Оперативна група УПА-Північ — структурна одиниця УПА. Діяла на території Волинської, Рівненської, Житомирської та частково Київської областей.
Першою почала організуватися УПА-Північ. У жовтні 1942 р. постало два відділи УПА — «Остапа» (Сергія Качинського) та Довбенка-Коробки (Перегіняка), які досить скоро досягли стану сотень. У листопаді і грудні 1942 р. організуються три дальші сотні: Дороша, Крука, і Гонти. У лютому 1943 р. це вже були курені. Цілісністю дій і, головне, організаційною розбудовою керує уповноважений делегат КВШ при Проводі ОУН полковник «Шелест», відомий теж під псевдами «Конрад» і «Зов» (справжнє прізвище: Василь Сидор), як перший Шеф Штабу УПА (Північ). Зріст УПА приходиться між 20 і 30 березня 1943 р., коли волинські та поліські допоміжні частини української поліції масово переходять в ліс до УПА.
Командири УПА-Північ Клячківський Дмитро Семенович: грудень 1943 (офіційно згідно з наказом ГВШ ч.2/44 від 26 січня 1944) — 12 лютого 1945 року. Козак Микола: березень 1945 — грудень 1945 року. (Виконував обов'язки командира УПА-Північ) Олійник Петро: грудень 1945 — 17 лютого 1946 року. (Виконував обов'язки командира УПА-Північ) Литвинчук Іван: лютий 1946 — 19 січня 1951 року. Галаса Василь: січень 1951 — 11 липня 1953 року. (Виконував обов'язки командира УПА-Північ)
ОУН(б) на Волині і в Поліссі в 1942 році Навесні 1942 р. населення Волині та Полісся почало самотужки створювати самообороні відділи, щоб зі зброєю в руках боронити свої села від німецьких грабіжницьких акцій. Тож ОУН, пропагуючи ідею збройної боротьби, повинна була її очолити, інакше таке становище могло привести у майбутньому до хаосу і непередбачуваних наслідків.
За твердженням Володимира Косика, вже з квітня 1942 р. організовано перші дві групи самооборони під командуванням Сергія Качинського-«Остапа» та Івана Перегійняка-«Довбенка». Це підтверджують також дослідження Галини Стародубець, яка акцентує на створенні самооборони весною 1942 р. що мала стихійний характер, але контролював її Дмитро Клячківський, створюючи збройне підпілля ОУН(б).
У травні 1942 р. під час чергового військово-ідеологічного вишколу провідник ОУН Сарненської округи Іван Литвинчук-«Дубовий» довідався, що неподалік перебуває партизанський загін Шматова і грабує населення, яке відмовляється надавати допомогу. «Дубовий» та 37 вишкільників в околицях сіл Тинне і Копанівка влаштували на одну із груп шматовців вдалу засідку.
Відслідковуючи процес створення бандерівцями боївок у селах і військової підготовки членів ОУН(б), нацистські спецслужби відзначили, що з кінця весни 1942 р. прихильники бандерівської організації починають формувати власні (поки що нестаціонарні) збройні відділи: «Вже в травні вдалося встановити, що бандерівський рух серйозно займається організацією власних бандитських груп у західній частині України. Рух Бандери переходить до того, щоб здійснювати військовий вишкіл своїх членів і збирати їх час від часу на польові навчання, які проводять в рамках націоналістичних банд».
За даними Володимира Косика, вже влітку 1942 р. діяли відділи, загальна чисельність яких сягала 600 осіб, і вони здатні були стати ядром майбутньої повстанської армії. У листопаді 1942 р. на базі боївок та з добровольців сформовано сотні Петра Кухарчука-«Дороша», Івана Климишина-«Крука» та сотню «Гонти». Лев Шанковський замість сотні «Гонти» називає сотню Никона Семена-«Яреми», яка почала діяти в районі Степань-Колки. Також у грудні 1942 р. окружний провідник І. Литвинчук-«Дубовий» наказав сформувати ще одну сотню особливого призначення у Сарненщині під командуванням Федора Воробця-«Верещаки». Її зразу ж після вишколу відправлено в рейд у Житомирську область для вивчення можливостей розгортання повстанської боротьби на цих слабо охоплених мережею підпілля теренах.
У другій половині 1942 р. створюються осередки для підготовки мобілізаційних планів, нагромадження зброї і вишколу військових кадрів у Луцьку, Дубно, Рівному, Володимир-Волинському, Крем'янці. На теренах Дубнівського та Крем'янецького повітів із липня по грудень 1942 р. працювало 15 військових вишколів. У кожному з них вишколювали групи до 100 осіб.
