Пепінка литовська (Пепінка, Пепин литовський, Глогерівка) — стародавній сорт яблук осіннього терміну дозрівання. Ймовірно походить з теренів Великого князівства Литовського і є сортом народної селекції. Поширений у садах Полісся та Лісостепу.

Опис

Дерево середньоросле, формує кулясту крону — в молодому віці, з роками крона набуває куполоподібну, густу форму крони зі звисаючими нижніми гілками. Пагони довгі і тонкі, прямі, буро-коричневі, сильно опушені, з міжвузлями вище середнього розміру і середньою кількістю дрібних, жовтих чечевичок. Бруньки середньої величини, подовжено-яйцевидної форми, опушені. Листові пластинки середнього розміру, темно-зелені, матові, еліпсової форми, з коротким рівномірно загостреним кінчиком і дугоподібною основою, сильно опушені, гладкі і слабо зморшкуваті, сильно вигнуті, зворотньо-складені (кілевидні), розташовані під великим тупим кутом до пагону; краї хвилясті, двухгородчаті (зубці дрібні). Черешок короткий, середньої товщини, опушений, зелений, з червоною основою. Прилистники маленькі, шиловидні, опушені, рано опадають.

Основні скелетні гілки середньо розвинені, верхні відходять від стовбура під великим гострим, а нижні — під прямим кутом. Відзначається високою морозостійкістю; тільки в дуже суворі зими у крайніх північних і північно-східних районах підмерзає однорічний приріст. Потребує вологих і родючих, багатих на поживні речовини грунтів. На бідних і сухих грунтах плоди дрібнішають, а дерева скоро виснажуються. Плодоносити починає на 4—5-й рік; урожаї дає здебільшого регулярні й високі, в середньому по 100—120, а іноді й до 300 кілограмів з дерева.

Плоди нижче середньої та середньої величини, в масі однокаліберні, вагою 80—120 грамів, іноді — до 150 грамів, за формою округло-конічні чи бочкоподібні, без ребер. Лійка вузька, середньої глибини, гладка, іноді оржавленна. Плодоніжка від короткої до довгої, вільно виступає за межі лійки, середньої товщини, з потовщенням біля основи, зігнута. Блюдце вузьке і глибоке, зморшкувате. Чашечка велика, напіввідчинена. Підчашечна трубка середнього розміру, конічна. Сердечко велике, виділяється не чітко, цибулиновидне. Насіннєві камери великі, просторі, напіввідкриті і закриті. Осьова порожнина довга, ланцетовидна. Насіння добре наповнене, невелике, клиновидне, коричневе. Шкірка тоненька, масна, в період збирання плодів жовто-зелена, а при достиганні — жовтувата, з рожевим рум'янцем, дуже чутлива до механічних пошкоджень. М'якоть біла, крихка, соковита, має добрий винно-солодкий смак. Достигають плоди в кінці вересня; у південних районах зберігаються до листопада, у північних — до грудня.

У плодах міститься: сухих розчинних речовин — 10,82—11,29 %, цукрів — 8,27—9,67 %, органічних кислот — 0,60—0,98 %, пектинів — 0,35—0,49 % , а також вітамін С — 23,3 мг/100 г сирої маси.

Цвіте в середні терміни, дуже рясно, дружно. Схильний до самоплідності. Зав'язування плодів від вільного запилення часто надмірне, а в середньому становить 10—18 %. Скороплідний сорт. Вступає в плодоношення на насіннєвій підщепі на 4—5-й рік після садіння в сад. Врожайність висока. З віком дерев плодоношення стає різко періодичним.

Застосування

Транспортабельність плодів висока. Використовуються плоди для квашення й виготовлення різних високоякісних продуктів переробки. Нині популярність сорту Пепінка литовська в Україні втрачена, але він ще зустрічається в старих насадженнях Луганської, Харківської, Київської, Черкаської та Чернігівської областей, а також на присадибних ділянках. Довгий час насіння цього сорту використовували для вирощування насіннєвої підщепи.

Джерела і посилання Пепінка литовська — стародавній сорт яблуні // Виробнича енциклопедія садівництва. — К. : Урожай, 1969. — 456 с. Пепінка литовська