Сергій Григорович Герасименко (24 квітня 1956, Нікель, Мурманська область - 2023) - художник-живописець, монументаліст і вітражист. Більшу частину життя мешкав і працював у Ленінграді, який з 1991 року має назву Санкт-Петербург. З 1992 року був членом Спілки художників Росії. Працював у жанрах портрета, пейзажу й натюрморту, а також у галузі монументально-декоративного мистецтва. Помітне місце в його творчості посідали українські мотиви, пов'язані з Полтавщиною та особистою пам'яттю художника.

Життєпис

Сергій Герасименко народився 24 квітня 1956 року в місті Нікель Мурманської області. Дитинство провів на Полтавщині. У 1968-1972 роках навчався в художній школі в Полтаві, а в 1972-1976 роках - на відділенні станкового живопису Харківського державного художнього училища.

У 1976 році переїхав до Ленінграда, з яким була пов'язана подальша частина його життя. У 1986 році вступив до Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. І. Мухіної. Закінчив його 1991 року за спеціальністю «монументально-декоративний живопис».

Дипломною роботою Герасименка став монументальний вітраж «Пори року», відзначений золотою медаллю. Мистецтвознавець Олег Перець розглядає цей твір як важливий етап у формуванні художньої мови митця. У композиції вітража він простежує зв'язок із традиціями українського народного мистецтва та образами української культури.

З 1992 року Герасименко був членом Спілки художників Росії. Працював як живописець, художник-монументаліст і вітражист.

Творчість

Герасименко працював у різних жанрах живопису, створював портрети, пейзажі та натюрморти. Його досвід монументаліста й вітражиста позначився і на станковому живописі: у низці робіт помітну роль відіграють декоративність, чітко організована композиція та насичені кольорові співвідношення.

Українська тема проходила крізь значну частину його творчості. Вона була пов'язана не лише з національними образами й орнаментальними мотивами, а й зі спогадами про Полтавщину, де минули дитячі та юнацькі роки художника. Олег Перець розглядає творчість Герасименка в контексті збереження національної ідентичності митця, який більшу частину життя працював поза Україною.

Особливо виразно ця лінія проявилася в серії «Українські мотиви». На ретроспективній виставці «Щедрый вечер, добрый вечер» в арт-центрі «Пушкінська-10» у 2022 році її показували поряд із серією «Натюрморти». У кураторському тексті українські роботи Герасименка характеризували як навмисно декоративні. Їхню кольорову побудову пов'язували з контрастом червоного й чорного, властивим традиційному українському орнаменту, а композиційний лад - із досвідом художника у вітражному мистецтві.

Інший характер мали його натюрморти. У матеріалах тієї самої виставки їх описували як стриманіші й більш мінімалістичні, з увагою до співвідношення предметів, форми та композиції. Попри зовнішню відмінність двох серій, куратори пов'язували їх спільною темою пам'яті - особистої пам'яті художника та «пам'яті речей».

Сам Герасименко в інтерв'ю 2022 року говорив, що сприймав натюрморт як можливість досліджувати співіснування предметів, а своє тяжіння до монументального мистецтва пов'язував із бажанням працювати з розписом, мозаїкою та вітражем.

Вибрані твори

Серед відомих робіт Герасименка:

«Автопортрет» (1978) «Осінній натюрморт» (1986) «Пори року» (1991) - монументальний вітраж, дипломна робота «Пейзаж із червоними стовпами» (1993) «Біла ваза на чорному» (1993) «Яблуко» (1994) «Червоне колесо» (1995) «В'янення» (1999) «Літо на озері» (2000) «Два куби і цукор» (2000) «Брати» (2001) «Святковий натюрморт із грушами» (2003) «Леда» (2003) «Маки» (2009) «Святки» (2012) «Ферапонтів монастир» (2014) «Червоний ліс» (2016) «REQUIEM» (2016) «Зимова калина» (2020)

Виставкова діяльність

Герасименко брав участь у виставковій діяльності з кінця 1980-х років. Його роботи експонувалися в Ленінграді, згодом у Санкт-Петербурзі, а також за межами Росії.

У 1994 році в петербурзькій галереї «Невський-20» відбулася його персональна ретроспективна виставка «18 років у Петербурзі», на якій було представлено 94 роботи.

Однією з пізніх ретроспектив стала виставка «Щедрый вечер, добрый вечер», яка тривала з 22 січня до 13 березня 2022 року в галереї «Арт-Ліга» арт-центру «Пушкінська-10». Кураторкою виставки була Юлія Рибакова. В експозиції були представлені серії «Українські мотиви» та «Натюрморти».

Після смерті художника Санкт-Петербурзька спілка художників організувала персональну виставку його живопису, яка відбулася з 27 лютого до 10 березня 2024 року.

Того ж року в Полтаві вийшов каталог «Сергій Герасименко. Повернення митця», присвячений творчості художника. До видання ввійшла окрема стаття мистецтвознавця Олега Перця «Щирий художник Сергій Герасименко».

Дослідження творчості

У 2024 році Олег Перець опублікував дослідження «Національний аспект творчості художника (на прикладі живопису Сергія Герасименка)» у збірнику наукових праць XVII Міжнародної науково-практичної конференції «Академічна й університетська наука: результати та перспективи». У ньому автор досліджував, як національна ідентичність Герасименка проявлялася в його живописі та монументальному мистецтві.

Окрему біографічну й мистецтвознавчу статтю «Щирий художник Сергій Герасименко» Перець опублікував того самого року в каталозі «Сергій Герасименко. Повернення митця». Стаття поєднує аналіз творчості з особистими спогадами автора, який знав художника.

Примітки

Джерела та література

Перець О. О. Щирий художник Сергій Герасименко // Сергій Герасименко. Повернення митця : каталог виставки. - Полтава : Видавець Говоров С. В., 2024. - С. 60-67. Перець О. О. Національний аспект творчості художника (на прикладі живопису Сергія Герасименка) // Академічна й університетська наука: результати та перспективи : збірник наукових праць XVII Міжнародної науково-практичної конференції, 12-13 грудня 2024 р. - Полтава : Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», 2024. - С. 114-119.

Посилання