Принцип законності в кримінальному праві був сформульований у XVIII столітті італійським криміналістом Чезаре Беккаріа. Він стверджує, що ніхто не може бути засуджений за злочин без попередньо опублікованого закону, який чітко описує цей злочин (). Цей принцип визнаний і кодифікований у сучасних демократичних державах як базова вимога верховенства права. Його описують як «одне з найбільш 'загальновизнаних ціннісних суджень за всю історію людської думки.Jerome Hall, in , як процитовано суддею Антоніном Скаліа в

За юрисдикціями

Бразилія У Бразилії принцип законності () закріплений у статті 5 (пункт 2) Конституції, яка стверджує: «Ніхто не може бути змушений робити або не робити щось інакше, ніж на підставі закону».

Канада У Канаді принцип законності в кримінальному праві закріплений у статті 9 Канадського кримінального кодексу, яка проголошує, що кримінальні правопорушення повинні підпадати під дію канадського законодавства, і що ніхто не може бути визнаний винним за загальним правом (common law).

Принцип законності також згадується у статті 11(g) Канадської хартії прав і свобод: «Кожен підсудний має право не бути визнаним винним за дію чи бездіяльність, яка на момент її вчинення не становила правопорушення за внутрішнім законодавством Канади...». Однак стаття 11(g) робить виняток для дій, які за міжнародним правом однозначно визнаються геноцидом або злочинами проти людяності.

Рада Європи Держави-члени Ради Європи є сторонами статті 7 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ), яка забороняє покарання за дії чи бездіяльність, що не були злочинами на момент їх вчинення, а також призначення суворішого покарання, ніж те, що застосовувалося на час вчинення правопорушення.

Франція Принцип законності у Франції () бере свій початок від Кримінального кодексу 1791 року, ухваленого під час Французької революції. Він походить із Декларації прав людини і громадянина 1789 року, що надає йому конституційної сили та обмежує умови, за яких громадяни можуть бути покарані за правопорушення. Оскільки Франція є членом Ради Європи, вона також підпорядковується статті 7 ЄКПЛ.

Німеччина У Німеччині абзац 2 статті 103 Основного закону ФРН (Конституції Німеччини) забороняє зворотну дію кримінального закону:

Ухвалений після падіння нацистського режиму, цей принцип був згодом підтверджений рішеннями судів щодо дій східнонімецьких посадовців. Німеччина також є членом Ради Європи і підпорядковується статті 7 ЄКПЛ.

Швейцарія Стаття 1 Кримінального кодексу Швейцарії передбачає, що покарання може бути призначене лише за діяння, прямо заборонене законом.Criminal Law, 22 Can. B. Rev. 870 (1944), via Heinonline, Google ScholarCode pénal suisse du 21 décembre 1937 vu l’art. 123, al. 1 et 3, de la Constitution vu le message du Conseil fédéral du 23 juillet 1918, by Assemblée fédérale de la Confédération suisse, (consulted 22 November 2022)

«Незаконне» діяння може бути «правомірним» у Швейцарії, якщо існують виправдовувальні обставини, такі як необхідна оборона або крайня необхідність.Articles 14, 15, 16, 17, 18

Сполучені Штати Америки У США П'ята поправка до Конституції містить концепцію «належної правової процедури» (due process). Кримінальні закони, що мають зворотну силу, прямо заборонені статтею I Конституції (розділ 10, пункт 1).

Див. також Nulla poena sine lege

Примітки

Коментарі

Джерела