Васи́ль Миха́йлович Чечвя́нський (справжнє прізвище Губе́нко) (*, хутір Чечва — †15 липня 1937, Київ) — український письменник-гуморист родом з Груні, нині Сумщина, старший брат Остапа Вишні, довголітній співредактор і секретар журналу «Червоний Перець»; член літературних організацій «Плуг» і ВУСПП; друкуватися почав на поч. 1920-х pp. Представник розстріляного відродження.
За єжовщини розстріляний. Реабілітований 16 травня 1957 Військовою колегією Верховного Суду СРСРГУБЕНКО (ЧЕЧВЯНСЬКИЙ) Василь Михайлович — Національний банк репресованих.
Біографія Народився на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту Полтавської губернії. Найстарший син у багатодітній (17 дітей) селянській сім'ї.
Закінчив початкову трирічну школу, потім двокласну школу в Зінькові, згодом продовжив навчання в Київській військово-фельдшерській школі, яку закінчив у 1906 році.
Працював у військових госпіталях. Учасник Першої світової війни. Потім служив у Червоній армії, займаючи низку високих інтендантських посад у Північно-Кавказькому окрузі.
Під час служби в армії Василь Губенко почав займатися літературною творчістю. Опублікував на сторінках військових газет ряд невеликих фейлетонів.
На початку 1924 року демобілізувався з РСЧА. Оселився в Ростові-на-Дону, де активно співпрацював у місцевій пресі як газетяр-фейлетоніст, а в кінці того ж року повернувся до тодішньої столиці України — Харкова. Відтоді він цілком присвятив себе журналістській і літературній діяльності, активно друкувався в українських газетах і журналах. У творах висміював міщанство, бюрократизм, хабарництво, пияцтво, підлабузництво.
На початку 1925 року Василь Чечвянський — завідувач філії газети «Известия» в Полтаві. У 1926 році повернувся до Харкова, працював у редакції журналу «Червоний Перець», потім був призначений відповідальним секретарем цього журналу.
Захоплювався театральним мистецтвом, створив кілька веселих, гостро політичних програм для пересувної групи сатиричного театру «Червоний перець»Антологія літератури Сумщини. — Суми: Слобожанщина, 1995. — С. 105..
Через нещасливий випадок — напад психічно хворої людини на популярну особу — залишився без ока.
За звинуваченням в участі в українській контрреволюційній націоналістичній фашистській організації 2 листопада 1936 року Василь Чечвянський був заарештований. 14 липня 1937 року в Києві виїзна сесія Військового трибуналу Верховного суду СРСР на підставі ст. 54-8, 54-11 КК УРСР ухвалила вирок про розстріл Василя Чечвянського й наступного дня — 15 липня 1937 року — його стратили. Репресіям піддалася і вся родина Чечвянського — дружина й сини. Дружину Надію Губенко заарештували як «члена родини ворога народу» і засудили до восьми років таборів. Двоє маленьких синів подружжя залишилися без батьків і виховувалися в дитячих будинках. Старший син пізніше загинув на фронті під час Другої світової війни.
У 1957 році Василя Чечвянського посмертно реабілітували, визнавши звинувачення безпідставними.
У вільному доступі опублікувано документи Василя Чечвянського-Губенка.
Понад 60 документів з архівно-кримінальної справи розстріляного письменника-гумориста опубліковані Центром досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.
Творчий доробок Збірки гуморесок: «Царі природи» (1928), «Ех, товариші…» (1928), «Кадило» (1929), «Між іншим» (1929), «Оздоровлення апарату», «Оскудєніє», «Переливання крови» (1929), «Фактор» (1930), «Не вам кажучи», «Пародії», «Республіканці» (1930), «Факт» (1932), «Нещасні» (1933), «Учителю — путьовку!» (1934).
Після реабілітації вийшли збірки «Вибрані гуморески» і «М'який характер» (1959).
Увічнення пам′яті
1990 року в Харкові за адресою Сумська вулиця, 122 було відкрито меморіальну дошку на честь Остапа Вишні та Василя Чечвянського. Автори — скульптор С. Якубович, архітектор Є. Святченко. Одна з вулиць села Грунь названа на честь поета. В літературно-меморіальному музеї Остапа Вишні в Груні зберігаються експонати, присвячені життю і творчості Василя Чечвянського: портрет митця, документи, фотографії, прижиттєві видання творівСкакун В. Василь Чечвянський: літературний портрет. — Суми, 2008. — С. 50..
Примітки
Література
Чечвянський Василь (Губенко Василь Михайлович) // Сумщина в іменах: енцикл. довід. — 2-ге вид., перероб. та допов. / Сум. держ. ун-т ; Рекл.-вид. об-ня «АС-Медіа», 2004. — С. 316 : фот. Василь Чечвянський // З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Київ: Рад. письменник, 1991. — С. 452—454 : фот. Корнющенко І. П. Характер Чечвянського // Де курйоз, а де всерйоз: бувальщини з життя письменників Сумщини і тих, хто працював, або побував у цьому краї. — Суми: Козацький вал, 2002. — С.34—36. Скакун В. Василь Чечвянський: літературний портрет / Віктор Скакун. — Суми: ВВП «Мрія-1», 2008. — 64 с. : фот. П′ятаченко Ю. Чечвянський Василь / Юрій П′ятаченко // Сумщина. Велика спадщина. Проза (до ХХ ст.) / авт.-упоряд.: Ю. В. П′ятаченко, О. В. Вертіль. — Суми: Університетська книга, 2020. — С. 260 : фот.
Посилання Стаття про Чечвянського в «Кримській Світлиці» Старший брат Остапа Вишні був не менш талановитим, але назавжди залишився менш відомим «Україна молода» Чечвянський Василь в Електронній бібліотеці «Культура України»