Рух #KuToo — це сучасний феміністичний рух у Японії проти сексистської (та ) на робочих місцях, що зародився 2019 року. Назва є посиланням на рух проти сексуального насильства MeToo та грою слів з kutsu (靴, «взуття») та kutsū (苦痛, «біль»), вказуючи на хвороби та травми, які викликає тривале носіння високих підборів. Послідовниці #KuToo порівнюють носіння високих підборів з китайською інвалідизуючою практикою бинтування ніг, формою сексуалізованого насильства проти жінок.
Контекст і передумови Рух #KuToo є частиною нещодавнього зрушення в напрямі опору застарілим поглядам на гендерні ролі та . Він виник невдовзі після двох резонансних справ — скандалу зі вступними іспитами до Токійського медичного університету та цькування журналістки Шіорі Іто, яка заявила про сексуальне насильство.
Одна з найшанованіших медичних шкіл Японії була змушена визнати, що результати іспитів абітурієнток регулярно коригували протягом понад десяти років, щоб зменшити кількість прийнятих студенток. Пізніше було виявлено, що кілька інших медичних шкіл робили те саме.
Журналістка Шіорі Іто публічно висловилася проти сексуальних домагань після її невдалих спроб повідомити про сексуальне насильство Норіюкі Ямагучі проти неї. Іто зіткнулася з серйозною негативною реакцією за свої висловлювання, зокрема, її назвали ганьбою та аморальною з метою просування кар'єри. Переслідування та погрози стали настільки серйозними, що вона зрештою переїхала до Великої Британії. Однак це не завадило їй вести цивільну справу, яку вона виграла. У 2020 році її було обрано однією зі 100 найвпливовіших людей за версією TIME за її роботу у сфері права та соціальної справедливості в русі MeToo.
Суть проблеми Багато компаній у Японії вимагають від працівниць носити підбори висотою від 5 до 7 сантиметрів, або від 1,9 до 2,75 дюйма. Багато працівниць проводять довгі години на ногах та / або в незручних позах. Це призводить до болю в стопах, пухирів, бурситів та потенційних руйнівних наслідків для здоров'я та добробуту (не кажучи про вплив на працездатність).
Взуття на високих підборах створює багато фізичних ризиків, окрім утворення пухирів та кровотеч. Регулярне використання пов'язане зі збільшенням кількості травм та опорно-рухового болю. Взуття на високих підборах може мати тривалі негативні наслідки, якщо його постійно носити понад два дюйми, як це очікується від працівниць у Японії. Регулярне носіння може спричинити проблеми з попереком, стегнами та колінами, що може призвести до остеоартриту, коли хрящ між кістками зношується таким чином, що кістки починають стискатися одна об одну під час руху. Регулярне носіння також може скоротити ахіллове сухожилля, а також підтягнути та змінити форму литкових м'язів, пристосовуючи їх до тиску.
Зародження та розвиток руху KuToo заснувала у 2019 році Юмі Ісікава, японська акторка, письменниця-фрілансерка та працівниця похоронного бюро на неповний робочий день. Ісікава, розцінюючи підбори-шпильки як незручні й некомфортні на роботі, скаржилася у Твіттері на його носіння. Її коментар отримав майже 30 000 ретвітів та понад 60 000 лайків, а хвиля інших користувачок ділилася власними історіями страждань від підборів, публікуючи фотографії своїх закривавлених та вкритих пухирями ніг.
Після розголосу Юмі Ісікава зібрала 18 856 підписів під петицією про те, щоб припинити примушувати жінок носити високі підбори на робочому місці, та подала її до Міністерства охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення.
На засіданні парламентського комітету з питань охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення 5 червня 2019 року міністр охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення заявив: «Щодо безпеки на робочому місці, дуже важливо, щоб роботодавець враховував, чи може одяг та взуття призвести до болю в спині або ковзання тощо, і необхідні заходи безпеки повинні бути вжиті відповідно до конкретних умов на робочому місці», «вимога до жінок носити підбори на робочому місці повинна здійснюватися в межах розумної необхідності, а діапазон розумної необхідності визначається на основі здорового глузду з урахуванням конкретних умов на робочому місці», «вимога до працівниці з травмою ноги носити підбори без необхідності може розглядатися як домагання влади».
Ці розмиті та уникаючі зауваження розкритикували ЗМІ. По-перше, міністр заявив, що не може виправдати примус жінок носити високі підбори на робочому місці, а по-друге, міністр виправдав цей примус.
У відповідь на запит преси щодо встановлення правди Міністерство охарактеризувало зауваження міністра не менш безвідповідально: «Хоча неприйнятно змушувати жінок носити високі підбори за обставин, які призводять до нещасних випадків або травм, уряд також не може заборонити компаніям вимагати від працівниць носіння високих підборів, якщо це не виходить за рамки того, що необхідно та розумно в процесі ведення бізнесу відповідно до загальноприйнятих норм».
