Марі Єлізабет Закшевська (6 вересня 1829 – 12 травня 1902) була польсько-американською лікаркою, яка була однією із перших жінок-лікарок у Сполучених Штатах. Вона виявляла великий інтерес до медицини після того, як допомагала своїй матері, яка працювала акушеркою. Найбільш відома створенням Лікарні для жінок та дітей Нової Англії, вона проклала шлях багатьом жінкам, які прагнули реалізувати себе в галузі медицини, забезпечивши їх можливостями для набуття практичного досвіду У лікарні Нової Англії вона заснувала першу в Америці школу загальної підготовки медсестер. Її цілеспрямованість та наполегливість зменшили суспільні перестороги щодо участі жінок у медицині. Також вона ініціювала створення перших піщаних садів для дітей в Америці. Життєпис

Дитинство

Під час остаточного третього поділу Речі Посполітої в 1795 році Людвіг Мартин Закшевський та його дружина, Кароліна Фредеріке Вільгельміна Урбанська, втекли до Берліна, Німеччина, втративши значну частину своїх земель на користь Росії. Після того, як вони облаштувалися в новому житті в Німеччині, 6 вересня 1829 року народилася Марі Елізабет. Вона була старшою з шести дітей. Марі Закшевська була здібною дитиною та відмінно навчалася у початковій школі.Вона мала риси, які зображували її як виняткову ученицю.Викладачі хвалили її за великі успіхи в навчанні., однак її батько не планував дозволяти їй продовжувати навчання після того, як вона здобуде базові навички. Закшевська покинула школу віці тринадцяти років.

Після переїзду до Берліна Людвіг Закшевський спочатку працював армійським чиновником, а згодом, в подальші роки, урядовцем. Коли він втратив свою посаду в уряді, його змусили повернутися до армії, це призвело сім'ю до бідності. У роки кризи мати Марі вступила до державної школи акушерок у Берліні. Як тільки практика її матері стала успішною, Марі супроводжувала її під час обходу пацієнтів. Закшевська засвоювала нові уроки та записувала цей досвід у своєму щоденнику. Вона читала будь-які медичні книги, які могла знайти. Закшевська дедалі більше цікавилася сферою медсестринства і зрештою вирішила стати акушеркою.

Марі Закшевська подала заяву на вступ до державної акушерської школи при Королівській лікарні Шаріте в Берліні. Вона подала заявку у дев'ятнадцять років, а потім знову у двадцять, але неодноразово отримувала відмову. Доктор Джозеф Шмідт, професор школи, був вражений її наполегливістю. Він виявляв великий інтерес до Закшевської, спостерігаючи за її роботою разом з матір'ю. Після кількох заяв Закшевську прийняли до акушерської школи, коли доктор Шмідт допоміг їй отримати місце. Вона була наймолодшою жінкою, яка навчалася в цій школі, що робило її дуже помітною в класі. Незважаючи на перешкоди, що траплялися на її шляху, вона перевершила своїх однокласників і закінчила програму в 1851 році.

Доктор Шмідт був настільки вражений успіхом Закшевської, що спробував призначити її головною акушеркою з академічним званням професора при коледжі. Жодна жінка ніколи не обіймала цю посаду, і навколо цього призначення виникли дебати. Багато хто вірив, що оскільки чоловіки оточуватимуть її, вона закохається, і таким чином завершить свою кар'єру. Незважаючи на труднощі, Закшевську було призначено на посаду у віці двадцяти двох років. Вона відповідала за понад двісті студентів, включаючи чоловіків. Наставник Закшевської помер лише через кілька годин після того, як вона обійняла посаду. Через відсутність підтримки її ролі як головної акушерки з боку доктора Шмітта протести призвели до дострокового звільнення Марі всього через шість місяців перебування на посаді.

Переїзд до Америки

Після звільнення з посади головної акушерки в Королівській лікарні Шаріте в Берліні, Закшевська вирушила розпочинати нове життя в Америку разом зі своєю сестрою Анною Закшевською. Марі прагнула знайти ширші можливості для медичної практики жінок в Америці. У 1853 році Марі та її сестра прибули до Нью-Йорка. Після знайомства з подругою сім'ї, лікаркою, вона зрозуміла, що жінки-лікарі стикаються зі значними труднощами у Сполучених Штатах. Марі було надзвичайно важко знайти роботу асистентки лікаря-чоловіка, не кажучи вже про те, щоб відкрити власну практику. Заощадження сестер Закшевських танули, і щоб вижити, вони змушені булт задовольняти свої потреб шиттям вишитих гребінних вовняних матеріалів. Вони продавали ці матеріали на ринку та заробляли до долару на день.

