Право на протест () може бути проявом права на свободу зібрань, права на свободу об'єднань та права на свободу слова. Крім того, протести та обмеження на них існують стільки ж, скільки існують самі уряди.

У міжнародному праві Багато міжнародних договорів містять чіткі формулювання права на протест. До таких угод належать Європейська конвенція з прав людини 1950 року (зокрема, статті 9–11) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року (зокрема, статті 18–22). Стаття 9 проголошує «право на свободу думки, совісті та релігії».Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms Office of the United Nations High Commissioner of Human Rights Стаття 10 проголошує «право на свободу вираження поглядів». Стаття 11 проголошує «право на свободу об'єднання з іншими, включаючи право створювати професійні спілки та вступати до них для захисту своїх інтересів». Однак у цих та інших угодах права на свободу зібрань, свободу об'єднань та свободу слова підлягають певним обмеженням.

Наприклад, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права містить заборону на «пропаганду війни» та виступи на користь «національної, расової чи релігійної ненависті»; і він дозволяє обмеження свободи зібрань, якщо це необхідно «в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я чи моральності населення або захисту прав і свобод інших осіб» (Статті 20 та 21). У різних країнах прийняті власні роз'яснення цих прав.

Проте протест не обов'язково є насильницьким або становить загрозу інтересам національної чи громадської безпеки. Також він не обов'язково є громадянською непокорою, коли протест не передбачає порушення законів держави. Протести, навіть кампанії ненасильницького спротиву або громадянського спротиву, часто можуть мати характер (окрім використання ненасильницьких методів) позитивної підтримки демократичного і конституційного ладу. Це може статися, наприклад, коли такий спротив виникає у відповідь на військовий державний переворот;, "Civil Resistance to Military Coups", Journal of Peace Research, Oslo, vol. 12, no. 1, 1975, pp. 19-36. або в дещо схожому випадку відмови державного керівництва скласти повноваження після поразки на виборах.

У приватних установах

Багато роботодавців, заклади освіти та професійні асоціації підтримують політику щодо демонстрацій, яка обмежує права їхніх членів на протест, наприклад, дозволяючи їх лише у так званих «зонах вільного слова». У Сполучених Штатах Америки прецедентна справа Верховного суду 1969 року «» встановила право учнів на протест, за умови, що він не спричиняє «суттєвих порушень» нормальної діяльності.

Див. також Пряма дія Демонстрація (мітинг) Протест Право на повстання

Примітки

Посилання Знай свої права: Демонстрації та протести (PDF) - Американська спілка захисту громадянських свобод (англ.)