Роман Олександрович Луцик (6 вересня 1997, Березне, Рівненська область — 12 вересня 2024, поблизу Нью-Йорка, Донецька область) — український військовослужбовець, молодший сержант Національної гвардії України, бойовий медик 5-го батальйону спеціального призначення «Любарт» 12-ї бригади спеціального призначення «Азов», учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).
Життєпис Народився 6 вересня 1997 року в місті Березне Рівненської області. Коли Роману було сім років, родина переїхала до Львова. Навчався у ліцеї № 21 Львівської міської ради.
Закінчив Техніко-економічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка», де навчався за спеціальністю «Будівництво та інженерія». Згодом вступив до Криворізького фахового коледжу Національного авіаційного університету, де здобув професію техніка.
Після завершення навчання працював у магазині спортивного спорядження. Захоплювався гірським туризмом та альпінізмом. Здійснив сходження на Монблан та Ельбрус, багато подорожував Українськими Карпатами. Згодом працював гідом та інструктором з альпінізму. Був представником фанатського руху футбольного клубу «Карпати» та колективу «Галичани».
Брав участь у Революції гідності. У 2014 році проходив тактичну підготовку в «Азові».
Військова служба Після початку повномасштабного російського вторгнення займався волонтерською діяльністю та збором коштів на потреби українських військових. У травні 2022 року добровільно приєднався до формування «Любарт». Маючи знання з тактичної медицини, навчав їй інших військовослужбовців.
Протягом служби пройшов шлях від розвідника-навідника до бойового медика роти. Виконував бойові завдання на Херсонському, Запорізькому, Луганському та Донецькому напрямках. Проходив підготовку в Україні та за кордоном.
Влітку 2023 року брав участь у бойових діях поблизу села Козачі Лагері, а також виконував завдання зі спеціальної розвідки на островах і в плавнях у гирлі Дніпра.
12 лютого 2024 року разом із підрозділом «Любарт» увійшов до складу 12-ї бригади спеціального призначення «Азов», де «Любарт» став 5-м батальйоном спеціального призначення. Із весни 2024 року виконував бойові завдання в районі Серебрянського лісництва на Кремінському напрямку. У вересні 2024 року підрозділ був перекинутий на Торецький напрямок.
Служив бойовим медиком роти. Під час служби надавав допомогу пораненим військовослужбовцям та навчав побратимів тактичної медицини. Також брав участь в евакуації тіл загиблих українських військових.
Загибель 12 вересня 2024 року Роман Луцик загинув поблизу селища Нью-Йорк Донецької області під час евакуації поранених військовослужбовців.
18 вересня 2024 року у Львові відбулося прощання з військовослужбовцем. Похований на Марсовому полі у Львові.
Нагороди
Орден «За мужність» III ступеня (24 березня 2025, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові.
Вшанування пам'яті 1 жовтня 2024 року на сайті Президента України була оприлюднена електронна петиція про присвоєння Роману Луцику звання Героя України (посмертно).
Примітки
Посилання