Хоча її бізнес процвітав, Закшевська не могла не прагнути життя, присвяченого практичній медицині. Через рік після прибуття до Нью-Йорка вона відвідала Притулок для безпритульних, який був добре відомий своєю підтримкою іммігрантів. Саме тут вона познайомилася з докторкою Елізабет Блеквелл, першою жінкою у Сполучених Штатах, яка отримала ступінь з медицини в коледжі, створеному виключно для чоловіків. Закшевська була рада зустріти співвітчизницю, яка поділяла таку саме пристрасть до медицини. Після зустрічі Закшевську запросили приєднатися до персоналу диспансеру «Блеквелл».

Блеквелл організувала вступ Закшевської до медичної програми Західного резервного університету, яка була унікальною тим, що приймала студенток. За її згодою їй довелося виявити готовність опанувати достатній рівень англійської мови Оскільки вона планувала переїхати на захід, щоб відвідати програму, вона зіткнулася з подальшими перешкодами. Вона була однією з лише чотирьох жінок з двохсот студентів, які навчалися в медичному інституті. Дві інші жінки, доктор Корделія А. Грін з Кастілії, штат Нью-Йорк, та доктор Елізабет Грізель із Салема, штат Огайо, стали подругами на все її життя. Ніхто не хотів ділити квартиру з жінкою-лікаркою, тому Блеквелл влаштувала тимчасове житло в будинку суфражистки Керолайн Северанс . Чоловіки в кампусі зустріли її з огидою та ворожістю. Вони подали петицію до навчального закладу з проханням відмовити жінкам у зарахуванні після зимового семестру. Незважаючи на тернистий шлях, вона отримала медичний диплом у березні 1856 року у віці двадцяти семи років.

Отримавши ступінь з медицини, вона повернулася до Нью-Йорка, щоб знайти роботу. Хоча знайти роботу акушеркою було важко, вона сподівалася, що з медичним дипломом пошук стане легшим. Вона швидко з'ясувала, що для жінки нічого не змінилося. Як «пані доктора», її поява на публіці викликала зневажливі погляди, і Закжевська швидко зазнала суспільного остракізму. Зрештою, Елізабет Блеквелл надала задню вітальню свого будинку під лікарський кабінет, де Закжевська вперше вивісила свою лікарську вивіску. Напружені відмови та постійні перешкоди у практиці медицини, з якими стикалися Блеквелл та Закшевська, спонукали їх до ідеї створення власної лікарні для задоволення медичних потреб жінок та дітей. Вони разом подорожували та проводили заходи, щоб зібрати гроші на свою грандіозну ідею. 1 травня 1857 року Нью-Йоркська лікарня для жінок та дітей розпочала свою діяльність. На 1859 рік Нью-Йоркська лікарня для жінок і дітей мала міцну фінансову базу та постійно збільшувану кількість пацієнтів. Типовий день Марі Закшевської починався о 5:30 ранку та закінчувався лише об 23:30 вечора.

Закшевська поїхала до Бостона, оскільки її бажання прийняти більший виклик зростало. Вона закохалася в місто і їй запропонували посаду професора акушерства та захворювань жінок і дітей , а також керівника нової клінічної програми в Бостонському жіночому медичному коледжі. Закшевська виявила, що мешканці Бостона більше підтримують жінок-лікарок, ніж в Нью-Йорку. Коли засновник коледжу, Семюел Грегорі, наполіг на тому, щоб до лікарок-випускниць зверталися «докторками», а не «лікарями», Закшевська пішла у відставку зі своєї посади у 1861 році.

