Коростень

Ко́ростень (Іскоростень, ) — місто на Півночі України, адміністративний центр Коростенського району та Коростенської міської громади Житомирської області, залізничний вузол Південно-Західної залізниці.

У стародавні часи Іскоростень — столиця слов'янського племені деревлян. У наш час місто славиться своїми цінними породами природного граніту, каніфольними смолами та вишуканою порцеляною.

Походження назви Назву Коростень пов'язують із давньоруським географічним терміном *коростѣнь, який зіставляють із діалектним коростень у значенні «болотне купиння». В основі цього слова вбачають короста — «горбувате, нерівне місце; шкірка на сухих глинистих ґрунтах». Як споріднені паралелі наводять сербсько-хорватське кра́ста — «ряска, зелень на стоячій воді», білоруське діалектне кароста — «ряска», а також українське ко́рост — «коріння і т. ін. на полі». Отже, первісна мотивація ойконіма могла бути пов'язана з ознаками місцевості — нерівним рельєфом, купинням або рослинністю на воді; місто лежить на річці Уж.

Паралельна давньоруська форма Іскоростень пояснюється як розвиток від назви «Изъкоръстѣнь». Походження слова Іскоростень остаточно не з'ясованоКоростень // Топонімічний словник України: словник-довідник / М. Т. Янко; Міжнар. фонд «Відродження». — Київ: Знання, 1998. — 432 с. ISBN 5-7707-9443-7. Його виникнення пов'язують із занепадом редукованого «ъ» та асиміляцією «з» до «с» перед глухим «к». Початковий елемент Изъ-/Ис- має прийменникове походження і в ойконімі міг виконувати орієнтирну функцію, подібну до префіксів у назвах типу «Заліс» або «Підгора». Також припускають, що на формування назви Іскоростень могла вплинути давньоруська конструкція з повторенням прийменника, зафіксована в літописному вислові «из града ис Коростѣня»Коростень // Етимологічний словник топонімів України / В. В. Лучик; відп. ред. В. Г. Скляренко. — К.: ВЦ «Академія», 2014. — С.280—281. — ISBN 978-966-580-454-3..

Географія На південно-західній околиці міста річка Гнилуша впадає в Уж, праву притоку Прип'яті.

Історія

Відомо, що у 945 році місто було серед земель слов'янських племен, що підпорядковувалися київському князю Ігорю, незалежність яких віднята в них Олегом, дядьком-регентом Ігоря, у битві 914 року, коли Ігор придушив повстання древлян. Ігор збирав щорічну данину і після того, як Ігор вдруге повернувся до Іскоростеня вимагати данину, князь Мал (Ніскиня) підійняв місто проти київського князя. Дружину Ігоря розбили, а самого вбили. Поховали древляни Ігоря з усіма почестями, по княжому звичаю, на його могилі насипали високий курган. Первісно могила знаходилася в селі Немирівка; через деякий час тіло Ігоря переховали в селі Могильне (нині село Поліське), де знаходиться досі «Могила князя Ігоря».

У 946 році княгиня Ольга вийшла з військом у похід на древлян та спалила Іскоростень.

У 1097 році, після розділу Русі, Іскоростень залишався під юрисдикцією київських князів. З 1243 року тут хазяйнували монголо-татари. Після перемог над Тевтонським Орденом у 1348 та 1370 роках і потіснивши татар, великий князь литовський Ольгерд Гедимінович приєднав ці землі до Великого князівства Литовского, але терени давнього міста були спустошені і незаселені. Литовсько-руські князі надали урочище Древлянки на його теренах боярину Тереху з Бранська за військові заслуги та з обов'язком подальшої служби, а його нащадки Іскоростинські взяли собі омномастичне прізвище. У 1570 р. з однією із Іскоротенських одружився зем'янин Прокоп Мервинський (Мєжвінський), якому у 1584—1586 рр. вдалось викупити всі частини маєтку. А 22 травня 1569 р. король Сигізмунд III Ваза видав йому привілей на заснування там міста Іскоростеня.Encyklopedyja powszechna: Mstów.-Optymaci. 1865Opisanie lasów królestwa Polskiego i gubernij Zachodnich Cesarstwa Rossyjskiego. Pod względem historycznym, statystycznym i gospodarczym

У 1649 році загін козаків під проводом Гераськи після кровопролитного бою завоював Іскоростень від польської шляхти. Міські укріплення були повністю зруйновані. 1654 року гетьман Богдан Хмельницький у результаті Переяславської Ради підписав згоду з російським царем Олексієм Михайловичем про перехід України під юрисдикцію Росії. Однак, у 1667—1795 роках, землі Іскоростеня продовжували перебувати в складі польсько-литовської Речі Посполитої.

