Меґґі Нельсон (; 1973) — американська письменниця. Її характеризують як письменницю, яка долає межі жанрів та кидає виклик класифікаціям, працюючи в галузі автобіографії, арткритики, теорії, фемінізму, квір-естетики, сексуального насильства, історії авангарду, естетичної теорії, філософії, наукових праць та поезії. Меґґі Нельсон здобула стипендію Макартура 2016 року та ще кілька значних нагород у попередні роки. Найбільш знана завдяки своїй праці в жанрі автотеорії «Аргонавти» (2015).

Життя та кар'єра Меґґі Нельсон народилася 1973 року, друга дочка Брюса та Барбари Нельсон. Виросла в окрузі Марін, Каліфорнія. Батьки розлучилися, коли їй було вісім. Батько помер 1984 року від серцевого нападу.

1990 року Меґґі Нельсон переїхала до Коннектикуту, щоб вивчати англійську мову в Університеті Весліана, де навчалася на курсі Енні Діллард. Після закінчення навчання жила в Нью-Йорку, де вивчала танці, працювала в Поетичному проєкті церкви Святого Марка та неформально навчалася у письменниці Ейлін Майлз. 1998 року вступила до Вищого центру CUNY та 2004 року здобула ступінь доктора філософії з англійської літератури. У CUNY Меґґі Нельсон навчалася, зокрема, у Вейна Кьостенбаума та Ів Кософскі Седжвік. 2005 року вона поїхала з Нью-Йорка і влаштувалася на викладацьку роботу в Каліфорнійському інституті мистецтв.

Меґґі Нельсон є авторкою кількох книжок в жанрах нехудожньої літератури та поезії. Крім того, часто пише про мистецтво, зокрема створила есеї про таких художників, як-от Сару Лукас, Метью Барні, Керолі Шніманн, А. Л. Штайнер, Кару Вокер та Рейчел Гаррісон.

Меґґі Нельсон викладала письмо, критичну теорію, мистецтво, естетику та літературу на програмі магістратури з письма Нової школи, Весліанського університету, Інституту Пратта та Каліфорнійського інституту мистецтв. вона була професоркою англійської мови в Університеті Південної Каліфорнії.

Меґґі Нельсон одружена з художником Гаррі Доджем з плинною гендерною ідентичністю. Вони живуть з родиною в Лос-Анджелесі.

Книжки Книжка «Аргонавти» (2015) здобула премію Національного кола книжкових критиків у номінації «Критика» й стала бестселером New York Times. Це праця з автотеорії, що містить роздуми про бажання, ідентичність, створення сім'ї, а також обмеження та можливості любові та мови. У ній Нельсон документує зміни у своєму тілі під час виношування сина Іґґі, а також у тілі свого чоловіка Гаррі Доджа після початку прийому тестостерону та проведення реконструкції грудної клітки. Нельсон характеризувала цей твір як результат двадцяти років взаємодії з феміністською та квір-теорією.

«Мистецтво жорстокості» (2011) — критична праця про культуру, мистецтво та літературу — з'явилася на обкладинці недільного книжкового огляду газети The New York Times та увійшла до переліку найвизначніших книжок року за версією The New York Times. У ній розглянуто широке коло тем, зокрема поезію Сильвії Плат, картини Френсіса Бекона, франшизу «Пила» та перформативне мистецтво Йоко Оно, а також запропоновано модель того, як можна поєднувати сильні етичні переконання з не менш сильним захопленням творами, які випробовують межі смаку, табу та допустимого.

«Синява» (2009) — прозова книжка, побудована з пронумерованих фрагментів, у якій через призму синього кольору розглядаються біль, насолода, розбите серце та розрада від філософії. Вона швидко стала культовою класикою, а журнал Bookforum назвав її однією з 10 найкращих книжок останніх 20 роківBookforum's 10 Favorites . The Oyster Review. October 2015..

«Жінки, Нью-Йоркська школа та інші справжні абстракції» (2007) — наукова книжка про гендер та абстрактний експресіонізм від 1950-х до 1980-х років. У ній розглянуто творчість художниці Джоан Мітчелл та поетів Барбари Гест, Джона Ешбері, Джеймса Шуйлера, Френка О'Гари, Бернадетт Маєр, Аліси Нотлі та Ейлін Майлз. 2008 року праця була відзначена премією Сюзанни М. Ґласскок за міждисциплінарні дослідження.

