Людовіко Людовізі ( ; 27 жовтня 1595, Болонья, Папська область — 18 листопада 1632, там само) — італійський куріальний кардинал, кардинал-небіж (з 1621 року) з роду Людовізі. Камерленго Святої Римської Церкви з 17 березня 1621 до 7 червня 1623 року. Архієпископ Болоньї з 29 березня 1621 року до 18 листопада 1632 року. Префект Сигнатури Апостольських колод, з 16 березня до 12 листопада 1622 року. Префект Священної Конгрегації Пропаганди Віри з 12 листопада 1622 року до 18 листопада 1632 року. Віце-канцлер Святої Римської Церкви та сомміста апостольських листів з 7 червня 1623 року до 18 листопада 1632 року. Кардинал-священник з 15 лютого 1621 року, з титулом церкви Санта-Марія-ін-Траспонтіна з 17 березня 1621 року до 7 червня 1623 року. Кардинал-священик з титулом церкви Сан-Лоренцо-ін-Дамазо з 7 червня 1623 року. Відомий як покровитель мистецтв, зусиллями якого була зібрана знаменита колекція старожитностей, яка довгий час прикрашала віллу Людовізі в Римі.

Ранні роки та освіта Син Ораціо Людовізі та Лавінії Альбергаті. Небіж Папи Григорія XV (1621—1623), а також двоюрідний брат кардинала Нікколо Альбергаті Людовізі (1645). Наслідуючи свого дядька Алессандро, він став єзуїтом і вступив до Collegio Teutonico. Пізніше навчався в університеті Болоньї, де отримав докторський ступінь у галузі канонічного права 25 лютого 1615 року. У 1616 році він став головою соборного капітула кафедрального собору Болоньї, в 1619 році переїхав до Риму, де служив на різних посадах в Апостольській канцелярії.

Кардинал-небіж Після того як Конклав обрав Папою Алессандро Людовізі, який прийняв ім'я Григорія XV, Людовико 15 лютого 1621 був зведений у сан кардинала, хоча йому було всього 26 років. За якийсь місяць, 29 березня, він став архієпископом Болоньї, але залишився в Римі, щоб допомагати своєму дядьку в управлінні Папською областю. 1621 року батько Людовико, Ораціо, став командувачем папських військ.

Людовіко відвідав у статусі папського легата Фермо (1621) та Авіньйон (1621—1623). Служив як Камерленго (17 березня 1621 — 7 червня 1623). З 16 березня 1622 був префектом Сигнатури Апостольських колод, з 17 листопада того ж року і до кінця життя — очільником Конгреграції Пропаганди Віри, з 7 червня 1623 — віце-канцлером Святої римської Церкви (1623—1632). У серпні 1623 року Людовізі брав участь у Конклаві, який обрав папою Урбана VIII, але через конфлікт із новим папою був змушений залишити Рим, також із 2 жовтня 1623 року пішов у відставку з посади легата в Авіньйоні. Помер у рідному місті у віці 37 років.

Похований, згідно зі своїм заповітом, у церкві Сант-Іньяціо у Римі.

Меценат Людовіко Людовізі був відомий як великий меценат, покровитель мистецтв та колекціонер. Його зусиллями в Римі були побудовані палаццо Монтечіторіо і Вілла Людовізі, де зберігалися такі художні скарби, як саркофаг Людовізі, трон Людовізі, античні статуї «Арес Людовізі», «Орест і Пілад» і " Гал, що вмирає ". У 1901 році італійська держава придбала колекцію Вілли Людовізі та приєднала її до фондів Національного римського музею (). З 1990 року колекція Людовізі розміщується в родовому Палаццо Альтемпс у центрі Риму.

Примітки

Література

Посилання

Cardinals of Holy Roman Church — Biographical Dictionary Інформація.