Лікарня Нової Англії для жінок та дітей Розмірковуючи над численними перешкодами, з якими вона зіткнулася у своєму житті, Закшевська вирішила, що хоче якось допомогти жінкам-лікарям. Вона вважала, що жінки сильно потребують лікарні, де їм не будуть відмовляти в можливостях для проходження клінічної практики і де вони зможуть отримувати практичні навички з медицини. Лікарня Нової Англії для жінок та дітей відкрилась 1 липня 1862 року. Цілями цього коледжу було забезпечення жінок медичною допомогою лікарками їхньої статі, надання жінкам можливості дослідити клінічне застосування медицини та підготувати медсестер до медичної практики. Вона наголосила на своєму намірі довести, що жінки так само, як і чоловіки, здатні керувати лікарнею та займатися медициною.

Лікарня Нової Англії була не єдиною лікарнею в Бостоні, яка пропонувала допомогу жінкам та дітям. Однак, це був унікальний заклад, тому що він надавав клінічну практику для жінок-лікарів. Для Закжевської вивчати теорію та слухати лекції в аудиторії було одним...однак багатьом жінкам відмовляли в можливості займатися практичною медициною на власному досвіді, що, на думку Закжевської, є ключем до того, щоб стати видатним лікарем.. Це також була перша лікарня в Бостоні, яка пропонувала гінекологічну та акушерську допомогу, і перша лікарня в Америці, яка пропонувала загальну школу підготовки медсестер. Засновники лікарні пропонували більшу частину своєї допомоги бідним безкоштовно або за невелику плату, приймаючи пожертви від своїх прихильників.

З роками штат лікарні зростав, і до його складу увійшли такі відомі лікарі, як доктор Мері Путнем Якобі, Люсі Е. Сьюолл ( Lucy E. Sewall), доктор Аніта Тінг (Dr. Anita Tyng) та доктор Генрі Інгерсолл Боудітч (Dr. Henry Ingersoll Bowditch).

Пізні роки життя Марі Закшевська прагнула вступити до професійного медичного товариства. Здобуття визнання з боку колег і суспільства було однією з головних цілей жінок-лікарів. Членство в такому товаристві стало б життєво необхідним кроком для досягнення цієї мети, адже воно символізувало б їхнє професійне визнання в середовищі колег-чоловіків, а відтак — і в широких кола громадськості. Колеги Мері заохочували її подати заявку до Массачусетського медичного товариства, і невдовзі вона це зробила. Проте навіть за підтримки колег прихильникам не вдалося набрати більшості голосів проти опонентів: через свою стать Закжевська отримала відмову в прийнятті до професійного товариства.

Сподіваючись відкрити медичні школи для жінок, Закшевська разом з Емілі Блеквелл, Люсі Сьюелл, Хелен Мортон, Мері Путнем Якобі та багатьма іншими жінками надіслала листа до Гарвардського університету. Вони запропонували 50 000 доларів на створення медичної програми для жінок. Університет відхилив цю пропозицію. Їхні надії не були похитнуті. Цю пропозицію прийняв приватний Університет Джонса Гопкінса та відкрив свої двері для жінок наступного року.

Після багатьох років важкої медичної практики та створення доступної медичної освіти для жінок, Закшевська вийшла на пенсію в 1890 році. Решту свого життя вона провела, консультуючи з питань проектів та займаючись організацією справ. У 1899 році головний корпус лікарні було перейменовано на «корпус Закшевської». Марія Закшевська померла через кілька років, 12 травня 1902 року, на півострові Джамейка, штат Массачусетс, від того, що вважалося серцевим нападом. Під час служби її колеги та друзі зібралися, щоб віддати шану, читаючи прощальні листи, які Закшевська написала з цієї нагоди. Її будинок розташований на Бостонській стежці жіночої спадщини .

Закшевська прожила успішне життя, подолавши бар'єри, що заважали жінкам займатися медициною у Сполучених Штатах, заснувала лікарні для жінок та стала піонеркою руху, який відкрив професію медсестри для темношкірих жінок. Перша темношкіра медсестра в Америці закінчила медичну школу у 1879 році Як феміністка та аболіціоністка, вона потоваришувала з Вільямом Ллойдом Ґаррісоном, Венделлом Філліпсом (Wendell Phillips)та Карлом Хайнценом (Karl Heinzen).

Роль у створенні дитячих майданчиків Марія Елізабет Закшевська познайомила Америку з німецькою ідеєю будівництва піщаних садів для дітей, починаючи з міста Бостон, натхненна німецькими піщаними садами, які вона спостерігала під час візиту до Берліна влітку 1885 року.

Примітки

Додаткова інформація