Лев Дми́трович Юпко́ (25 жовтня 1911, місто Краматорськ — 10 січня 1993, місто Запоріжжя) — радянський інженер-металург, Герой Соціалістичної Праці (19.07.1958). Депутат Верховної Ради УРСР 5—10-го скликань. Член Президії Верховної Ради УРСР 8—9-го скликань.
Життєпис Народився 25 жовтня 1911 року в Краматорську Донецької області.
Трудову діяльність розпочав у 1925 році учнем, підручним обмотувальника на Краматорському металургійному заводі.
У 1932 році закінчив Московський інститут сталі й сплавів за спеціальністю «інженер-металург». У 1935 році закінчив аспірантуру Московського інституту сталі й сплавів.
З 1933 по 1938 роки працював на Краматорському, Ворошиловському, Єнакієвському та Маріупольському металургійних заводах Донецької області начальником зміни доменного цеху.
У 1938—1939 роках — начальник доменного цеху заводу «Азовсталь» (місто Маріуполь Сталінської області).
У 1939—1943 роках працював на Магнітогорському металургічному комбінаті заступником начальника доменного цеху, згодом — начальником цеху.
У 1943—1944 роках — головний інженер Саткінського металургійного заводу (м. Сатка, Челябінська область).
У 1944 році направлений в Україну для відновлення зруйнованих металургійних підприємств. Працював головним інженером Ворошиловського (Комунарського) металургійного заводу Ворошиловградської області.
У 1949-1956 роках — інженер заводу «Запоріжсталь» імені Серго Орджонікідзе Запорізької області.
З 1956 по 1983 рік — директор заводу «Запоріжсталь» імені Серго Орджонікідзе.
Після виходу на пенсію в січні 1983 року мешкав у Запоріжжі. Помер 10 січня 1993 року.
Нагороди Медаль «Серп і Молот» Героя Соціалістичної Праці (19.07.1958) три ордени Леніна (19.07.1958, 22.03.1966, 19.02.1974) орден Жовтневої Революції (30.03.1971) три ордени Трудового Червоного Прапора (1.07.1946, 6.02.1951, 28.10.1981) медаль «За трудову доблесть» (5.05.1949) медалі Ленінська премія (1960) Державна премія Української РСР (1979) Заслужений металург Української РСР (16.03.1972)
Джерела
— С. 477. Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.