д-рМельничук Б., Щербак Л. Чубатий Микола Дмитрович… — С. 615. Мико́ла Дмитрович Чуба́тий (11 грудня 1889, Тернопіль — 10 липня 1975, Петерсон, США) — український вчений, історик української церкви і права, педагог і публіцист, дійсний член НТШ (з 1928; засновник і перший голова Американського відділу НТШ); український суспільний і католицький діяч.

Життєпис Народився 11 грудня 1889 року в місті Тернополі у сім'ї Івана та Параскевії, до шлюбу Зарихта (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Україна).

У 1909 році закінчив Тернопільську українську гімназію (VIII класIY. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1908/9 . — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1909. — С. 53.), потім Львівську духовну семінарію (1913). Студіював (1909–1918) теологію, історію і право у Львівському (1913–1914, закінчив у 1917) та Віденському (1914–1916) університетах, учень Михайла Грушевського та Освальда Бальцера. У 1917 році отримав ступінь доктора філософії.

Брав активну участь у відновленні державності в Західній Україні як розвідник і кур'єр Центрального Військового Комітету, що готував Листопадовий чин. Був активним учасником зайняття українськими силами Львова вночі 1 листопада 1918 року та роззброєння відділку жандармерії в Миклашові під Львовом. Став першим асистентом державного секретаря освіти Агенора Артимовича в уряді ЗУНР. У січні 1919 року прем'єр Сидір Голубович включив його, як знавця історії українського права, до складу делегації до Києва для проведення Злуки ЗУНР і УНР.

Перебував на посаді доцента Державного українського університету (нині — Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка) у 1919 році. Після повернення до Львова — помічник головного редактора журналу «Нова Рада», засновник і редактор тижневика «Правда». Професор Львівського (таємного) українського університету (1920–1923), Греко-католицької богословської семінарії, згодом академії (1927–1938), УВУ та УКУ (з 1963). З 1926 року — член Українського богословського товариства.

У 1939 році емігрував до США. Засновник і перший голова американського відділу Наукового Товариства імені Шевченка. Співзасновник Українського конгресового комітету Америки і довголітній редактор його друкованого органу «The Ukrainan Charterly» (1944–1957).

Наукові праці

Головні наукові праці з історії української церкви Митрополит Іпатій Потій, апостол церк. єдности (1914). Західна Україна і Рим у 13 ст. у своїх змаганнях до церковної унії (ЗНТШ, 123 — 24 тт., 1917). Про правне становище церкви в козацькій державі (ж. «Богословія», т. III. — Л., 1925). Історія унійних змагань в Українській церкві (1-3. — Л., 1937). Історія християнства на Руси-Україні (т. І до 1353, та т. II 1353–1458. — Рим 1965 і 1976).

У працях з церковної історії М. Чубатий підкреслював значення християнства на українських землях перед Володимиром Великим, підтримував тмутороканську теорію походження ієрархії в Києві та доводив автономію і помісність Київської митрополії.

Праці з історії українського права, в яких Чубатий оформив схему історії українського права Огляд історії українського права: державне право. Випуск 1 і 2 . — Львів, 1921—1922. Державно-правне становище українських земель Литовської держави від кінця 14 ст. (Записки НТШ, тт. 134—135 (1924) і 144—145Записки НТШ. Том 144—145 1926) Literatur der ukrainischen Rechtsgeschichte in Jahren. (1919–1929). Przewodnik historyczno-prawny, II — IV. (1930).

Загальні історичні праці Княжа Русь-Україна та виникнення трьох східнослов'янських націй. (Записки НТШ, т. 178 (1964).

Публіцистика Публікував статті в галицьких газетах («Нова Рада», «Правда», «Діло», «Дзвони», «Мета») і американських («Свобода» — постійний співробітник у 1942–1954, «Америка» й ін.). М. Чубатий був співзасновником Українського конгресового комітету Америки і довголітнім редактором його органу «The Ukrainian Quarterly» (1944–1957). Як католицький діяч Чубатий був головою секції «Pro Oriente» міжнародної організації «Pax Romana», брав участь у конгресах «Pax Romana»; був співзасновником товариства «Обнова», головою Академічного католицького сеньйорату "Обнова" . У 1960–1970-их був діячем руху за патріархат Української католицької церкви.

Своїми публікаціями Чубатий спричинився до поширення знання про Україну в англосаксонському світі.

Див. також Лицарі ОУН та УПА

Примітки

Джерела та література Вибрана бібліографія праць М. Чубатого // Український історик. — 1969. — № 04 (24). Герасименко Н. О. Чубатий Микола Дмитрович // Григорчук Н. Микола Чубатий.

Микола Чубатий (1889-1975) [Текст] / О. Кравченюк // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина : Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 585-587. Ждан М. М. Микола Чубатий // Український історик. — 1969. — № 04 (24). ''Ждан М. М. Чубатий] . — Нью-Йорк, 1970. Ленцик В. Prof. Nicolas Chubaty // Ukrainian Quarterly, XXXI, 3, 1975. Мельничук Б., Щербак Л. Чубатий Микола Дмитрович // Мороз В''. [https://risu.ua/na-ridnij-zemli-pohodzhennya-osvita-j-diyalnist-mikoli-chubatogo-v-doemigracijnij-period_n155134 На рідній землі: походження, освіта й діяльність Миколи Чубатого в доеміграційний період // Релігійно-інформаційна служба України, 1 квітня 2025. Падох Я. М. Чубатий, 1889–1975. — Нью-Йорк; Торонто; Мюнхен, 1976. (link 1, link 2 )

Посилання Чубатий Микола Дмитрович // Куліш Н. С., Арістова А. В. Чубатий, Микола Дмитрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Чубатий,_Микола_Дмитрович