Самійло Борисович Щупак (, за іншими даними, 16 березня 1894 р., Липовець, тепер Вінницька область — р., Москва) — український літературний критик і журналіст доби сталінізму. Автор вульгарних критичних матеріалів, передусім про твори Миколи Хвильового. Член літературної організації ВУСПП. Жертва сталінського терору.
Життєпис У 1920-х роках був головним редактором журналу «Глобус» і київської газети «Більшовик».
З січня 1927 до лютого 1931 року – відповідальний редактор газети «Пролетарська правда», органу Київського окружного комітету КП(б)У та окрвиконкому в Києві.
З 1930 року жив у Харкові і якийсь час був редактором журналу «Критика». У 1930–1936 роках — редактор «Літературної газети».
Належав до літературної організації ВУСПП і цілковито поділяв її лінію, відігравав визначну ролю у літературній дискусії 1925–1928 років виступами проти М. Хвильового. Окремими виданнями вийшли літературознавчі і літературно-критичні збірки: «Питання літератури» (1928), «Критика і проза» (1930), «Боротьба за методологію» (1933), «Соціалістичний реалізм у художній літературі» (1934). 1934 р. переїхав до Києва, поселився в будинку письменників Роліт.
Заарештований і ув'язнений органами НКВС 10 листопада 1936 р. Засуджений до страти за обвинуваченням у контрреволюційній організаційній діяльності та здійсненні терактів 10 березня 1937 року, розстріляний того ж дня. Місце поховання — Москва, Донське кладовище.
Посмертно реабілітований за клопотанням дітей 3 листопада 1956 р.
Див. також Сталінські списки Розстріляне відродження
Література Щупак Самуил Борисович // Жертвы политического террора в СССР.
Никанорова О. І. Самійло Щупак // З порога смерті: Письменники України — жертви сталінських репресій. — К.: Рад. письменник, 1991. — С. 476–477. Щупак С. Питання літератури / С. Щупак. — Київ : Держ. вид-во України, 1928. — 138, 2 с.