Народно-визвольна армія Сахраві (НВАС; ) — офіційні збройні сили Сахарської Арабської Демократичної Республіки (САДР). До проголошення держави формування діяло як військове крило політичного руху Фронт Полісаріо. Наразі армія підпорядкована Міністерству оборони САДР, а функції верховного головнокомандувача виконує Генеральний секретар Полісаріо.

Країна не має власних військово-морських або військово-повітряних сил. За різними оцінками, регулярна чисельність НВАС становить від 30 000 до 40 000 військовослужбовців, хоча в періоди активних бойових дій цей показник може досягати 100 000 осіб.

У таборах біженців у Тіндуфі діє загальна військова підготовка для чоловіків та жінок, які досягли 18-річного віку. Зокрема, під час збройного конфлікту жіночі загони забезпечували охорону та оборону внутрішніх територій таборів.

Озброєння

На початку антиіспанського повстання бійці Полісаріо здобували зброю самотужжя і транспортували її пішки чи на верблюдах. Після укладення союзу з Алжиром у 1975 році арсенал повстанців значно зріс та модернізувався. Сучасна НВАС оснащена переважно застарілим радянським озброєнням, переданим Алжиром та Лівією. Водночас армія володіє різноманітними трофеями, захопленими у мавританських (Panhard AML) та марокканських сил (Eland Mk7s, Ratel IFV, AMX-13, SK-105 Kürassier), які вироблялися у Франції, США, ПАР, Австрії чи Великій Британії. НВАС має бронетанкові підрозділи зі старими танками (Т-55, Т-62), бронеавтомобілями (EE-9 Cascavel, БРДМ-2), БМП (БМП-1, БТР-60), РСЗВ (БМ-21 «Град», БМ-30 «Смерч») та напівгусеничною технікою. Зенітно-ракетні комплекси (Куб, Стріла-2, Оса та Стріла-1) збили кілька марокканських винищувачів F-5, що допомогло компенсувати повне панування Марокко в повітрі.

Однією з найефективніших тактик НВАС стало масове використання модифікованих цивільних автомобілів Land Rover як технічок. На ці імпровізовані бойові машини встановлювали зенітні кулемети (ЗПУ-2, ЗУ-23-2) або протитанкові ракети (Малютка). Завдяки мобільності партизани здійснювали раптово потужні нальоти на непідготовлені гарнізони супротивника, що компенсувало дефіцит заводської військової техніки.

3 листопада 2005 року Фронт Полісаріо підписав Женевський заклик, зобов'язавшись повністю відмовитися від протипіхотних мін, і згодом розпочав ліквідацію своїх запасів під міжнародним наглядом. Натомість інша сторона конфлікту, Марокко, досі залишається серед держав, які не підписали Оттавську конвенцію 1997 року. Попри активне мінування територій обома сторонами під час конфлікту, після оголошення перемир'я під контролем місії MINURSO проводяться операції з розмінування.

Тактика НВАС традиційно спиралася на партизанську тактику «газзі» — раптові моторизовані рейди на великі відстані, що еволюціонували з кочових традицій верблюжих загонів місцевих племен.

Проте спорудження Марокканської стіни змусило змінити партизанські методи на більш конвенційні бойові дії з упором на артилерію, снайперські обстріли та інші дистанційні удари. На обох етапах війни підрозділи НВАС ефективно використовували досконале знання місцевості, швидкість, фактор раптовості та бойовий досвід своїх бійців.

Галерея

Примітки