Євро, яке є валютою держав-членів Європейського Союзу в єврозоні, використовується на міжнародному рівні з моменту його запуску в 1999 році. 1 січня 2002 року, коли ця валюта офіційно замінила 12 валют початкових держав єврозони, її використання було успадковано на територіях, таких як Чорногорія, які використовували доєврові валюти, тоді як інші дрібні валюти, прив'язані до доєврових валют, також були замінені на євро, наприклад, у Монако. Чотирьом невеликим державам було надано офіційне право використовувати євро та карбувати власні монети, але будь-яке інше використання за межами єврозони є неофіційним. З угодою чи без неї, ці країни, на відміну від держав єврозони, не беруть участі в Європейському центральному банку чи Єврогрупі.
Його дедалі ширше використання в цьому контексті призвело до того, що євро стало єдиним значним конкурентом долару США як головній резервній валюті світу.
Міжнародне впровадження Суверенні держави Держава Впровадження євро Право емісії Населення 1 січня 1999 (де-факто)1 квітня 2012 (де-юре) 1 липня 2013 1 січня 1999 1 січня 2002 882 Кілька європейських мікродержав поза межами ЄС прийняли євро як свою валюту. Для санкціонування цього кроку з боку ЄС має бути укладена монетарна угода. До введення євро держави-члени ЄС уклали угоди з Монако, Сан-Марино та Ватиканом (Італія у випадку Сан-Марино та Ватикану, і Франція у випадку Монако), що дозволило їм використовувати євро та карбувати обмежену кількість монет євро (з власними національними символами на ), які є дійсними на всій території єврозони. Однак вони не можуть друкувати банкноти. Всі ці держави раніше мали монетарні угоди на використання валют країн єврозони. Сан-Марино та Ватикан мали свої валюти, прив'язані до італійської ліри (ватиканська та санмаринська ліра), а Монако використовувало монегаскський франк, який був прив'язаний до французького франка. Між 2010 та 2012 роками набули чинності нові угоди між ЄС та Монако, Сан-Марино і Ватиканом.
Подібна угода була узгоджена з Андоррою і набула чинності 1 квітня 2012 року. Раніше Андорра не мала офіційної валюти. До 1999 року вона використовувала як французький франк, так і іспанську песету як де-факто законні платіжні засоби, хоча ніколи не мала офіційної монетарної угоди з жодною з цих країн, і перейшла на євро (без будь-якої монетарної угоди), коли воно було введене 1 січня 2002 року. Після багатьох років переговорів, частково через побоювання щодо банківської таємниці, ЄС та Андорра 30 червня 2011 року підписали монетарну угоду, яка зробила євро офіційною валютою в Андоррі та дозволила їй карбувати власні монети євро вже з 1 липня 2013 року за умови дотримання умов угоди. Однак перші андоррські монети євро надійшли в обіг лише в січні 2015 року.
Залежні території поза межами ЄС
Поза межами ЄС існують три французькі території та одна британська територія, які мають угоди на використання євро як своєї валюти. Усі інші залежні території держав-членів єврозони, які вирішили не бути частиною ЄС (зазвичай у статусі Заморських країн та територій (OCT)), використовують місцеві валюти, які часто прив'язані до євро або долара США. Як не суверенні утворення, залежні території, що прийняли євро, не мають права карбувати монети євро, як це роблять європейські мікродержави, і не мають місця в Європейському центральному банку (ЄЦБ) чи Єврогрупі. Франція несе відповідальність за забезпечення застосування законів, що регулюють Економічний і монетарний союз (EMU), на її територіях, що використовують євро.
Першими OCT, які прийняли євро через монетарну угоду, були французькі заморські території Сен-П'єр і Мікелон, розташовані біля узбережжя Канади, та Майотта в Індійському океані. Вони обидві прийняли євро 1 січня 1999 року, коли валюта була вперше запроваджена на електронному рівні. Згодом Майотта провела у 2009 році, на якому вирішила стати невіддільною частиною Франції. Її статус було змінено з OCT на Віддалений регіон (OMR), де закони ЄС застосовуються без окремих угод, з 1 січня 2014 року, що зробило попередню монетарну угоду непотрібною.
