Європейський Союз (ЄС) має статус постійного спостерігача в Організації Об'єднаних Націй (ООН) з 1974 року та отримав розширені права участі у 2011 році. Сам Європейський Союз не має права голосу, але він представлений разом зі своїми державами-членами, один з яких, Франція, є постійним членом Ради Безпеки.

Представництво Європейський Союз (ЄС) має розширений статус спостерігача в ООН. Хоча звичайні спостерігачі, такі як Ліга арабських держав та Червоний Хрест, не мають права виступати перед державами-членами на Генеральній Асамблеї ООН, Європейський Союз отримав право виступати серед представників основних груп 3 травня 2011 року. До них належать: право виступати в дебатах між представниками основних груп, перед окремими державами, подавати пропозиції та поправки, право на відповідь, порушувати питання порядку денного та розповсюджувати документи. Однак Європейський Союз не має права голосу, а також права засідати в Раді Безпеки.

Європейський Союз представлений президентом Європейської ради, Високим представником Союзу з питань закордонних справ та політики безпеки, Європейською комісією та делегаціями Європейського Союзу. Президент Європейської ради Герман ван Ромпей виступив з інавгураційною промовою ЄС перед Генеральною Асамблеєю 22 вересня 2011 року. До надання права виступу ЄС був представлений державою, яка головувала в Раді ЄС за принципом ротації.

Європейський Союз є учасником близько 50 міжнародних угод ООН як єдиний недержавний учасник. Воно є повноправним учасником Комісії зі сталого розвитку, Форуму з лісів та Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН. Вона також була повноправним учасником деяких самітів ООН, таких як саміти в Ріо та Кіото з питань зміни клімату, зокрема проводила один із них. У 2024 році вперше кандидата від ЄС було обрано до договірного органу ООН з прав людини, Конвенції ООН про права інвалідів. Крім того, делегація ЄС підтримує тісні зв'язки з органами ООН з надання допомоги.

Європейський Союз має статус спостерігача поряд із повноправним членством усіх 27 держав-членів, одна з яких, Франція, є членом Ради Безпеки ООН (РБ ООН) з правом вето. Крім того, якщо ЄС має чітко визначену позицію щодо пункту порядку денного Ради безпеки ООН, ці держави повинні звернутися до Високого представника з проханням запросити його для викладення позиції ЄС. Однак це не впливає на право цих держав формувати свою зовнішню політику (зазначене в Декларації 14).

Глава делегації Голова делегації Громадянство Термін Ставрос Ламбрінідіс Грецьке Січень 2024 року – дотепер Шведське Грудень 2019 – грудень 2023 Жуан Вале-де-Алмейда Португальське Жовтень 2015 – листопад 2019 Австрійське Жовтень 2011 – жовтень 2015 Педро Серрано (в.о.) Іспанське Січень 2010 – жовтень 2011 Фернандо Валенсуела Іспанське 2004–2009 рр. Джон Річардсон Британське Травень 2001 – 2004

Координація

Європейський Союз координує своє голосування в рамках шести основних комітетів Генеральної Асамблеї та інших органів і установ, таких як Економічна і соціальна Рада, агентства ООН (такі як Всесвітня організація охорони здоров'я та Міжнародне агентство з атомної енергії). З цією метою в ООН проводиться понад 1000 внутрішніх координаційних зустрічей ЄС для вироблення спільної позиції ЄС. Стаття 34 Договору про Європейський Союз також передбачає, що члени ЄС у Раді Безпеки повинні діяти узгоджено та сприяти інтересам ЄС. ЄС також виступав єдиним голосом на всіх головних конференціях ООН, що проводилися з 1990-х років.

З початку запровадження Спільної зовнішньої та безпекової політики координація голосувань у ЄС зросла з 86% у 1991–92 роках до 97% у 1998–99 роках. Станом на 2007 рік він залишався приблизно на цьому рівні, причому країни, що приєдналися до ЄС у 2004 році, вже голосували відповідно до Європейського до свого вступу. З 15–25% резолюцій, за які фактично голосують на Генеральній Асамблеї, ЄС голосує одноголосно в середньому в чотирьох п'ятих випадках, зокрема з таких суперечливих тем, як Близький Схід (досягаючи одностайності майже в кожному випадку з 1990-х років).

У жовтні 2011 року суперечка між Сполученим Королівством та його колегами-членами Європейського Союзу досягла кульмінації, оскільки Сполучене Королівство заблокувало понад 70 заяв Європейського Союзу до комітетів ООН. Суперечка виникла через використане формулювання; у заявах було зазначено, що вони були зроблені від імені Європейського Союзу, а не «Європейського Союзута його держав-членів», як наполягало Сполучене Королівство. Дії Сполученого Королівства мали на меті зупинити уявний дрейф до спільної зовнішньої політики ЄС, і на них наполягали прем'єр-міністр Сполученого Королівства Девід Кемерон та міністр закордонних справ Вільям Гейґ. Хоча це питання й мало суто символічний характер, воно стало великою справою для обох сторін, хоча уряд Сполученого Королівства критикували за використання цінного політичного капіталу та доброї волі на те, що, навіть у разі успіху, не принесе жодної реальної вигоди.

Коли держави-члени Європейського Союзу тимчасово входять до складу Ради Безпеки ООН, вони можуть просувати інтереси безпеки інших європейських держав, а також використовувати свій підвищений вплив для забезпечення додаткових виплат з бюджету Європейського Союзу. Відповідно, держави-члени Європейського Союзу успішніше ведуть переговори щодо бюджету Європейського Союзу, перебуваючи на тимчасовій посаді в Раді Безпеки ООН, ніж в інші часи.