Однією з причин апатії японського парламенту до проблеми називають переважання на керівних посадах чоловіків, які не мають досвіду носіння високих підборів. Під час тієї ж сесії заступниця міністра охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення Еміко Такаґай відповіла на запитання, що «вона не вважає, що жінок слід змушувати носити високі підбори». Хоча японська ділова культура також сувора до чоловічого одягу й тисне на чоловіків-працівників одягатися певним чином, однак це не завдає їм фізичного болю та травм. Тож у червні 2019 року Юмі Ісікава організувала захід у Токіо, де чоловіки приміряли туфлі на високих підборах і спробували в них ходити, що дозволило їм на собі відчути біль і дискомфорт, які це взуття завдає жінкам.
Окрім суворих вимог щодо професійного взуття для жінок, багато компаній зараз забороняють жінкам носити окуляри, оскільки це створює «холодне враження». Це підкріплює думку #KuToo про те, що суворі дрес-коди для жінок існують як дискримінаційна практика. Ісікава виступила проти дискримінаційного характеру цих дрес-кодів. Жінки в Японії висловлюються в соцмережах з хештегом «окуляри заборонені», і багато хто вимагає від чиновників переглянути правила.
З того часу Юмі Ісікава розширила рух від взуття до ширшого спектра питань прав жінок у Японії. Ісікава часто виступає проти гендерної нерівності в Японії, зокрема культури слатшеймінгу та суспільних очікувань від жінок мовчати, підкреслюючи, як це заважає їм виступати проти несправедливості.
У своїй нещодавно виданій книзі Юмі Ісікава пише про те, як гнів робить людину непривабливою. Японська культура не схвалює зовнішній прояв емоцій. Ісікава висловлює, як приємно йти всупереч цьому очікуванню та проявляти справедливий гнів.
Спротив традиційного суспільства Розвиток руху #KuToo залишається повільним через різні перешкоди, що посилюються давніми поглядами на гендерні ролі в Японії та очікуваннями соціального конформізму. Японське суспільство досі вважає жінок призначеними для догляду за дітьми та виконання хатньої роботи, незалежно від того, чи мають вони оплачувану роботу. Всесвітній економічний форум поставив Японію на 121 місце зі 153 країн за показниками гендерного розриву у 2020 році, що свідчить про те, що суспільні очікування від жінок залишаються дискримінаційними. Гендерні стереотипи підкріплюються через японське телебачення та рекламу. Дослідження показали, що в рекламі медіа, що стосувалися жінок, зосереджувалися на косметиці та одязі, тоді як «чоловіки переважали над жінками в категоріях „бізнес високого рівня“ та „професіонал“ приблизно у співвідношенні 2 до 1».
У таких реаліях не дивно, що опитування японських жінок показало, що 60 % респонденток вважають носіння взуття на високих підборах обов'язковим на робочому місці.
Ісікава зазначала, що її твіт отримав більше розголосу не лише в Японії, а й в інших країнах. Вона описала Японію як таку, що розглядає рух з перспективи охорони здоров'я, а не дискримінації жінок.
Жінокоміка (Womenomics) є основною частиною абеноміки, в якій «заохочується участь жінок у робочій силі». Ця ініціатива дещо зрівняла права жінок у професійній сфері, а також надала докази позитивного економічного впливу присутності жінок на керівних посадах у компаніях. Однак не вдалося призначити значну кількість жінок на керівні посади або врахувати глибоко вкорінені гендерні стереотипи, пов'язані з просуванням прав жінок на робочому місці. Нещодавнім прикладом цього став економічний вплив пандемії COVID-19 у 2020 році, зокрема відсутність гарантій зайнятості, характерна для жіночої робочої сили, яка складається з більшості «нештатних працівниць», чий дохід сприймається як додатковий до доходу передбачуваного партнера-чоловіка. Крім того, існувало занепокоєння, що досягнуті успіхи будуть загрожені після відставки Сіндзо Абе у серпні 2020 року та консервативних уподобань новоприбулого міністра Йосіхіде Суги.
В Японії вже встановлено обов'язок роботодавця забезпечувати безпеку на робочому місці (:ja:労働契約法#安全配慮義務). Тодішній прем'єр-міністр сказав: «На кожному робочому місці, як перший крок, важливо, щоб і роботодавець, і працівник обговорювали один з одним, виходячи з чинного відповідного законодавства».
А в березні 2020 року, під час засідання Палати радників з питань бюджету, колишній прем'єр-міністр Сіндзо Абе заявив, що «жінки не повинні мати ірраціональних правил, які призводять до болю, нав'язаного їм».
Див. також Сексуальна об'єктивація Жінки в Японії
Примітки