План Ко́ена () — підробний документ, сфабрикований бразильськими військовими з метою встановлення диктатури () у листопаді 1937 року. План Коена — що є однією з найбільших фальсифікацій в історії Бразилії та прикладом перетину антисемітизму й антикомунізму в країні — був приписаний Комінтерну, що буцімто прагнув скинути бразильський уряд за допомогою страйків, підпалів державних будівель і масових виступів, які мали б завершитися грабежами й убивствами представників влади. У рамках цієї фальсифікації документ був «виявлений» збройними силами, дозволив затаврувати противників уряду як «комуністів» і розгромити їх, і, врешті, був використаний для легітимізації , що призвів до встановлення режиму Естаду Нову.

З наближенням президентських виборів, призначених на 1938 рік, в умовах відсутності кандидата, який би влаштовував уряд, та неможливості продовжити власний термін повноважень, Жетулью Варґас і генерал Еуріку Ґаспар Дутра почали планувати державний переворот, який міг би увінчатися успіхом лише в тому разі, якби він видавався за питання національної необхідності. Вище військове керівництво країни дійшло висновку про потребу «розкрити» нові факти, здатні створити атмосферу невпевненості та нестабільності, і саме так виникла ідея створення плану Коена. Документ був розісланий начальником Генерального штабу армії, генералом , основним військовим керівникам країни і був представлений на офіційній нараді військових членів уряду як документ, нібито вилучений збройними силами. Дутра та решта присутніх висловили цілковиту певність у неминучості комуністичного перевороту та необхідності рішучих дій з боку армії. Після цього план Коена оприлюднили, що викликало широкий суспільний резонанс і могутню антикомуністичну кампанію. Варґас скористався вигаданою загрозою, щоби чинити тиск на Національний конгрес і домогтися введення воєнного стану, що надало йому повноваження для усунення політичних противників. 10 листопада 1937 року, через сорок днів після оприлюднення плану Коена, в країні було встановлено диктатуру Варґаса.

Під час кризи режиму Варґаса у 1945 році той самий генерал Ґоїс Монтеїру, який брав участь у підготовці перевороту 1937 року, почав працювати над поваленням Варґаса. Він оприлюднив факт підробки, скоєної вісім років тому, заявивши, що план Коена був переданий Генеральному штабу армії капітаном , який на той час очолював секретну службу організації . Моуран Філлю підтвердив своє авторство документа, одначе стверджував, що склав його лише як навчальну симуляцію, і звинуватив Ґоїса Монтеїру в привласненні та неправомірному використанні тексту. Сам Ґоїс Монтеїру заявив, що від самого початку знав про підробку документа, але зняв з себе відповідальність, натякнувши, що саме інший член уряду оприлюднив його, оголосивши справжнім. На запитання про те, чому він зберігав мовчання під час перевороту 1937 року, Моуран відповів, що додержувався військової дисципліни.

Викриття фальсифікації плану Коена викликало в бразильському суспільстві почуття шоку та сорому. Хоча сама змова та участь у ній вищого командування збройних сил були швидко доведені, взаємні звинувачення та звинувачення на адресу третіх осіб, висунуті Моураном і насамперед Ґоїсом Монтеїру, ускладнили точне визначення ступеня відповідальності кожного з учасників та вжиття заходів проти них. План Коена відіграв вирішальну роль у явищах, що зберігаються дотепер, таких як інституціоналізація антикомунізму як центрального елементу ідентичності бразильських військових та укорінення серед них уявлення про те, що тимчасова диктатура може слугувати інструментом прогресу. Змова навколо плану Коена порівнювалася з кампанією залякування, розгорнутою напередодні , і далі згадується в аналізах сучасної бразильської політики.

Контекст

План Коена та пов'язана з ним змова аналізувалися в контексті кількох явищ: злиття антисемітських і антикомуністичних конспірологічних теорій у так званому «юдео-комуністичному міфі»; ксенофобії в Бразилії перших десятиліть XX століття та її перетину з демонізацією соціальних рухів і авангардних ідеологічних течій; традиції масштабних фальсифікацій у бразильській політичній історії за участю збройних сил; а також серії повстань і військових переворотів, починаючи з 1920-х років.

Юдео-комуністичний міф Як частина комплексу конспірологічних міфів, заснованих на маніхейському сприйнятті реальності (включно з вірою в «диявольські сили, що прагнуть творити зло») і, можливо, як реакція на модерн і викликані ним тривоги та страхи, щонайменше з XIX століття консервативні течії почали звинувачувати євреїв у тому, що вони «підбурювачі соціальних заворушень і революцій». Історично антисемітизм зосереджувався головним чином на релігійних та економічних питаннях, і загалом євреї користувалися терпимим ставленням завдяки своїй ролі «фінансових посередників у традиційній економіці». Проте глибокі перетворення, спричинені модерном (зокрема, «урбанізація, індустріалізація, поява та посилення нових соціальних груп, ліберальні та демократичні реформи, зміни в поведінці тощо»), породили вкрай гострі напруження, змусивши консервативні кола сприймати їх як негативні зміни. Євреї, будучи пов'язаними з основними рисами модерну, стали однією з головних мішеней ненависті цих реакційних груп.

Література

Примітки