Напа́д на Ба́лту — військовий епізод під час селянсько-козацького повстання Коліївщини у червні 1768 року, під час якого повстанські гайдамацькі загони вдерлися до османської частини містечка Балта, розгромили місцевий гарнізон кримців і пограбували місто. Подія слугувала безпосереднім приводом (касус беллі) для початку російсько-турецької війни 1768—1774 років.

Передумови У відповідь на репресії шляхти проти православного населення та діяльність Барської конфедерації на Правобережній Україні вибухнуло масштабне повстання — Коліївщина. Повстанці захопили більшу частину регіону, зокрема Смілу, Корсунь, Жаботин та Черкаси. Масові розправи над шляхтою та юдейським населенням змусили цивільних тікати на південь — за річку Кодиму, яка слугувала державним кордоном між Річчю Посполитою та Османською імперією. На той час поселення було розділене річкою: на польському боці розташовувалося містечко Юзефґрод (Юзефпіль), а на османському — Балта.

Перебіг подій У середині червня 1768 року, невдовзі після трагедії в Умані, загін гайдамаків під проводом сотника Семена Шила (з з'єднання Максима Залізняка) переслідував конфедератів через Поділля до річки Кодими. За іншою версією, гайдамаки перетнули кордон після того, як каймак Балти відмовився видати шляхту та кримців, які перед цим здійснили спільний напад на село Палієве Озеро.

Гайдамаки увійшли на османський бік кордону, завдали поразки гарнізону кримців та вбили близько тисячі цивільних мешканців (переважно юдеїв та мусульман). Одночасно інший загін повстанців під орудою полковника Семена Неживого атакував розташоване неподалік османське містечко Голта, де також відбулися розправи над шляхтою та юдейським населенням.

Наслідки та суперечки Після розгрому міста повстанці знищили юдейську громаду та відступили на контрольовану гайдамаками територію. Балтські події (у дипломатії — «Балтська справа») стали зручним приводом для розв'язання нової російсько-турецької війни.

У історіографії існує кілька версій щодо того, хто саме виступав організатором та виконавцем нападу: Низка джерел стверджує, що напад здійснили гайдамаки, які захопилися переслідуванням конфедератів і самовільно порушили османський кордон. Деякі османські та західні джерела вказують, що рейду припустилися запорозькі або донські козаки, які перебували на службі Російської імперії, або ж російські війська свідно використали козаків для провокації. Провокація Якуб-аги: Існує також дослідження, згідно з яким гетьман османської України Якуб-ага Рудзевич сам спровокував інцидент, а пізніше перебільшив масштаб «козацького нападу» у зведеннях до Високої Порти, щоб підштовхнути султана Мустафу III до оголошення війни Росії.

Османська імперія висунула Росії ультиматум із вимогами вивести війська з території Речі Посполитої та покарати винних у нападі. Відмова Катерини II призвела до арешту російського посла Олексія Обрескова в Семивежній фортеці (Єдікуле) та офіційного оголошення війни Османською імперією восени 1768 року.

Див. також Коліївщина Уманська різанина Російсько-турецька війна (1768—1774) Балта

Примітки

Джерела та література Грибовський В. Є. Балтська справа 1768 р. та її міжнародно-політичні наслідки // Український історичний журнал. — 2018. — № 4. — С. 45–60. Смолій В. А., Степанков В. С. Українська національна революція XVII ст. (1648—1776 рр.). — К.: Альтернативи, 2009. — 448 с.