Уж, Уша — річка в Україні на Поліссі, у межах Житомирської та Київської областей; права притока Прип'яті (впадає у Київське водосховище).

Характеристики

Довжина річки Уж — 256 км (в межах Житомирської області — 159 км, в межах Київської області — 97 км), площа басейну — 8 080 км².

Ширина долини — від 1 до 7 км, річища — від 5 до 40 м.

Похил річки становить 0,47 м/км.

Живлення річки — переважно снігове; замерзає в грудні, скресає в кінці березня.

Мінералізація води р. Уж в середньому становить: весняна повінь — 126 мг/дм³; літньо-осіння межень — 198 мг/дм³; зимова межень — 214 мг/дм³.Горєв Л. М., Пелешенко В. І., Хільчевський В. К. Гідрохімія України. К.: Вища школа, 1995. — 307 с. ISBN 5-11-004522-4

Притоки

Ліві Рожаниця, Бастова, Яструбень, Радич, Бедрійка, Крашевня, Могилянка, Гнилуша, Круглик, Кремно (ліва), Шестень, Жерев, Норинь, Грезля, Ілля.

Безуд — ліва притока у Звягельському районі Житомирської області. Бере початок на південно-східній околиці села Великого Яблунця. Тече переважно на південний схід і на південній околиці Рясного впадає у річку Уж. Населені пункти вздовж берегової смуги: НеділищеСловник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 38.

Без назви — річка у Народицькому районі Житомирської області. Довжина річки 10 км. Площа басейну 16,8 км². Бере початок на південному заході від Снитища. Тече переважно на південний схід і впадає в Уж біля колишнього села Старе Шарне .

Лозниця (Лізниця) — річка у Звягельському районі Житомирської області. Бере початок у межах селища Яблунця. Тече переважно на південний схід через Кам'янку (колишнє Баскаки) і впадає у річку Уж.Словник гідронімів України — С. 319 (Лізниця № 3)

Откасувка — річка у Коростенському районі.Звіт із стратегічної екологічної оцінки, с. 13 Протікає через село Бехи.Волости и важнейшие селения Европейской России: По данным обследования, произвед. стат. учреждениями М-ва вн. дел. Вып. 3 Губернии Малороссийские и Юго-Западные. - С. 229 Довжина — 7 кілометрівРічки басейну Прип'яті (р. Уж)

Праві Бродець, Хотоза, Хотиш, Білка, Нерч, Сінтірка, Саженка, Кремно (права), Славута, Синявка, Моства, Лозниця (права верхня), Катешна, Олешня, Кам'янка, Котячий, Лозниця (права нижня), Ослів, Звіздаль, Бобер, Рядинка, Вересня.

Городивна — річка у Звягельському районі Житомирської області. Бере початок на північночі від Киянки, тече переважно на північний захід і впадає в Уж у Барашах.Мапа Шуберта аркуш 22-6Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 150 (Городівна) .

Расен — річка у Звягельському районі Житомирської області. Бере початок на північному заході від Дуги. Тече переважно на північний захід через Зеленицю і на південно-східній околиці Рясного впадає у річку Уж.Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 481 (Рясен)

Калинівка — бере початок на північному сході від Ходаків. Тече переважно на північний захід понад Купечем і впадає в Уж на південній стороні від Барди.

Жабич (Жабіч, Жабеч) — річка у Коростенському районі Житомирської області. Бере початок на південному заході від села Булахівка. Тече на північний захід і в селі Дідковичі впадає в річку УжСловник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 192.

Географія протікання

Витоки річки Уж розташовані на південний захід від села Сорочень, тече в межах Житомирської області спочатку на північний захід, згодом різко повертає на північний схід, у межах Київської області тече переважно на схід.

Уж впадає до Прип'яті на південно-східній околиці міста Чорнобиля.

Загалом протікає в межах Звягельського, Коростенського районів Житомирської області та Вишгородського (колишнього Поліського й Іванківського (колишнього Чорнобильського)) районів Київської області.

Населені пункти і використання

Над Ужем розташовані міста Коростень, Чорнобиль.

Річкові води використовуються для водопостачання і (в минулому) сплаву лісу.

Галерея

Примітки

Джерела

https://zhytomyr.name/uk/eternal-3698-splav-lisu-basejnom-richky-uzh

Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 579 (Уж № 2) Маштаков П. Л. Список рек Днепровского бассейна. — : Тип. Имп. Академии наук, 1913. — С. 154—160.