Ліський повіт () — один з 21 земських повітів Підкарпатського воєводства Польщі. Утворений 1 січня 1999 року внаслідок адміністративної реформи.
Загальні дані
Історично — прадавня етнічна українська земля з часів Київської Руси до вигнання місцевого населення в 1946—1947 рр. В 1782 році циркуль (повіт) Лісько ділився на 25 територіально-адміністративні одиниці. До 1918 року в повіті проживало 74118 жителів.
Повіт знаходиться у південній частині воєводства. Адміністративний центр — місто Лісько. Станом на населення становить осіб, площа км².
Межує на сході з Бещадським повітом, на півночі з — Перемиським повітом, на заході — з Сяніцьким повітом, на півдні — з округом Снина (Словаччина).
Адміністративний поділ Повіт ділиться на такі адміністративно-територіальні одиниці — гміни: Балигород, Лісько, Вільшаниця, Солена, Тісна.
Демографія
Відомі люди Вендзилович Мирон — український архітектор. Гриневецький Мелетій Модест — уродженець Лютовиськ Сембратович Роман — український журналіст і публіцист.
Історія Згідно з переписом населення 1931 р. в Ліському повіті тодішнього Львівського воєводства 70 346 осіб (63,05 % від загальної кількості) визнали себе українцями за рідною мовоюGrzegorz Hryciuk. Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931—1948, Toruń 2005, Wyd. Adam Marszałek. .
9 вересня 1944 року в Любліні за вказівкою верховної радянської влади було укладено угоду між Польським комітет національного визволення та урядом УРСР, що передбачала польсько-український обмін населенням. З 15 жовтня 1944 по серпень 1946 року в Україну з Ліського повіту було депортовано 39 505 осіб (з 39 772 взятих на облік до виселення).
У квітні-травні 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Ліського повіту на приєднані до Польщі північно-західні терени 24 647 українців. Залишилося 882 невиселених українців, які також підлягали виселенню.
Примітки