1768 року Коростень мав намір штурмувати полковник Коліївщини Іван Бондаренко, проте його наміри так і не були реалізованимиБукет Євген.Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7.

У 1795 році, після третього розділу Речі Посполитої, Іскоростень перейшов до Російської імперії як центр Іскоростенської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Тривалий час це було тихе непримітне провінційне містечко.

У 1902 році новий поштовх до відродження місту дало будівництво залізниці Київ — Ковель.

Після проголошення Української Народної Республіки (УНР) її уряд і парламент (Центральна Рада), були змушені залишити Київ під час його окупації більшовицькими військами. Перебували у Коростені протягом 14–15 лютого та 24–26 лютого 1918 року. 25 лютого 1918 року в Коростені постановою Центральної Ради було затверджено Тризуб Святого Володимира як герб УНР. 14–27 лютого 1918 року в Коростені перебували частини Армії УНР: Гайдамацький кіш Слобідської України на чолі із Симоном Петлюрою, Окремий Запорізький загін на чолі з Костянтином Прісовським та Курінь Січових Стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем. З Коростеня ці частини 27 лютого пішли у наступ на Київ задля його визволення від більшовицьких військ. В лютому 1918 р стався погром єврейських мешканців міста.

7 листопада 1921 року під час Листопадового рейду Коростень, зайнятий підрозділами 395-го стрілецького полку 132-ї бригади 44-ї стрілецької дивізії московських військ, спробувала здобути Волинська група (командувач — Юрій Тютюнник) Повстанчої армії УНР. Початок виправи був вдалий. Українські війська, несподівано напавши на Коростень, здобули станцію. Проте неузгодженість у діях різних відділів і велика чисельна перевага ворога не дала можливості розвинути цей успіх. Українські війська змушені були відступити з міста. У боях особливо відзначилися Іван Ремболович, Семен Харченко (Хмара), Ілля Прокопович та Микола Тобілевич. Загинув сотник Володимир Стефанишин. Червоні взяли місто.

У 1932—1933 роках Коростенський район входив до складу Київської області. За даними різних джерел у районі внаслідок Голодомору 1932—1933 років загинуло 2288 осіб, наразі встановлено імена 1679 осіб.

7 серпня 1941 року Коростень був окупований німецькими військами.

17 листопада 1943 року, під час наступу та успішного проведення Київської операції, Червона армія зайняла Коростень, проте внаслідок потужного контрнаступу змушена була відступити. 28 грудня 1943 року місто було остаточно взято під контроль частинами 13-ї армії генерал-лейтенанта Миколи Пухова.

У 1986 році місту випало пережити тяжкі часи. Сусідство з Чорнобильською атомною станцією (за 80 км) наклало новий трагічний відбиток на його історію. Коростень потрапив у зону радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи 26 квітня 1986 року і класифікований як «зона гарантованого добровільного відселення». Крім того, економіка міста сильно постраждала від кризи в перші роки після здобуття Незалежності України.

Коростень веде політику розширення власних можливостей економічного соціального розвитку. Місто будує житло і дороги, створює нові підприємства, навчальні й соціальні заклади. 2006 року Коростень став одним із шести міст України, яке отримало сертифікат якості за міжнародними стандартами ISO 9001:2000.

У Коростені народився, живе і працює відомий український письменник, заслужений журналіст України, почесний громадянин міста, головний редактор газети «Вечірній Коростень» Віктор Васильчук.

Населення Чисельність населення: 1939 1959 1979 1989 2001 2018 2022 30 806 38 041 65 333 72 367 66 669 63 525 61 496

Місто є третім за чисельністю населення в Житомирській області та займає 71-ше місце в Україні.

