Закон — нормативно-правовий акт, встановлений законодавчим органом загальнообов'язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. Закони — це не право (хоч вони ухвалюються на основі тих чи інших концепцій права). Верховенство права над законом передбачає, що право є первинним, а закон — вторинним. Науковий закон — вербальне та/або математично виражене твердження, що має докази (на відміну від аксіоми). Узагальнення, що ґрунтується на емпіричному спостереженні за поведінкою природних тіл, яке вважається універсальним і незмінним явищем фізичного світу. Стійкий повторюваний зв'язок між явищами, процесами та станами матерії. Закон Божий — сукупність догматів віри, тлумачень про походження світу. Закон природи — сутнісний (прямий), необхідний (зворотний) зв'язок між складовими її структури, який може перебувати в трьох станах: стійкому, перетворному і повторюваному. Закон (мовознавство) — це загальна закономірність, властива для певної мови чи людської мови загалом. Настанови, котрі окреслюють будову, існування та історичний розвиток мови. Закони економіки та психології обрисовують природу людської поведінки та взаємостосунків. Закон (закономірність) — об'єктивний, постійний і необхідний взаємозв'язок між предметами, явищами або процесами, що випливає з їх внутрішньої природи, сутності. Слово закон використовується у переносному сенсі для позначення спостережень, які звучать як прислів'я, також відомі як закон Мерфі. Закони логіки та математики зображують загалом природу раціонального мислення, тобто правила отримання висновків із передумов та посилок. Вульгарне використання у вислові злодій у законі, яке означає певний статус деяких членів злочинного світу, притаманний лише для пострадянських країн СНГ. — термін для етичної норми.
Див. також
Закон (Вікіцитати)
Закономірність Право Канон Хаос Анархія
Примітки
Посилання Закон // Закон // Українська Релігієзнавча Енциклопедія