22 лютого 2007 року Сен-Бартельмі та Сен-Мартен були політично відділені від французького віддаленого регіону Гваделупа для утворення двох нових французьких заморських спільнот. Це призвело до того, що їхній статус в ЄС ненадовго опинився у правовому вакуумі, доки ратифікація Лісабонського договору не підтвердила, що обидві території є частиною ЄС. Євро продовжувало використовуватися на обох територіях протягом цього періоду без інцидентів. Коли 1 січня 2012 року Сен-Бартельмі згодом став заморською територією Європейського Союзу, змінивши свій статус на OCT, території довелося підписати монетарну угоду, щоб продовжити використання євро.
З прийняттям євро Кіпром 1 січня 2008 року, Суверенні військові бази Акротирі і Декелія, які раніше використовували кіпрський фунт, також вирішили прийняти євро. Ці бази є заморською територією Великої Британії і перебувають під військовою юрисдикцією. Навіть коли Велика Британія була державою-членом ЄС, військові бази не вважалися частиною ЄС. Натомість євро було прийнято, щоб привести бази у відповідність до законів та валюти Республіки Кіпр. Території поза межами ЄС Впровадження євро Угода Населення Примітки Акротирі і Декелія 1 січня 2008 7 серпня 2007 Залежна територія Сполученого Королівства. Замінила кіпрський фунт на євро разом із Кіпром. 1 січня 1999 31 грудня 1998 OCT Франції. Французькі Південні і Антарктичні Території 1 січня 1999 400~800 OCT Франції. 1 січня 1999 12 липня 2011 Угода набула чинності 1 січня 2012 року, коли статус території змінився з OMR на OCT.
Одностороннє прийняття
Держава/Територія Впровадження Прагне Примітки Населення 1 січня 2002 Членство в ЄСПотенційна кандидатка 1 січня 2002 Членство в ЄСКандидатка Чорногорія та Косово також використовують євро з моменту його запуску, оскільки раніше вони використовували німецьку марку замість югославського динара. На відміну від вищезазначених держав, вони не мають офіційної угоди з ЄС щодо використання євро як своєї валюти і ніколи не карбували марки чи євро; натомість вони покладаються на банкноти та монети, що вже перебувають в обігу.
Через побоювання, що Сербія може використати динар для дестабілізації Косова та Чорногорії (остання перебувала в політичному союзі з Сербією до 2006 року), обидві території отримали допомогу Заходу у впровадженні та використанні марки (хоча не було жодних обмежень на використання динара чи будь-якої іншої валюти). Вони перейшли на євро, коли марка була замінена. У Північному Косові, де переважно проживає сербська меншина, сербський динар, який замінив югославський динар, продовжує використовуватися попри його невизнання чи невикористання в інших частинах Косова.
Використання євро в Чорногорії та Косові допомогло стабілізувати їхні економіки, і з цієї причини прийняття євро малими державами було підтримане колишнім Комісаром з фінансів Хоакіном Альмунією. Колишній президент Європейського центрального банку Жан-Клод Тріше заявляв, що ЄЦБ — який не надає представництва тим, хто приймає євро в односторонньому порядку — не підтримує, але й не перешкоджає тим, хто бажає використовувати цю валюту.
Використання в державах з іншою офіційною валютою У різних країнах євро приймається деякими продавцями, попри те, що там воно не є офіційною валютою. Крім того, його іноді використовують для встановлення цін, навіть якщо фактичні платежі здійснюються в офіційній валюті (наприклад, у сфері нерухомості).
Держави-члени Європейського Союзу поза єврозоною Євро часто приймають у магазинах у країнах, що межують з єврозоною, наприклад у прикордонних районах і столицях Польщі, Чехії, Угорщини, Румунії, Данії та Швеції, які знаходяться поблизу країн-членів єврозони, таких як Німеччина, Австрія, Словенія, Словаччина, Хорватія, Болгарія та Фінляндія; у прикордонних районах Швейцарії, яка майже повністю оточена країнами-членами єврозони, за винятком Ліхтенштейну, який також використовує швейцарський франк.
