Міжнародна група зі співробітництва щодо наркотиків та залежностей Ради Європи, також відома як Група Помпіду (; раніше Група співробітництва у боротьбі зі зловживанням наркотиками та їх незаконним обігом) — це платформа співробітництва Ради Європи з питань наркополітики, до якої наразі входять 42 країни. Вона була створена як спеціальна міжурядова платформа у 1971 році до її включення до складу Ради Європи у 1980 році. Штаб-квартира організації знаходиться у Страсбургу, Франція.

Історія Протягом 1960-х років «Французький зв'язковий» — масштабна схема контрабанди наркотиків, яка дозволяла імпортувати героїн до США через Туреччину та Францію, викликала міжнародне занепокоєння. 6 серпня 1971 року колишній президент Франції Жорж Помпіду надіслав листа своїм колегам з Німеччини, Бельгії, Італії, Люксембургу, Нідерландів та Великої Британії, у якому висловив своє занепокоєння та запропонував об'єднати зусилля, «щоб краще зрозуміти та вирішити зростаючі проблеми з наркотиками в Європі». Існує припущення, що ця ініціатива була зумовлена листом, адресованим Помпіду президентом США Річардом Ніксоном у 1969 році.

Групу було офіційно створено на першій зустрічі міністрів, що відбулася в Парижі 4 листопада 1971 року. Згідно з інформацією на її вебсайті: «До 1979 року група функціонувала без офіційного статусу за підтримки країн, які головували в ній: Франції з 1971 по 1977 рік та Швеції з 1977 по 1979 рік. Група розвивалася як організація sui generis протягом 1970-х років, і ще три країни (Данія, Ірландія та Швеція) приєдналися до неї протягом того ж десятиліття». Після смерті Помпіду у 1974 році група почала неформально використовувати назву «Група Помпіду».

27 березня 1980 року Комітет міністрів Ради Європи ухвалив Резолюцію (80)2, яка інтегрувала Групу Помпіду до інституційної структури Ради Європи як міжурядовий орган, після чого до неї приєдналися численні країни.

Оскільки процеси європейської інтеграції та розширення Шенгенської зони перебрали на себе багато повноважень європейських країн у сфері боротьби з наркотиками, Група Помпіду переорієнтувала свою діяльність на моніторинг. Вона публікує матеріали на низку тем, таких як огляд вилучень наркотиків на кордонах, керівництва для митників, наркоринки та епідеміологія. Починаючи з 1989 року, Група розпочала роботу над питаннями прав людини, охорони здоров'я, профілактики (включаючи роль поліції у запобіганні вживанню наркотиків), а згодом і над програмами зменшення шкоди та профілактикою ВІЛ/СНІДу. Починаючи з 2004 року, Група кожні два роки присуджує «Європейську премію з профілактики наркоманії» (European Drug Prevention Prize) проєктам профілактики наркозалежності, до яких залучена молодь. Останнім часом група також почала займатися такими темами, як інтернет-залежність, торгівля прекурсорами, продаж наркотиків в Інтернеті, гендерні питання, політика у в'язницях тощо.

У 1999 та 2010 роках група підписала з Європейським центром моніторингу наркотиків і наркоманії ЄС.

16 червня 2021 року, відзначаючи п'ятдесяту річницю ініціативи, Комітет міністрів Ради Європи ухвалив Резолюцію CM/Res(2021)4, яка внесла важливі зміни до статусу та мандату групи. Також було офіційно змінено її назву на «Міжнародна група зі співробітництва щодо наркотиків та залежностей Ради Європи».

Структура Головування (Президія) є головним політичним органом Групи Помпіду. Вона несе основну відповідальність за нагляд над роботою групи. Міністерська конференція обирає країни, які головують і виконують обов'язки віцеголови строком на чотири роки.

Міністерська конференція — це директивний орган та політичний форум високого рівня. Вона складається з міністрів, відповідальних за наркополітику у своїх країнах, які збираються кожні чотири роки. Міністерська конференція встановлює стратегію та пріоритети Групи.

Постійні кореспонденти є головним органом прийняття рішень. Він складається з посадових осіб, які представляють свої уряди в період між Міністерськими конференціями. Постійні кореспонденти збираються двічі на рік.