Внесок Окремі держави-члени, а не Європейський Союз у цілому, сплачують внески. Сума внесків держав-членів забезпечила 30,4% регулярного бюджету ООН у 2016 році (для порівняння, США – 22%, а Японія – 9,7%). Держави-члени також разом забезпечують 33,2% фінансування та близько половини бюджетів фондів та програм ООН. Майже третина бюджету допомоги Європейської Комісії йде до ООН. Держави-члени ЄС разом надали 13,5% миротворчого персоналу (11 140 чоловіків і жінок) у 2006 році.

ЄС також здійснює власні місії на підтримку ООН, такі як місія ЄС у Конго для підтримки миротворців ООН там ЄС також створив та фінансує Африканський фонд миру.

ЄС підтримує цінності ООН, такі як свобода, демократія та права людини. У преамбулі договору ЄС посилаються на статті Статуту ООН про права людини та містяться дуже активні посилання на Раду ООН з прав людини. ЄС також відіграв важливу роль у створенні системи спеціальних доповідачів ООН з питань прав людини.

Історія

Західноєвропейські держави довго неохоче співпрацювали в рамках ООН.Norbert Götz. “Western Europeans and Others: The Making of Europe at the United Nations.” Alternatives 33 (2008) 3: 359–381. 11 жовтня 1974 року Генеральна Асамблея ООН надала статус спостерігача Європейській економічній спільноті (ЄЕС), представленому представництвом Європейської комісії в Нью-Йорку. Це була перша недержавна організація, якій було надано статус спостерігача та право участі, зокрема в Економічній та Соціальній Раді: ЄЕС з самого початку проводила спільну комерційну політику, і в цих питаннях Європейська Комісія представляла ЄС, а в інших – головування в Раді.

Незважаючи на статус спостерігача, ЄС приєднався до кількох договорів і отримав повноцінну участь у низці органів ООН (див. представництво вище), а в 1991 році він став першим недержавним органом, який отримав повноправне право голосу в агентстві ООН: Продовольчій та сільськогосподарській організації ООН. У 2001 році це була перша недержавна організація, яка приймала саміт – Конференцію ООН найменш розвинених країн у Брюсселі, Бельгія.

Коли було створено ЄС, ЄЕС було перейменовано на Європейське Співтовариство та зроблено одним із трьох стовпів ЄС. Співтовариство, а не ЄС в цілому, успадкувало міжнародну роль ЄЕС, і тому між 1993 і 2009 роками ЄС був представлений як Європейське Співтовариство в ООН. З грудня 2009 року, з набранням чинності Лісабонського договору, Європейський Союз у цілому взяв на себе роль і зобов'язання, які раніше виконувало Європейське Співтовариство. Делегації Європейської комісії та Ради ООН в Нью-Йорку також були об'єднані.

Після набрання чинності Лісабонського договору Європейський Союз запропонував Генеральній Асамблеї надати йому такі ж права представництва (але не права голосу), як і повноправним членам. Однак Генеральна Асамблея відхилила свою початкову пропозицію у 2010 році через блок, очолюваний Австралією (який утримався на знак протесту проти швидкості розгляду пропозиції та припущення, що вона буде прийнята), та інший блок, очолюваний Карибською спідружністю (яка вимагала тих самих прав для інших регіональних блоків). Після року консультацій резолюцію Європейського Союзу було прийнято з поправкою, яка надає іншим регіональним блокам такі ж права:Після запиту від імені регіональної організації, яка має статус спостерігача в генеральній асамблеї та держави-члени якої домовилися про домовленості, що дозволяють представникам цієї організації виступати від імені організації та її держав-членів, генеральна асамблея може затвердити умови участі представників цієї регіональної організації.

Майбутнє Європейський Союз має місце спостерігача у виконавчій раді з питань фондів та програм, де Європейська комісія є великим донором, а , колишній заступник генерального секретаря ООН, вважає, що Європейський Союз поступово буде представлений дедалі більше, починаючи з департаментів допомоги, що зрештою призведе до того, що Європейський Союз займе місце в Раді Безпеки.

Однак розширення ролі ЄС в ООН є політично делікатним питанням для деяких членів Європейського Союзу, зокрема для Сполученого Королівства під час його членства, яке не хотіло ризикувати дійти до точки, коли їм довелося б відмовитися від свого постійного місця в Раді Безпеки. Це відбувається поряд із запитом члена ЄС Німеччини на власне місце в Раді Безпеки, і це голосно підтримують Велика Британія та Франція.

Відносини між державами-членами ЄС та Організацією Об'єднаних Націй

Франція

Швеція

Див. також

Представництво Європейського Союзу при ООН Відносини ЄС — НАТО Відносини Рада Європи — Європейський Союз

Примітки

Посилання

Офіційні вебсайти

Європейський Союз @ Організація Об'єднаних Націй: Партнерство в дії, Офіційний веб-сайт делегації ЄС в ООН Організація Об'єднаних Націй у Брюсселі: Партнерство з Європейським Союзом, Офіційний веб-сайт делегації ООН при ЄС

Звіти про співпрацю

Покращення життя: партнерство між Організацією Об'єднаних Націй та Європейським Союзом у 2010 році, Організація Об'єднаних Націй у Брюсселі Гурлей, Катріона (2009) Співпраця ЄС-ООН у сфері миробудівництва – партнери на практиці? УНІДІР ЄС в ООН - Огляд, Делегація Європейського Союзу в ООН Як Європейський Союз та Організація Об'єднаних Націй співпрацюють. , Регіональний інформаційний центр Організації Об'єднаних Націй для Західної Європи

Інші документи

Резолюція A/RES/65/276, прийнята Генеральною Асамблеєю: Участь Європейського Союзу в роботі Організації Об'єднаних Націй, Організація Об'єднаних Націй, 10 травня 2011 року