Лі́га ара́бських держа́в ( Jāmiʻa al-ʻArabiyya), також Ара́бська лі́га ( JāmiArabiyya) — регіональна міжнародна організація арабських держав Південно-Західної Азії, Північної і Північно-Східної Африки. Створена в Каїрі 22 березня 1945 року Єгиптом, Сирією, Іраком, Ліваном, Трансйорданією, Саудівською Аравією. Ємен приєднався 5 травня 1945 року. Станом на 2024 рік нараховує 22 країн-членів.
Провідна мета Ліги така:
Ліга арабських держав бере участь в політичних, економічних, культурних і соціальних програмах, направлених на сприяння реалізації інтересів своїх держав-членів. Вона виступає як форум для держав-членів в цілях координації їх політичних позицій, задля обговорення питань, що мають загальний інтерес, задля врегулювання суперечок, і вирішення проблем на кшталт Ліванської кризи у 1958. Ліга виступає як платформа для розробки і висунення багатьох епохальних документів сприяння економічній інтеграції. Одним з прикладів є Об'єднана Арабська хартія економічної діяльності, яка визначає принципи економічної діяльності в регіоні.
Кожна держава-член має один голос при голосуванні в Раді Ліги, а рішення мають обов'язкову силу лише для тих держав, які проголосували за них. Метою ліги в 1945 році було укріплення і координація політичних, культурних, економічних і соціальних програм її учасників, а також посередництво суперечок між ними або між ними і третіми сторонами.
Ліга арабських держав зіграла важливу роль у формуванні шкільної програми; підвищення ролі жінок в арабському суспільстві, сприянню соціального захисту дітей; заохочення молодіжних і спортивних програм, збереження арабської культурної спадщини і розвиток культурного обміну між державами-членами. Заохочування літературної й інтелектуальної творчості, сучасний переклад технічних термінів для використання в державах-членах. Ліга пропонує заходи по боротьбі із злочинністю і наркоманією, а також займається питаннями праці, особливо серед арабських заробітчан-емігрантів.
Члени і дати вступу
Ліга арабських держав була створена в Каїрі в 1945 році Єгиптом, Іраком, Ліваном, Саудівською Аравією, Сирією, Трансіорданією (Йорданія з 1946 року) і Єменом. Протягом другої половини 20-го століття число членів постійно збільшувалось, додалось 15 арабських держав і 3 держави-спостерігачі. Членство Єгипту було припинене в 1979 році після підписання єгипетсько-ізраїльського мирного договору, і штаб-квартира Ліги була перенесена з Каїра до Тунісу. У 1987 році арабські країни відновили дипломатичні відносини з Єгиптом, і країна знов увійшла до Ліги в 1989 році, штаб-квартира Ліги повернулась назад в Каїр. У вересні 2006 року, Венесуела була прийнята спостерігачем, а Індія в 2007 році. Ізраїль не є членом, не зважаючи на те, що 20 % його населення арабського походження і арабська мова є офіційною мовою. Також Чад не є членом, хоча і арабська мова використовується в офіційних і місцевих органах влади. В наш час членами і спостерігачами Ліги арабських держав, є держави перелічені нижче, разом з їх датами прийому.
League of Arab States , Official Website, accessed June 12, 2007 . 22 березня 1945 5 травня 1945</tr> 28 березня 1953</tr> 19 січня 1956</tr> 1 жовтня, 1958 20 липня 1961</tr> 16 серпня 1962</tr> 12 червня 1972</tr> 11 вересня 1971</tr> 29 вересня 1971</tr> 26 листопаду 1973</tr> 14 лютого 1974</tr> Палестинська автономія 9 вересня 1976</tr> 9 квітня 1977</tr> 20 листопада 1993</tr> спостерігач з 2003</tr> спостерігач з 2006</tr> спостерігач з 2007</tr>
22 лютого 2011, після початку громадянської війни у Лівії і застосування військової сили проти цивільного населення, Генеральний секретар Ліги арабських держав Амр Муса заявив, що членство Лівії в Лізі арабських держав припинено: «організація ухвалила рішення призупинити участь лівійської делегації в усіх сесіях Ліга арабських держав».Призупинення участі Лівії Лівія стала, таким чином другою країною в історії Ліги, які призупинено членство. Лівійський лідер Муаммар Каддафі заявив, що ліга була незаконною, кажучи: «Ліга арабських держав закінчилася. Не існує така річ, як Ліга арабських держав». 25 серпня 2011 року, Генеральний секретар оголосив, що «настав час» відновити повний статус Лівії.