Членство Хоча група була заснована сімома європейськими країнами, з роками її членство розширилося як кількісно, так і за своєю суттю.

Держави-члени Станом на 2022 рік до Групи Помпіду входить 41 держава-член. Як «Розширена часткова угода», членство у Групі Помпіду також відкрите для країн, які не є членами Ради Європи, включаючи держави поза межами Європи. Для держав також можливий статус спостерігача. Крім того, США та Святий Престол «за їхнім запитом і після обговорення Постійними кореспондентами були залучені до роботи Групи Помпіду на спеціальній (ad hoc) технічній основі». +Членство в Групі ПомпідуКраїнаПеріод членства1 Бельгія1971–дотепер2 Франція1971–дотепер/ Німеччина1971–20113 Італія1971–дотепер4 Люксембург1971–дотепер/ Нідерланди1971–2011/ Велика Британія1971–2011/ Данія1973–20115 Ірландія1973–дотепер6 Швеція1973–дотепер7 Туреччина1980–дотепер8 Греція1981–дотепер9 Норвегія1983–дотепер/ Іспанія1984–201110 Португалія1985–дотепер11 Швейцарія1985–дотепер12 Фінляндія1987–дотепер13 Австрія1988–дотепер14 Мальта1988–дотепер15 Кіпр1989–дотепер16 Угорщина1990–дотепер17 Польща1991–дотепер18 Сан-Марино1991–дотепер19 Словаччина1993–дотепер20 Чехія1993–дотепер21 Ліхтенштейн1994–дотепер22 Словенія1994–дотепер23 Хорватія1997–дотепер24 Естонія1998–дотепер/ Росія1999–202225 Ісландія2000–дотепер26 Азербайджан2001–дотепер27 Литва2001–дотепер28 Румунія2005–дотепер29 Болгарія2005–дотепер30 Північна Македонія2011–дотепер31 Сербія2011–дотепер32 Марокко2011–дотепер33 Молдова2012–дотепер34 Чорногорія2012–дотепер35 Ізраїль2013–дотепер36 Боснія і Герцеговина2015–дотепер37 Монако2016–дотепер38 Мексика2017–дотепер39 Вірменія2020–дотепер40 Грузія2020–дотепер41 Україна2022–дотепер

Міжурядові та неурядові спостерігачі Окрім урядів країн, станом на 2022 рік статус спостерігача мають Європейська комісія, Європейський центр моніторингу наркотиків і наркоманії, Конференція МН неурядових організацій Ради Європи, Міжамериканська комісія з контролю за зловживанням наркотиками (CICAD/OAS), Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) та Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).

У свою чергу, Група Помпіду має статус спостерігача або подібний до нього на низці форумів ЄС та ООН.

Критика Деякі уряди критикують дублювання обговорень, які проводяться у Групі Помпіду, з тими, що відбуваються на таких форумах, як Європейський Союз (Горизонтальна робоча група з питань наркотиків) або Організація Об'єднаних Націй (). Країни також висловлювали незадоволення щодо розміру членських внесків.

Представники громадянського суспільства критикують Групу Помпіду за те, що вона залишає замало простору для прямої участі та залучення неурядових організацій до своєї роботи та дискусій.

У 2022 році, оголошуючи про вихід своєї країни з Групи Помпіду, заступник міністра закордонних справ Росії тим не менш заявив, що «експертний діалог з ЄС щодо боротьби з наркотиками донедавна залишався одним із небагатьох, який не піддавався політичній кон'юнктурі». Консенсус Групи Помпіду навколо жорсткої наркополітики, сумісний з підходом нульової толерантності до наркотиків з боку Російської Федерації та, зокрема, з її рішучою позицією проти , давно критикується оглядачами. У 2021 році Виконавчий секретар Групи Помпіду Дені Губер заявив: «Група Помпіду, зважаючи на різноманітність її членів, не має офіційної позиції щодо питання декриміналізації, але вона продовжуватиме відігравати роль платформи співпраці та діалогу для обговорення як проблем охорони здоров'я, так і кримінальних аспектів, пов'язаних із вживанням наркотиків та зловживанням ними».

Примітки

Посилання