Твори «Джейн: вбивство» (2005) та «Червоні частини: автобіографія судового процесу» (2007) присвячені історії вбивства тітки Нельсон Джейн, яке сталося 1969 року поблизу міста Енн-Арбор, штат Мічиган. У книжці «Джейн: Вбивство» цю подію розглянуто за допомогою колажу з поезії, прози, записів сновидінь та документальних джерел, зокрема місцевих та загальнонаціональних газет, пов'язаних книжок про «справжні злочини» та фрагментів зі щоденників Джейн. Частково елегія, частково мемуари, детективна історія, роздуми про сексуальне насильство та розмова між живими й мертвими, «Джейн» широко визнана твором, що розширив уявлення про можливості поезії — про те, які історії вона може розповідати і в який спосіб. Книжка увійшла до числа фіналістів премії PEN / Martha Albrand Award for the Art of the Memoir.

«Червоні частини» продовжує історію, на якій завершилася «Джейн», розповідаючи про суд над новим підозрюваним у вбивстві Джейн, що відбувся через 36 років після злочину. Це історія дорослішання, документальна розповідь про судовий процес і дослідження американської одержимості насильством та зниклими білими жінками, а також природи горя, справедливості й емпатії.

У книжці On Freedom (2021) Нельсон повернулася до критики, реагуючи на претензії американських правих на поняття «свободи», тоді як ліві дедалі більше звертаються до «дискурсу про те, коли і як певні трансгресії у мистецтві слід „викривати“ та „притягувати до відповідальності“, з тією особливістю, що тепер так звані ліві часто постають — справедливо чи несправедливо — у ролі репресивної, каральної сторони». Через призму мистецтва, наркотиків, сексу і клімату, Нельсон обстоює ліберальне розуміння свободи.

До поетичних збірок Нельсон належать: «Щось яскраве, потім діри» (2007), «Остання зима» (2003) та «Сяйво» (2001).

Нагороди та почесні відзнаки Грант Arts Writers 2007 року від Creative Capital та Фонду образотворчого мистецтва Енді Воргола Стипендія Гуггенгайма з документальної літератури 2010 року Стипендія Національного фонду мистецтв за поезію 2011 рокуNational Endowment of the Arts 2011 Poetry Fellows Літературна стипендія Creative Capital 2012 Визначна книга за версією New York Times 2015 року, «Аргонавти» Премія Національного кола книжкових критиків 2015 року (критика), переможець за «Аргонавти» Стипендія Макартура 2016 року, письменник

Бібліографія Блискуча /Shiner (Hanging Loose Press, 2001). Остання зима /The Latest Winter (Hanging Loose Press, 2003) Джейн: вбивство /Jane: A Murder (Soft Skull, 2005). Червоні частини: мемуари /The Red Parts: A Memoir (Free Press, 2007) Щось яскраве, а потім — дірки /Something Bright, Then Holes (Soft Skull, 2007) Жінки, Нью-Йоркська школа та інші справжні абстракції / Women, the New York School, and Other True Abstractions (Видавництво Університету Айови, 2007) Синява /Bluets (Wave Books, 2009) Мистецтво жорстокості: осмислення /The Art of Cruelty: A Reckoning (WW Norton & Company, 2011) Аргонавти /The Argonauts (Graywolf Press, 2015) Про свободу: Чотири пісні турботу й обмеження /On Freedom: Four Songs of Care and Constraint (Graywolf Press, 2021) Як любов: есеї та розмови /Like Love: Essays and Conversations (Graywolf Press, 2024) Патемата, або історія мого рота /Pathemata, Or, The Story of My Mouth (Wave Books, 2025) Сліки: про Сильвію Плат і Тейлор Свіфт /The Slicks: On Sylvia Plath and Taylor Swift (Graywolf Press, 2025)

Переклади українською

Примітки

Посилання

New York Times review of The Art of Cruelty Audio: Maggie Nelson at the Key West Literary Seminar, 2008: reading from «Something Bright, Then Holes» Audio: Maggie Nelson at the Key West Literary Seminar, 2008: reading from Jane: A Murder and The Red Parts: A Memoir An interview with Maggie Nelson about creativity Maggie Nelson's Author page at W. W. Norton & Company Maggie Nelson's Author page at Wave Books A review of Women, the New York School, and Other True Abstractions Maggie Nelson on PennSound Maggie Nelson's page at CalArts Maggie Nelson by AL Steiner Bomb