Географія
Площа країн-членів Ліги арабських держав становить близько 14 млн км² і охоплює два континенти: Захід Азії, а також Північ та Північний схід Африки. Територія Ліги охоплює пустелю Сахару і деякі родючі території (долина Нілу), верхів'я Атлаських гір та Родючий Півмісяць, що тягнеться з Іраку через Сирію і Ліван до Палестини.
Регіон був свідком виникнення і занепаду багатьох стародавніх цивілізацій: Давнього Єгипту, Риму, стародавнього Ізраїлю, Ассирії, Вавилону, Фінікії, Карфагену, Кушу і Набатейського царства.
Керування
Організаційна структура ЛАД
Для забезпечення ефективного виконання і реалізації визначених завдань і функцій у ЛАД були створені три головні органи, якими є Рада Ліги, Постійні комітети і Генеральний секретаріат. Усі вони забезпечують виконання «Угоди про колективну безпеку», що була ратифікована в 1950 році. Крім головних органів, Ліга створила спеціалізовані установи з метою об'єднання економічної і соціальної політики, щоб таким чином відокремити себе від політичного впливу країн-членів. У системі Ліги існують урядові ради з питань охорони здоров'я, туризму тощо.
Рада ЛАД Згідно із статутом Рада є найвищим органом в структурі Ліги. Установчим договором визначається її склад, компетенція, процес ухвалення рішень і процес голосування. При роботі Ради Ліги можуть бути присутні представники інших органів ЛАД.
У статті III Статуту ЛАД зазначено, що «Ліга матиме Раду, яка складатиметься з представників усіх країн-членів». Представниками можуть бути міністри закордонних справ або їхні представники. Кожна країна-член може самостійно визначати рівень свого представництва, що ніяк не може змінити саму природу організації.
Рада засідає двічі на рік — у березні і в жовтні. її штаб-квартира в Каїрі (Єгипет), але зустрічі Ради можуть проводиться і в інших визначених напередодні місцях (ст. II). Надзвичайні сесії Ради скликаються за необхідністю або за вимогою двох країн-членів (ст. XI). На кожній звичайній сесії делегати повинні обирати за ротацією голову Ради (ст. XV). У випадку агресії однієї країни проти іншої країни-члена, країна, якій загрожує небезпеки. Якщо агресія негайного проведення позачергової зустрічі Ради. Якщо агресія вчинена країною-членом ЛАД, її голос при голосуванні не буде врахований (ст. VI).
Кожна країна-член має лише один голос незалежно від кіль кості представників. Рішення Ради, прийняті одноголосно, є обов'язковими для всіх країн-членів Ліги, а ті, які були прийняті більшістю, є обов'язковими лише для тих країн-членів, які проголосували за них. Посередницькі чи арбітражні рішення повинні прийматися більшістю.
Якщо будь-яка з країн-членів захоче вийти з Ліги, вона мусить попередити Раду про своє рішення за рік (ст. XVIII).
Якщо Рада вважатиме, що якась країна-член не виконує зобов'язань, вказаних в установчому договорі, Рада може припинити її членство в Лізі шляхом одноголосного голосування, не враховуючи цю країну.
Згідно з пунктом III статуту ЛАД, Рада Ліги повинна реалізовувати свої мету і завдання, слідкувати за виконанням укладених домовленостей і угод. Вона повинна визначати шляхи співпраці з іншими міжнародними організаціями в сфері забезпечення миру і безпеки, а також в економічній і соціальній галузях.
