Олексій Андрійович Санько (20 квітня 1991, Запоріжжя — 1 травня 2025, Костянтинівка, Донецька область) — український військовослужбовець, молодший лейтенант Національної гвардії України, командир взводу великокаліберних кулеметів роти вогневої підтримки 1-го батальйону 12-ї бригади спеціального призначення «Азов», учасник російсько-української війни. Позивний — «Аксель». Кавалер ордена Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Життєпис
Народився 20 квітня 1991 року в Запоріжжі. Проживав у селищі Балабине Запорізької області.
До початку повномасштабного російського вторгнення проходив військову службу в Президентському полку Збройних сил України в Києві. Після завершення служби працював інкасатором в Ощадбанку, а згодом вступив до патрульної поліції Запоріжжя, де мав спеціальне звання старшого лейтенанта поліції.
Захоплювався шахами та футболом.
Мав сина Кирила. На момент загибелі Санька синові було шість років.
Військова служба
Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну добровільно повернувся до військової служби. За словами його батька Андрія Санька, рішення стати на захист України Олексій ухвалив у перший день вторгнення. Через пів року до війська приєднався і його батько.
На початку повномасштабної війни обороняв Запорізький напрямок, зокрема воював у районі Оріхова та Роботиного.
Згодом долучився до 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Разом із батьком у складі бригади брав участь у бойових діях на Запорізькому, Луганському та Донецькому напрямках.
Брав участь у боях у районі Серебрянського лісу та Торецька.
Служив командиром взводу великокаліберних кулеметів роти вогневої підтримки 1-го батальйону 12-ї бригади «Азов». Мав військове звання молодшого лейтенанта
Позивний «Аксель» обрав на честь пса-робота з науково-фантастичного фільму «Аксель».
Загибель
1 травня 2025 року Олексій Санько загинув під час виконання бойового завдання в районі Костянтинівки Краматорського району Донецької області.
Під час розвантаження броньованої машини по ній завдав удару російський FPV-дрон. Олексій прикрив собою побратима, врятувавши йому життя
7 травня 2025 року із Олексієм попрощалися у Запоріжжі на Хортиці. На церемонії були присутні рідні, друзі, колишні колеги та бойові побратими.
У нього залишилися батько Андрій, син Кирило та наречена Ірина.
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку; Указ Президента України №917/2025.
Примітки
Посилання
Олексій Андрійович Санько («Аксель») — меморіальний проєкт Myhovych «Загинув на фронті, прикривши побратимів: у Запоріжжі попрощалися із полеглим військовим Олексієм Саньком» — Суспільне Запоріжжя