в с. Махнівці Золочівського району Юрія Виговського---Подільського підчашого Яна(Івана)Виговського---Стольника Київського.
Магдалена Уйма також згадує всіх трьох Виговських разом серед близьких товаришів Якуба Собеського, хоча в цій конкретній праці не визначає ступінь їхньої спорідненості.
Останні роки та смерть
Останньою безсумнівною датованою згадкою про Стефана Виговського є панегірик Мансвета Грабовського, виданий у 1739 році. На той час Виговський був графом Священної Римської імперії, Нехоровським старостою й фундатором Пйотркувського конвенту бернардинів.
Точні дата й місце його смерті, а також місце поховання на разі не встановлені. Записи про це містяться в архівах Варшави або Кракова
У бібліографічних каталогах трапляється запис 1740 року з формулою post fata illustrissimi Wyhowski («після смерті ясновельможного Виговського»), однак без однозначного встановлення особи цього Виговського цей запис не дозволяє достовірно датувати смерть Стефана. Тому в біографічних відомостях коректніше зазначати лише, що він помер після 1739 року.
Титули й уряди
У відомих джерелах Стефан Виговський фігурує як:
Маршалок двору Ядвіги Єлизавети Собеської — документально засвідчений щонайменше 1694 року; Овруцький скарбник () — засвідчений 1700 року; Представник Якуба Людвіка Собеського — у документах переговорів 1721 року; Граф Священної Римської імперії () — титулатура 1739 року; Нехоровський староста () — титулатура 1739 року; Фундатор пожертвував 4000 злотих Пйотркувського конвенту обсервантів святого Франциска — титулатура 1739 року.
Хронологія Рік Подія 1694 Дворянин Яна 3 Собеського 1700 Засвідчений як овруцький скарбник; виконує доручення, пов'язане з перевезенням тіла померлого сина Якуба Людвіка Собеського до варшавських капуцинів. 1721 Представляє Якуба Людвіка Собеського на переговорах із графом Гансом Антоном Шаффґотшем. 1730 Записує 4000 польських злотих бернардинському конвенту в Пйотркуві-Трибунальському.святого Франциска 1739 У панегірику Мансвета Грабовського титулований графом Священної Римської імперії, Нехоровським старостою та фундатором Пйотркувського конвенту.