Пра́вильник — збірник правил, приписів або нормативний документ, який визначає порядок діяльності, поведінки чи виконання певних дій. Назва історично вживалася в українській мові, зокрема в Галичині, у шкільництві, військовій справі, церковному житті та громадських організаціях. У цьому значенні близька до понять регламент, статут, правила, інструкція та положення. Термін зберігся донині, зокрема в Пласті та церковній термінології.

Окремим значенням слова є Правильник — православна богослужбова книга з молитвами та правилами приготування до Євхаристії.

Не слід плутати з омографом прави́льник — назвою робітника, який править чи випрямляє вироби.

Назва та походження Назва правильник пов'язана зі словом правило. «Лексикон львівський: поважно і на жарт» фіксує слово пра́вильник у значенні «збірка правил», позначаючи його як давніше львівське слововживання.

Точний час виникнення назви в українській мові не встановлений. У значенні нормативного збірника вона документально засвідчена щонайменше в другій половині XIX століття. Серед львівських педагогічних видань відомі «Правильник для народних шкіл усіх категорій» (1876 рік), «Шкільний правильник для учнів і учениць державних промислових шкіл» (1909 рік), «Правильник для виділових і народних шкіл» (1909 рік);

Церковне вживання У східнохристиянській традиції правильник — церковно-богослужбова книга, яка містить правила приготування до здійснення (для священнослужителя) та до прийняття (для вірного) таїнства Євхаристії, а також приписи щодо поведінки під час нього.

Правильник належить до книг приватного богослужіння і традиційно містить канони, молитви та інші тексти, пов'язані з підготовкою до Причастя. Назва продовжує вживатися в сучасному українському церковному книговиданні. Зокрема, Правильник: Галицький Остинець був виданий з благословення патріарха Філарета 2011 року; Правильник : збірник молитов/ Черкаська єпархія

Поряд із назвою богослужбової книги термін використовується церковними організаціями і в ширшому значенні нормативного документа. Наприклад, Українська греко-католицька церква має ухвалений Синодом Єпископів 2015 року чинний Парафіяльний правильник Української Греко-Католицької Церкви, який регламентує організацію та діяльність парафії.

Отже, в церковному середовищі термін має два споріднені вживання: як традиційна назва певного типу богослужбової книги та як назва нормативного документа.

У військовій термінології Особливого поширення термін набув під час формування новітньої української військової термінології на початку XX століття. 1914 року у Львові Осип Демчук та Осип Семенюк уклали Правильник піхотинців, створений переважно на основі тогочасних австрійських військових приписів. Дослідники української військової термінології характеризують це видання як перше кодифіковане джерело новітньої української військової лексики. Правильник використовувався під час вишколу українських стрілецьких товариств, а згодом — Українських Січових Стрільців. 1918 року Правильник піхотинців було перевидано в Києві. Військова термінологія, вироблена в цих виданнях, справила вплив на подальше формування української системи стройових команд; частина запроваджених тоді команд, зокрема конструкції з командою «руш», збереглася у військовій мові надалі.

У період перших визвольних змагань назву правильник використовували для інших військових настанов і підручників. Богдан Гнатевич видав у Відні 1919 року правильник «Ручна ґраната: Правильник науки в метаню ручними ґранатами».

Традицію продовжила Українська повстанська армія. 1944 року було видано Бойовий правильник піхоти, редактором якого був начальник Головного військового штабу УПА Дмитро Грицай.Грицай Дмитро Михайлович // Енциклопедія Сучасної України. Видавалися також Бойовий правильник партизанки та інші вишкільні матеріали з такою назвою.

Сучасні Збройні сили України У сучасній офіційній нормативній термінології Збройних сил України назва правильник не є основною назвою військового нормативного документа. Основним відповідником історичного військового правильника є статут. Чинне законодавство визначає, зокрема, Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарний статут, Статут гарнізонної та вартової служб і Стройовий статут.Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV.

У самому Статуті внутрішньої служби поряд зі статутом вживаються назви нормативних і методичних документів - правила, положення та порадник. Зокрема, обов'язки посадових осіб, не визначені Статутом, установлюються відповідними «порадниками та положеннями». Отже, історичне слово правильник має важливе місце в українській військовій традиції, але в сучасній офіційній номенклатурі ЗСУ його функцію виконують переважно терміни статут, правила, положення та порадник.

Водночас чимало елементів української військової термінології, кодифікованих у правильниках початку XX століття, збереглися в сучасній військовій мові.

У Пласті Термін правильник став частиною нормативної термінології української скаутської організації «Пласт». Одним із ранніх нормативних документів організації був укладений Яремою Весоловським Припис про пластовий однострій і пластові відзнаки, затверджений Верховною пластовою радою 3 грудня 1921 року. У подальшій пластовій практиці для нормативних документів закріпилася назва правильник.

Правильниками в Пласті регулюються структура й діяльність окремих вікових уладів, вимоги до членства та виховників, система вишколів, однострій і відзнаки та інші аспекти діяльності організації. Вживалися й уживаються, зокрема, назви Правильник Уладу пластунів-юнаків, Правильник Уладу пластунів-новаків, Правильник Уладу старших пластунів, Правильник впоряду, Правильник вишколів та Правильник про пластовий однострій і відзнаки. На відміну від офіційної військової термінології, у Пласті назва правильник збереглася як назва нормативного документа.

Інші вживання У XIX—XX століттях правильниками називали нормативні документи навчальних закладів, товариств, спортивних, культурних та громадських організацій. Таке слововживання було особливо поширеним у західноукраїнському середовищі. Наприклад, в «Каталозі випозичальні книжок Ізмарагд» у Львові на першій сторінці каталогу, озаглавленій «Правильник випозичальні», представлені правила користання послугами випозичальні. Воно збереглося також у частині українських організацій за межами України. Наприклад, українські освітні установи діаспори й нині можуть уживати назву шкільний правильник у значенні правил або довідника для учнів.

У сучасній загальній адміністративній мові замість правильник переважно використовуються назви правила, положення, регламент, інструкція та статут, однак слово продовжує функціонувати в середовищах, де підтримується історична термінологічна традиція.

Див. також

Правило Регламент Статут Військовий статут Порадник Пласт (організація)

Примітки

Джерела