Німці у свої документи про діяльність бандерівців відзначали, що: «перші українські національні банди з'явилися в районі Сарн у вересні 1942 р. Згодом їхня діяльність поширилася на район Костопіль-Людвипіль-Березне. Від першої половини березня наступного року українські банди розповсюдили свою діяльність на південь Рівного-Дубна-Звягеля, а в другій половині березня і в квітні — на західних та південних районах Волинської, Рівненської і північних районів Тернопільської та Кам'янець-Подільської областей».
Військові відділи ОУН(б) на ПЗУЗ. Січень-квітень 1943 року Сотня Г. Перегіняка-«Коробки» — близько 100 вояків, Сарненщина. Відділ С. Качинського-«Івана», «Остапа» — чисельність невідома, Клеванський район. Відділ Г. Качана-«Саблюка» — 16 вояків, Козинський район. Відділ В. Левковича-«Вороного» — 35 вояків Дубенський район. Відділ Л. Борейчука-«Стрибайла» — 20-30 вояків, Березнівський район. Відділ «Шпака», пізніше очолив «Шавула» — чисельність невідома, Людвипільський район. Відділ І. Климишина-«Крука» — 50 вояків, Ланівецький район. Відділ «Чопа» — Кременеччина. Відділ Є. Басюка-«Чорноморця» — 6 вояків, Острозький район. Відділ А. Шеременти-«Сталевого» — 40-50 вояків, Мізоцький район. Відділ О. Брися-«Остапа» — близько 40 вояків, Горохівський район. Відділ О. Шума-«Вовчака» — 100 вояків, Ковельський район. Відділ Пашкевича-«Бистрого» — 100 вояків, Голобський район. Сотня І. Климчака-«Лисого» — 186 вояків із шуцманів 103-го шуцбатальйону м. Матіїв Відділ Я. Ждана-«Острого» — 30 вояків, Олександрійський район. Курінь М. Якимчука-«Олега» та С. Коваля-«Рубашенка» — із 320 курсантів луцької сільськогосподарської школи. Відділ Г. Вронтовського-«Гордієнка» — 20-30 вояків, Рівненський район. Сотня П. Антонюка-«Сосенка» — 100 вояків, Володимир-Волинський район. Відділ «Павука» — чисельність невідома, Костопільщина. Відділ І. Тикальського-«Ключа» — 30 вояків, Дедеркальський район Тернопільської області.
Травень 1943 року У травні 1943 року розгорнули діяльність перші великі (понад 500 вояків) формування УПА: Перша група УПА (командувач І. Литвинчук-«Дубовий»). Оперативний відділ — «Макаренко» (Левицький Микола). Відділ розвідки — «Печериця» (А. Луцик), «Острий» (Я. Ждан). Відділ мобілізації — «Бескид». Господарчий відділ — «Потап». Вишкільний відділ — «Корбан». Виховний відділ — «Рудящий» (І. Луцюк). Санітарний відділ — «Еней» (Д. Сагайло). Відділ зв'язку — «Горний».
Штабу підпорядковувалися три сотні: «Яреми» (Никона Семенюка). «Шавули» (Адама Рудика). «Романа». Підстаршинська школа та деякі дрібні боївки («Галайди», «Лайдаки», «Кори», «Ярмака»).
Українська повстанська група «Озеро» — (командувач Ю. Стельмащук-«Рудий»). 1-й загін «Стохід» — командир «Вовчак» (Олексій Шум). 2-й загін «Буг» був сформований з колишніх учасників 103-го батальйону поліції під керівництвом «Лисого» (Івана Климчака). 3-й загін «Тур» — командир «Бистрий» («Пашкевич»). Загін УПА «Котловина» — командувач С. Коваль-«Юрій Рубашенко».
Зі свідчень керівників Південної групи УПА «Енея» вдалося визначити, хто належав до її штабу весною-влітку 1943 р. Начальник штабу — «Голубенко». Оперативний відділ — «Поліщук» (М. Омелюсік). Відділ розвідки — «Немо». Господарний відділ — «Чорний» (Бригадир). Виховний відділ — «Максим» (В. Булавський). Відділ зв'язку — «Муха» (М. Мартиновський). Санітарний відділ — «Кучеренко» (Ю. Борщ). Польова жандармерія — «Зелений» (І. Богуславський).
Ця група була чисельнішою, ніж група «Дубового» і складалася з відділів: «Крука» (Івана Климишина). «Чорноморця» (Євгена Басюка). «Орла». «Черника» (Дмитра Казвана). «Саблюка» (Остапа Качана). «Докса» (Семена Котика). «Беркута». «Юрка» (Юрія Чуйковского).
Після загибелі 13 травня 1943 року В. Івахова, Ю. Ковальського та С. Снятецького провідник ОУН(СД) Північно-західних земель Дмитро Клячківський взяв на себе командування Повстанською армією. Першим Командиром УПА (Північ) став «Охрім» (полковник Дмитро Клячківський) приймаючи псевдо як Командир УПА (Північ) — «Клим Савур».
