Ернст Рудольф Макс Едлер фон дер Планіц (; 4 липня 1836, Дрезден — 30 листопада 1910, Потсдам) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал-полковник Прусської армії.

Біографія Ернст походив із дворянської родини фон дер Планіц з Фогтланду. Він був сином Густава Адольфа фон дер Планіца (1802—1869) та його дружини Марії, уродженої фон Вацдорф (1808—1862). Його батько був володарем Кашвіца, королівським саксонським радником двору та юстиції, а також таємним радником і міністром герцога Саксен-Альтенбурга. Майбутній прусський генерал артилерії Макс фон дер Планіц (1834–1910) був його старшим братом.

Планіц навчався в кадетських школах у Потсдамі та Берліні. 1 травня 1855 року його було призначено другим лейтенантом до 2-го драгунського полку Прусської армії, і він навчався у Прусській військовій академії з 1858 по 1861 рік. Після цього Планіц служив ад'ютантом полку, а в середині листопада 1862 року був підвищений до першого лейтенанта. У такому вигляді його було відряджено до 2-го драгунського полку Ландверу з 11 серпня 1864 року по 6 травня 1866 року. Під час війни проти Австрії він командував 5-м ескадроном свого полку в 1866 році, спочатку в битві під Гічином . Планіц особливо відзначився в битві під Кеніггрецем. Біля села Гореновес він захопив у полон трьох офіцерів та 100 бійців. Він був поранений під час нападу на австрійський батальйон.

Після мирного договору Планіц був підвищений до ротмістра та переведений до новоствореного 12-го драгунського полку у Вольденберзі на посаду командира 3-го ескадрону. В середині грудня 1869 року його перевели до Великого Генерального штабу, а звідти, 24 березня 1870 року, — до Генерального штабу 16-ї дивізії. Після мобілізації на війну проти Франції його спочатку призначили офіцером генерального штабу до Генерального штабу Генерал-губернаторства на Рейні. Після битви при Седані він вступив до Генерального штабу Великої штабної ставки та пережив облогу Парижа. 4 січня 1871 року Планіца було призначено до Генерального штабу принца Фрідріха Карла Прусського. Він особливо відзначився в січневих битвах на Луарі.

Після Франкфуртського миру, 15 липня 1871 року, його було переведено до Шлезвіг-Гольштейнського гусарського полку № 16. Планіц залишався в цьому підрозділі протягом наступних 18 років, зрештою в званні оберста та командира. 14 лютого 1885 року, перебуваючи в резерві свого полку, йому було доручено командування 28-ю кавалерійською бригадою, а 26 березня 1885 року його було призначено командиром цього великого підрозділу в Карлсруе. На цій посаді 14 лютого 1888 року його було підвищено до генерал-майора. З 14 червня 1888 року Планіц служив командиром 2-ї гвардійської кавалерійської бригади, а під час великих осінніх навчань 1889 року йому було доручено очолити кавалерійську дивізію, сформовану у складі 7-го армійського корпусу. Наприкінці року він недовго командував кавалерійською дивізією 15-го армійського корпусу, перш ніж 24 березня 1890 року Планіца було підвищено до генерал-лейтенанта та призначено командиром Гвардійської кавалерійської дивізії. У червні 1890 року Планіца було відряджено до почесної варти під час візиту італійського кронпринца Віктора Еммануїла до Берліна. З 16 березня по 13 червня 1895 року він виконував обов'язки нспектора 2-ї кавалерійської інспекції, генерал-лейтенанта Генріха фон Розенберга, а згодом змінив його на посаді інспектора. 2 січня 1896 року його підвищено до генерала кінноти, а 1 квітня 1898 року призначено генерал-інспектором кавалерії. В середині вересня 1906 року його було підвищено до генерал-полковника, перш ніж Планіца, за його власним проханням, було внесено до резервного списку із законною пенсією.

Після його смерті імператор постановив, що всі кавалерійські офіцери повинні дотримуватися триденної жалоби. Принц Айтель Фрідріх Прусський був присутній на похороні Планіца від імені Вільгельма II.

Сім'я 20 квітня 1865 року одружився в Берліні з графинею Кларою Августою фон дер Шуленбург (1843—1912). В пари народились 4 дітей:Gothaisches genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. Der in Deutschland eingeborene Adel (Uradel). Justus Perthes, Gotha 1905, S. 611–612.

Ірмгард (1866—1872) Ельзбет Клара Луїза Роза (1867—1896) — вийшла заміж за Вольфганга фон Пахельбель-Гегага, володаря Кессенбрінка. Вернер (нар. 1870) — прусський оберлейтенант. Одружився з Гізелою фон дер Шуленбург (нар. 1878), батько Ганса-Вернера фон дер Планіца (1902—1979). Гільдегард (нар. 1874) — вийшла заміж за ландрата Генріха фон Оппена (1869—1925).

Нагороди

Орден Червоного орла 4-го класу з мечами (1866) великий хрест з дубовим листям і мечами Пам'ятний хрест за кампанію 1866 Залізний хрест 2-го класу (1871) — за заслуги в битві при Ле-Мані. Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71 Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Корони (Пруссія) 1-го класу Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест Орден Святих Маврикія та Лазаря (Королівство Італія) Орден «За військові заслуги» (Баварія), великий хрест Орден Рутової корони Столітня медаль Орден Чорного орла (11 червня 1900) Орден Заслуг Прусської Корони (1905) — нагороджений з нагоди 50-річчя військової служби. Королівський орден дому Гогенцоллернів, великий командорський хрест (1906)

Примітки

Література

Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 8, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , , S. 440–444, Nr. 2684.

Посилання

Планіц на сайті The Prussian Machine.