Отже, основними функціями Ради Ліги можна назвати:
Слідкування за виконанням договорів, підписаних країнами-членами в різних галузях Мирне врегулювання конфліктів шляхом посередництва та арбітражу Необхідні заходи для запобігання агресії з боку країни-члена Прийняття країни в організацію і припинення її членства Визначення шляхів співробітництва з іншими міжнародними організаціями для забезпечення миру та безпеки Визначення внутрішньої організації Ради, Комітетів і Генерального секретаріату Затвердження на посаду Генерального секретаря Ліги. Визначення і затвердження внесків кожної країни-члена в бюджет ЛАД (ст. XIII) Схвалення бюджету ЛАД (ст. XVI) Оголошення закінчення сесій
Рада Ліги повинна втручатися в конфлікт, який може призвести до війни між країнами-членами чи між країною-членом і третьою державою з метою його запобігання чи припинення (ст. V).
Постійні комітети ЛАД
Договір 1950 року про колективну безпеку передбачає створення Постійних комітетів (їх є десять), які збираються хоча б раз на рік. У статті IV статуту ЛАД йдеться про створення комітетів, кількість яких залежить від кількості форм співпраці між країнами-членами Ліги, а діяльність комітетів повинна «йти в ногу» з розвитком міжарабських відносин. Прикладом є політичний комітет, що з'явився як наслідок тривалої практики.
Згідно із статтею II «для тіснішої співпраці між країнами-членами Ліги» ЛАД створює спеціальні комітети з таких питань:
економічних і фінансових, куди належить сфера торгівлі, споживання, фінансів, сільського господарства;
питання сфери комунікації: залізниці, дороги, авіаперельоти, навігація, пошта, телеграф;
питання національності, видачі паспортів і віз, шляхів екстрадиції;
соціальні питання;
питання навколишнього середовища;
У кожному комітеті мають бути представлені всі країни-учасниці, адже такі комітети створюють основу співпраці між державами шляхом укладання договорів. «Інші арабські країни також можуть стати членами комітетів. Рада Ліги повинна визначити обставини, при яких їхнє приєднання може бути можливим» (ст. IV). Представники комітетів можуть бути присутніми при роботі Ради, але при умові лише одного представника. Рада Ліги повинна призначати голову кожного комітету на дворічний термін з правом пролонгації. На комітетських зустрічах рішення приймаються більшістю голосів. Комітетське зібрання не є легітимним, якщо на ньому не присутня меншість представників. Постійні комітети можуть формувати субкомітети, що займаються вирішенням більш спеціалізованих питань.
Генеральний секретаріат ЛАД
У статті XII Установчого договору ЛАД мова йде про створення такого постійного органу, як Генеральний секретаріат Ліги, що є і адміністративним, і виконавчим. До складу Генерального секретаріату входить Генеральний секретар, помічники Секретаря і певна кількість службовців. Генеральний секретар повинен призначатися Радою Ліги, і за нього мають проголосувати 2/3 країн-членів ЛАД. Голова Секретаріату обирається на п'ятирічний термін. Помічники Генерального секретаря і головні службовці призначаються Генеральним секретарем із схваленням Ради Ліги, котра визначає також організацій ну структуру Генерального секретаріату. Генеральний секретар має ранг Посла. Про призначення першого Генерального секретаря Ліги йдеться в додатку до Статуту ЛАД, де вказано, що країни, які підписали цей установчий договір, погодились на призначення на дворічний термін першим Генеральним секретарем ЛАД Абдулу Рахмана Аззама.
Функції і завдання Генерального секретаріату
адміністративну і технічну відповідальність:
дотримання та виконання резолюцій, прийнятих Радою і Комітетами Ліги;
скликання сесій Ради; призначення їхніх дат; організацію роботи Секретаріату; підготовку бюджету ЛАД; подання бюджету на схвалення Раді Ліги перед початком нового фіскального року (ст. XIII); зберігання Статуту ЛАД; зберігання копій договорів і угод, підписаних між країна-ми-членами Ліги чи країнами-членами та третіми державами.
Політичні права й обов'язки
право бути присутнім на засіданнях Ради; право брати участь в обговоренні питань Ради Ліги; право, в усній чи письмовій формі, подавати доповіді чи дані, які стосуються предмета обговорення Ради; право звертати увагу Ради чи окремих країн-членів ЛАД на проблеми, які Генеральний секретар вважає важливими для ви рішення; право представлення ЛАД в інших міжнародних організаціях: право виступати від імені ЛАД; інформування громадськості про діяльність Ліги.