Весною 1943 р. в ряди УПА вступив колишній полковник Армії УНР Леонід Ступницький, пізніше піднесений постановою УГВР до ступеня генерала, і полковник «Шелест» передав йому пост Шефа Штабу УПА (Північ).
У серпні 1943 р. з лав «Поліської Січі» (Тараса Боровця-«Бульби») перейшли до УПА полковник Кульжинський, полковник Іван Литвиненко і полк Н., які входять до Волинського КВШ як Штабу УПА-Північ, переймаючи одночасно: полковник Кульжинський — організування і вишкіл кавалерії, а полковник Іван Литвиненко — організування та вишкіл артилерії. Членом УПА-Північ став також майор Федір Польовий-«Поль», (член групи полковника А. Мельника), який в тому ж часі включається в УПА з усім своїм відділом. Ф. Польовий переймає ведення старшинських шкіл УПА.
Повстанські сили на осінь-зиму 1943 р. на Волині і Поліссі ВО-1 «Заграва» командир «Дубовий» (Дубового), комендант «Юрко» (Юрій Рибак), шеф військового штабу «Славута» («Макаренко», Левицький Микола), шеф політичного штабу «Остап» (Сергій Качинський), політвиховник «Зимний» (Степан Костецький). Включала загони (курені чисельністю 2-3 сотні). Загони групи: ім. Богуна (командир «Ярема» (Никон Семнюк), бази в районі Сарн). сотня «Ворона». сотня «Пащенка». ім. Остапа (командир «Шавула» (Адам Рудик), бази в районі Березного). сотня «Свірка». сотня «Пащенка». ім. Колодзінського (командир «Лайдака» (Микита Скуба), бази в районі Дубровиці). сотня «Ярка». сотня «Комара». сотня «Гука». ім. Коновальця (командир «Кора» (Макар Мельник), бази в районі Володимирця). сотня «Однорога». сотня «Бедрижка». сотня «Бориса». ім. Хмельницького (командир «Боровий», «Острий» (Василь Брилевський). сотня «Цигана». сотня «Грабека». ім. Дорошенка (командир «Вороний» (Василь Левкович), бази в районі Костополя). сотня «Дереша». сотня «Ярмака». підстаршинські школи «Хорти» і «Везувій».
ВО-2 «Богун» командир «Еней» (Петро Олійник), комендант «Пташка» (Сильвестр Затовканюк), шеф військового штабу «Черник» (Дмитро Казван), політвиховник «Нестор» (Володимир Ярмолка). Курені групи: «Дубенський» курінь, командир «Птах». «Дубенський ІІ» курінь, командир «Юрко» (Юрій Чуйковський). «Здолбунівський» курінь, командир «Ясен» «Кременецький» курінь, командир «Бурсак».
Окремі сотні: «Макса» (Максим Скорупський). «Негуса» (Сергій Олеськів). «Саблюка» (Остап Качан). «Гордієнка» (Дмитро Хандій). «Орла». «Тополі». «Певного». «Цимбала». «Докса» «Данька» (кінна). «В'юна» (вишкільна). Також азербайджанська, грузинська, узбецька сотні. Загін «Кодак» (рейди на схід, командир невідомий). Рейдуючі курені: «Крука», «Кропиви», «Олега».
ВО-3 «Турів» командир «Олег» (Микола Якимчук), комендант «Ярослав Кармелюк», шеф військового штабу «Клим» (Борис Бедрик), політвиховник «Хмурий». Загін «01», «Котловина» — командир «Юрій Рубашенко» (Степан Коваль), шеф військового штабу «Яр», політвиховник «Хома». Курінь ім. Євгена Коновальця — командир «Рибак». Курінь ім. Богдана Хмельницького — командир «Орел». Курінь «Погром» — командир «Мороз». Загін «02», «Озеро» — командир «Рудий» (Юрій Стельмащук), шеф військового штабу «Вовчак» (Олексій Шум), політвиховник «Тур». Курінь «Стохід» — командир «Назар». Курінь «Буг» — командир «Лисий». Курінь «Тур» — командир «Голубенко». Загін «03» ім. І. Богуна («Січ») — командир «Лівар», шеф військового штабу «Кліщ» (Порфирій Антонюк), політвиховник «Брова» (Віктор Шибиста). Курінь ім. Богдана Хмельницького — командир «Голуб». Курінь ім. Князя Святослава — командир «Мирон». Курінь ім. Сагайдачного — командир «Вітер».
ВО-4 «Тютюнник» командир «Верещака» (Федір Воробець), шеф військового штабу «Очеретенко» (Петро Гудзоватий), шеф політичного штабу «Орел» («Бистрий», Петро Степаненко). З'єднання (курінь) «Хмельницький» — командир «Кватиренко».