Крім того, велика кількість автозаправних станцій і зон обслуговування на автомагістралях у європейських країнах поза межами єврозони приймають євро, а Польща (так само як і країни, що не є членами ЄС: Боснія і Герцеговина та Сербія) дозволяють оплату дорожніх зборів у євро.
Євро прямо вказано в деяких законах країн, що не входять до єврозони, включаючи країни Європейської економічної зони (ЄЕЗ), на основі директив ЄС. Наприклад, закони про боротьбу з відмиванням грошей містять конкретні суми в євро, вище яких застосовуються певні правила.
У деяких районах Нової Каледонії та Французької Полінезії, двох територіях держави-члена ЄС (Франції), що не входять до складу ЄС, можуть прийматися платежі в євро нарівні з територіальним франком КФП.
Сполучене Королівство Деякі орієнтовані на туристів магазини у Сполученого Королівства приймають євро. У Північній Ірландії, яка має сухопутний кордон з єврозоною, євро приймають у деяких магазинах, включаючи багато мережевих магазинів.
Північний Кіпр Застосування законодавства і договорів ЄС щодо Північного Кіпру наразі призупинено. На його територію претендує Республіка Кіпр, одна з держав-членів ЄС, але вона перебуває під контролем Турецької Республіки Північного Кіпру (ТРПК). ТРПК не визнана ні Республікою Кіпр, ні Європейським Союзом, ні жодною іншою країною, окрім Туреччини. Право ЄС почало б застосовуватися на Північному Кіпрі, якби він перейшов під контроль Республіки Кіпр (якби Кіпрський конфлікт був вирішений шляхом об'єднання), офіційним законним платіжним засобом якої є євро.
Наразі уряд ТРПК проголосив турецьку ліру своїм законним платіжним засобом. Євро (поряд з іншими основними валютами, такими як долар США та британський фунт) можна використовувати для оплати товарів і послуг у багатьох магазинах, пов'язаних із туристичними гарячими точками або розташованих поблизу них, а також у деяких великих супермаркетах. Однак обмінний курс, який використовують ці підприємства, може не завжди відображати справжню вартість залучених валют. Монети євро Кіпру, на яких використовуються як грецька, так і турецька мови, були розроблені таким чином, щоб уникнути будь-якої упередженості щодо будь-якої конкретної частини острова, з огляду на те, що як грецька, так і турецька є офіційними мовами Республіки Кіпр.The Constitution of the Republic of Cyprus 1960 date accessed 1 Jan 2014 p.2 Дехто на північному Кіпрі закликає до одностороннього прийняття євро.
Зімбабве З квітня 2009 року по червень 2019 року зімбабвійський долар більше не перебував в активному обігу після того, як його офіційно призупинив уряд через гіперінфляцію. Натомість використовувалися долар США (US$), південноафриканський ранд (R), ботсванська пула (P), фунт стерлінгів (£), євро (€), індійська рупія (₹), австралійський долар (A$), китайський юань (元/¥) та японська єна (¥), разом із у центах США та .
Торгова валюта У 1998 році Куба оголосила, що замінить долар США на євро як свою офіційну валюту для міжнародної торгівлі. 1 грудня 2002 року Північна Корея зробила те саме. (Її внутрішня валюта, вона, не є конвертованою, а отже не може використовуватися для купівлі іноземних товарів. Євро також користується популярністю всередині країни, особливо серед еліти та іноземців-резидентів). Сирія наслідувала цей приклад у 2006 році.
Починаючи з 2007 року, Іран просить усіх покупців нафти платити у валюті, відмінній від долара США, у відповідь на американські санкції. Це призвело до того, що іранська нафтова біржа торгує в декількох валютах, переважно в євро для торгівлі з Європою, і в єнах або євро для продажів в Азії.