Omphalotus japonicus, японською цукійотаке (, «гриб місячної ночі») — вид отруйних пластинчастих грибів роду Omphalotus, поширений у Японії та Східній Азії. Належить до космополітного роду Omphalotus, представники якого мають біолюмінесцентні плодові тіла, що світяться в темряві. Молекулярно-філогенетичне дослідження 2004 року показало його найближчу спорідненість із кладою, що об'єднує Omphalotus nidiformis (Австралія), Omphalotus olivascens (захід Північної Америки) та Omphalotus olearius (Європа).
Гриб отруйний: споживання спричиняє гостру нудоту й блювання протягом кількох годин. У Японії його часто плутають із їстівними грибами й ненавмисно споживають.
Таксономія Уперше описаний Іноко 1889 року під назвою Pleurotus noctilucens, проте ця назва виявилася недійсною, оскільки біномен уже використовувався для іншого виду. 1915 року Сейіті Кавамура дав грибу назву Pleurotus japonicus; 1947 року Рольф Сінгер переніс його до роду Lampteromyces як Lampteromyces japonicus, аж поки цей рід не був об'єднаний з Omphalotus 2004 року. Мікологи припускали, що цей вид тотожний з описаним Майлзом Джозефом Берклі 1878 року Agaricus guepiniformis, звідки випливала б пріоритетна назва Omphalotus guepiniformis; утім, 2006 року подано пропозицію зберегти назву japonicus, яку 2008 року прийняв Номенклатурний комітет із грибів.
Вид згадується в «Кондзяку моноґатарісю» — збірці японських народних переказів XII століття.
Опис М'ясисті плодові тіла мають ексцентричну ніжку, через що капелюшок набуває ниркоподібної чи півмісяцевої форми (округлий лише в молодому віці). Капелюшок світло-коричневий у молодому віці, з віком темніє, з жовтуватим чи рожевуватим відтінком. М'якуш білий, завтовшки до 2 см. Товсті білі пластинки низхідні, з віком можуть жовтіти. Ніжка товста й м'ясиста, до 2 см завтовшки і 5 см завдовжки. Пластинки світяться білуватим світлом: за спостереженнями Кавамури, гриб можна помітити вночі з відстані 30 м, а за світлом 100 см² плодових тіл можливо читати латинські літери заввишки 8 мм.
Гриб часто плутають з їстівними гливою (Pleurotus ostreatus), шиітаке (Lentinula edodes) та мукітаке (Sarcomyxa serotina), проте він отруйний. O. japonicus спричинив 31,6 % випадків отруєння грибами в Японії між 1996 і 2005 роками — більше, ніж будь-який інший гриб. Симптоми — нудота, блювання й діарея; основне лікування — інфузійна терапія.
Поширення та екологія Гриб росте на мертвих стовбурах бука в гірських районах Японії, плодові тіла з'являються у вересні-жовтні. Це один з найпоширеніших грибів на гнилій буковій деревині в країні; має статус «вразливого» через скорочення букових лісів. Також трапляється в Кореї, Китаї та на Далекому Сході Росії.
Біоактивні сполуки Плодові тіла містять сесквітерпенові сполуки ілюдин S та ілюдин M.
Див. також Список біолюмінесцентних грибів
Примітки