Національний склад Національний склад населення за даними перепису 2001 року: НаціональністьЧасткаукраїнці88,96 %росіяни7,55 %поляки1,48 %білоруси0,63 %євреї0,5 %роми0,22 %молдовани0,1 %інші/не вказали0,56 %

Більшість єврейського населення міста емігрувала у 1980—1990-х роках.

У 1939 році, до початку Другої світової війни, єврейське населення складало 38 % від загального.

Мовний склад Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: МоваЧисельність, осібДоляУкраїнська57 95286,69 %Російська8 50812,73 %Білоруська1210,18 %Ромська1040,16 %Польська340,05 %Вірменська200,03 %Румунська160,02 %Єврейська160,02 %Інші/не вказали790,12 %Разом66 850100 % Повномасштабне російське вторгнення в Україну (з 2022) спровокувало нову хвилю українізації в місті, дедалі більше людей вважають за краще розмовляти українською мовою.

Економіка У повоєнний радянський період промисловий комплекс Коростені активно розвивався, що однак було перервано Чорнобильською катастрофою (1986), наслідки якої змусили згорнути деякі перспективні для міста програмиД. С. Вирський. Коростень // , стор. 183, згодом на коростенській економіці позначився вже загальний по країні економічний спад 1990-х років, проте з середини 2000-х років економічне життя міста й регіону пожвавилось.

Промислові підприємства У Коростені розвинуті підприємства переробної, видобувної, харчової, машинобудівної та хімічної промисловості : +Добування інших корисних копалин і розроблення  кар'єрівПАТ «Коростенський кар'єр»,ТОВ «Коростенський щебневий завод», ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр» ПрАТ «Бехівський спецкар'єр»,ТОВ «Бехівський каменедробильний завод»Виробництво харчових продуктівТОВ «Твій хліб»Виробництво одягуПрАТ фірма «Арсанія»Оброблення деревини та виготовлення виробів з деревини та корка, крім меблівПрАТ «Коростенський завод „МДФ“»Виробництво хімічних речовин і хімічної продукціїПАТ «Коростенський завод „Янтар“»,ПП ФФ «НВО „Ельфа“»Металургійне виробництвоПрАТ «Трубний завод „Трубосталь“»Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукціїПрАТ Коростенський завод ЗБШ, МП «Лібава ЛТД»,ТОВ «Торговий дім шляхзалізобетон»Виробництво готових металевих виробів, крім машин і устаткуванняПАТ «Коростенський машинобудівний завод»Виробництво комп'ютерів, електронної та оптичної продукціїФілія шляхзалізобетон,Електромеханічний заводВиробництво електричного устаткуванняПОГ «Коростенське УВП УТОС»Виробництво машин і устаткуванняПАТ «Хіммаш»,ДП «Підприємство ДКВС України (№ 71)», ТОВ «Агрі-комм»

Коростенський індустріальний парк Коростенський індустріальний парк — промислова зона в межах міста. Під індустріальний парк використовується територія колишнього військового вертолітного аеродрому. Земельна ділянка без будівель, тривалий час не використовувалась. Загальна площа — 246 га.

Концептуальний дизайн розроблено чеським проєктним бюро DHV. Проєкт передбачає створення на території КІПУ високотехнологічних підприємств, підприємств у галузях легкого та середнього промислового виробництва — збірки, комплектації, поверхневої обробки, легкого машинобудування та електротехнічної промисловості.

Проєкт розрахований на 10 років та розділений на три етапи: підведення комунікацій: автошляху, залізниці, електроенергії, водогону, каналізації та побудова і запуск заводу з випуску МДФ-плит забудова території малими та середніми підприємствами розвиток логістичного центру . Відповідно до «Концепції індустріального парку „Коростень“» основними завданнями є: створення сприятливих умов для започаткування промислового виробництва, адаптація нових підходів до виробництва, управління виробничим процесом, новітніх технологій, розвиток комунальної інфраструктури, збільшення енергетичних потужностей міста, підвищення інвестиційної привабливості та активізація інвестиційної діяльності, створення нових робочих місць, сприяння розвитку малого та середнього бізнесу, наповнення державного та місцевого бюджетів.